Опис завдання
Ця вправа допоможе тобі швидко й без плутанини розібратися з електронною формулою атома Гідрогену. На екрані ти бачиш запитання: «Визнач електронну формулу атома Гідрогену» та кілька варіантів відповіді. Твоє завдання просте: обрати правильний запис електронної конфігурації.
Гідроген — найперший елемент у періодичній системі, тому його будова є базою для розуміння того, як «заселяються» електрони на енергетичних рівнях і підрівнях. У цій вправі ти тренуєшся читати записи на кшталт 1s…, помічати степені та співвідносити їх із кількістю електронів. Такий формат особливо корисний під час підготовки до ЗНО з хімії, коли важливо відповідати швидко й точно.
Для батьків і вчителів ця вправа зручна тим, що одразу показує, чи розуміє учень принцип: скільки електронів має атом і на який підрівень вони потрапляють у першу чергу. Завдання з вибором відповіді економить час, а повторення формує впевненість у темі «електронні формули» та готує до складніших питань про валентні електрони, періоди й групи.
- Закріплює поняття «електронна формула (конфігурація)» на прикладі Гідрогену.
- Тренує уважність до запису: підрівень (s, p) і кількість електронів у степені.
- Розвиває навичку швидкого вибору правильної відповіді, потрібну на ЗНО.
- Підходить для самостійної роботи, повторення перед контрольними та тематичного узагальнення.
Порада для тебе: спочатку пригадай, скільки електронів має нейтральний атом Гідрогену, а потім згадай правило заповнення: спершу заповнюється 1s-підрівень. Далі просто звір варіанти й обери той, який відповідає одному електрону. Регулярно виконуючи такі короткі вправи, ти швидше почнеш орієнтуватися в електронних конфігураціях і легше засвоїш тему «Гідроген та його найважливіші сполуки» в курсі підготовки до ЗНО з хімії.
Пов'язані стандарти
Учасник/учасниця ЗНО повинен/повинна вміти:
- називати найпоширеніші у природі неметалічні елементи; якісний та кількісний склад повітря.
- пояснювати суть явища алотропії; відмінності властивостей алотропних модифікацій Оксигену, Сульфуру, Карбону, Фосфору складом їхніх молекул або будовою; суть явища адсорбції (на прикладі активованого вугілля); антропогенні та природні причини появи в атмосфері оксидів неметалічних елементів, процесів окиснення, колообігу Оксигену;
- наводити приклади алотропних модифікацій Оксигену (кисень та озон), Сульфуру (ромбічна та моноклинна сірка), Карбону (графіт, алмаз та фулерен), Фосфору (білий та червоний фосфор); сполук неметалічних елементів з Гідрогеном (гідроген хлорид, гідроген сульфід, амоніак);
- складати хімічні рівняння, що підтверджують окисні властивості неметалів (кисень, сірка, вуглець, хлор) в реакціях з воднем і металами; відновні властивості водню й вуглецю в реакціях з оксидами металічних елементів; реакцій, які характеризують властивості водних розчинів гідроген хлориду (з основами), гідроген сульфіду (з лугами), амоніаку (з кислотами); реакцій нітратної і концентрованої сульфатної кислот з магнієм, цинком, міддю, реакцій: одержання кисню з гідроген пероксиду та води; кисню з воднем, вуглецем, сіркою, магнієм, залізом, міддю, метаном, гідроген сульфідом;
- порівнювати фізичні та хімічні властивості неметалів, оксидів неметалічних елементів; властивості водних розчинів гідроген хлориду, гідроген сульфіду, амоніаку;
- характеризувати неметали, їхні фізичні властивості та застосування; застосування гідроген хлориду, гідроген сульфіду, амоніаку; фізичні та хімічні властивості нітратної і концентрованої сульфатної кислот (взаємодія з магнієм, цинком, міддю); хімічні властивості кисню; практичну значущість явища адсорбції, адсорбційну здатність активованого вугілля та аналогічних лікарських препаратів;
- оцінювати біологічне значення найважливіших неметалічних (Оксигену, Нітрогену, Карбону, Фосфору, галогенів) елементів; значення кисню в життєдіяльності організмів; озону в атмосфері;
- висловлювати судження щодо застосування озону, екологічних наслідків викидів в атмосферу оксидів Карбону, Нітрогену, Сульфуру; кислотних дощів, парникового ефекту;
- обґрунтовувати значення алотропних перетворень; застосування кисню;
- доводити практичну значущість неметалів та сполук неметалічних елементів.
