Сучасний стан освіти України
Навчальна програма для закладів середньої освіти одна на всю країну, загальна для кожної школи. Хіба що для ліцеїв, гімназій та приватних шкіл є винятки, але вони несуттєві. Таким чином здається, ніби середня освіта в Україні вже має єдність та цільність. Але це хибне враження, адже головне в цьому питанні не обгортка, а внутрішні принципи, себто від чого відштовхується процес.
Насправді один з головних недоліків української середньої освіти — надто значний вплив спадку радянської епохи. Радянська школа у багатьох аспектах була засобом ідеологічного виховання. В усіх республіках середня освіта будувалась за одним принципом: не задля покращення навчального процесу, а з метою виховання міфічного «радянського громадянина» — людини, яка вміє все потроху, але насправді є посереднім функціонером, гвинтиком у великій соціалістичній машині, гвинтиком без особистості. Наразі, на щастя, наша школа не здійснює ідеологічного виховання. І багато в чому уже відійшла від радянської системи. Але основна увага освітнього процесу до дитячої індивідуальності все ще не звернена.
Як впливають на дитину батьки
Спосіб сприйняття дітей дорослими людьми постійно змінювався з плином часу. Яскравий, хоча й неочікуваний приклад. Якщо поглянути на картини художників епохи Пізнього Середньовіччя, побачимо, що діти часто зображуються як дорослі, але маленькі за розміром. Навіть риси обличчя дорослі, як і одяг, який є повною копією одягу батьків, тільки в мініатюрі. У добу Ренесансу дітей вже малюють інакше — як невинних янголоподібних створінь. І причина цього криється зовсім не в стилі або художній традиції певного часу. Просто у Середньовіччі людина дорослішала скоріше, аби допомагати батькам. Рано одружувались, рано набували відповідальності. Не тільки тому, що життя було суворе — просто дітей сприймали не як якийсь окремий вид істот, а як повноцінних дорослих людей, які просто поки що не мають достатнього досвіду, сили чи вмінь, аби жити у суспільстві повноцінно.
Зараз сприйняття дітей зовсім інакше, можна сказати, протилежне. Виник певний парадокс: у добу, коли зʼявились й оформились такі дисципліни як психологія, етика й педагогічна наука, велика частина вчителів середніх шкіл та батьків повністю ігнорують їхні наробітки та поводять себе з дітьми досить неоднозначно, якщо не сказати хибно. Складається враження, ніби деякі педагоги думають, що вміння відповідати за свої вчинки та робити вибір приходить до дитини саме по собі. От виповнилось 18 — і все, людина готова до дорослого життя. Дитина будь-якого віку до 18 часто сприймається як істота, якою треба постійно опікуватись і керувати, замість того, аби навчити її керувати собою самостійно. Але ж виховання має зосереджуватись саме на цих навичках, які допомагають дитині вирости у адекватного члена суспільства, а головне — у індивідуальну неповторну особистість. Адже вміння робити щирий (а отже й правильний) вибір — це теж навичка, якої батьки просто зобовʼязані навчити своїх нащадків, аби підготовити їх до життя.
Ефективні принципи шкільної освіти
Але виховання дитини — тема для іншої розмови. Тим не менш, саме вміння дитини робити правильний вибір є базовою метою будь-якого навчання. Як говорилось вище, принципи освіти в Україні були обрані (або просто залишені з минулого) несвідомо, оскільки ці принципи направлені не на педагогічний процес, а на полегшення існування самої школи.
Останні дослідження дитячих психологів твердять про важливість введення уніфікованих стандартів освіти. Низка таких досліджень враховувала успішність дітей певного віку з певних дисциплін та їхню загальну успішність у школі при умові різних підходів до освітнього процесу. І згідно з результатами, щоб результати навчання були дійсно гарними, відправною точкою педагога мають бути особисті потреби кожного учня. Вчитель має перш за все враховувати індивідуальні здібності дитини і вже під них підлаштовувати процес навчання. Це важче для вчителів, але неодмінно принесе результати.
Коли дитині надається можливість власного вибору тих навчальних дисциплін, в яких вона досягає успіху, її загальна успішність теж зростає, адже вона відчуває більшу впевненість у своїх силах. І разом з тим вчиться приймати дорослі відповідальні рішення. Саме тому за кордоном, наприклад, у США, підлітки ще у школі можуть обрати профільні предмети для вивчення. Звісно, їм допомагають батьки та вчителі, направляють їх, радять. Учні складають спеціальні тести, але не задля формального балу, а щоб краще зрозуміти власні здібності. В результаті більшість учнів продовжує вдосконалення своїх знань та навичок з обраного профілю вже в коледжі.
Отже, замість великої кількості предметів для вивчення, серед яких більшість будуть дитині непотрібні та нецікаві, навчальну програму спрощують, оптимізують та підлаштовують під саму дитину. З психологічної точки зору це означає мінімум примусу, а тому учень вчиться із задоволенням і не лінується здобувати нові знання. Не дарма у країнах Європи списування на заліках вважається чимось ганебним. Тамтешні учні вважають це обманом, який демонструє не хитрість, а лінь: нащо намагатись обдурити систему освіти, яка і так допомагає тобі розкритись та отримати знання саме з тих дисциплін, які тобі цікаві?
Дії задля створення єдиної системи освіти
Залишається тільки одне питання. Як створити загальну систему освіти, яка враховує індивідуальність дитини? Відповідь можна шукати у закордонних прикладах ефективної уніфікації освітніх стандартів. Ці стандарти мають тільки перераховувати набір навичок, знань та вмінь, які дитина може (але не зобовʼязана!) отримати у певному віці. Орієнтуючись на такі рекомендації, єдині для всіх учнів певної вікової категорії, вчитель повинен розвивати окремо кожну дитину відповідно до її індивідуальних потреб. Необхідно враховувати, якими навичками дитина оволоділа, над якими потрібно попрацювати додатково, а які — не потрібні їй зовсім. Такий підхід робить досить легким перехід дитини з однієї школи до іншої. Адже на новому місці її індивідуальні здібності також будуть враховані, а навчальний план буде максимально наближений до того, який вона мала досі, тобто — максимально ефективний та пристосований персонально для неї.
