Дитина віком у 5-6 років починає сприймати себе і оточуючий світ зовсім по-іншому, ніж ще рік тому. І справа не тільки у збільшенні обʼєму памʼяті або інших інтелектуальних здібностей. Справа в тому, що саме у цьому віці формується нова система бачення свого місця у світі та суспільстві. Ця система формується несвідомо, але даний процес відображається як на поведінці дитини, так і на її здатності до комунікації а також до навчання.
Головний імпульс для розвитку дитини — це пізнання навколишнього світу. Але способи цього пізнання у малюка 5-6 років відрізняються від тих, що є у дитини більш старшого віку. Дитячі психологи виділяють три такі способи:
- Спілкування.
- Зовнішні враження.
- Рухливі ігри.
Варто зазначити, що і дитина 10-літнього віку теж любить рухливі ігри, і теж, звісно, спілкується. Але для малюка дошкільного віку ці дії мають докорінно інше значення.
Необхідність спілкування для дитини дошкільного періоду
Всі «механізми» сприйняття навколишньої дійсності у психіці дитини дуже міцно взаємоповʼязані. Спілкування, скажімо, є і джерелом здобуття нових знань, і способом усвідомлення власного місця у соціумі (як мінімум у мікросоціумі у рамках сімʼї) і разом з тим манера спілкування дитини дошкільного віку є першим проявом її індивідуального характеру. Саме у цей період починає складатись маленький інтроверт чи екстраверт. Батькам варто звернути увагу на поведінку дитини. Чи любить вона гратись на самоті, чи в компанії? Як часто вона проявляє ініціативу у спілкуванні? Якщо дитина у цьому віці починає проявляти якості інтроверта, цьому не варто пручатись. Навпаки, слід проявити розуміння. Можливо, саме поглиблення у власний внутрішній світ дасть дитині чудову можливість для вивчення власних здібностей і відкриє в ній творчий потенціал.
З іншого боку не слід і заважати малюку проявляти соціальну активність тоді, коли він цього хоче. Дуже важливо, щоб дитина навчилась знаходити спільну мову з однолітками, а також з дітьми як трохи молодшими, так і трохи старшими від неї. У цей період розвивається також:
- Сумління та можливість відчувати свою провину навіть без потенціальної небезпеки бути покараним.
- Вміння відділяти деталі від цілого. Але вміння розуміти звʼязки між деталями ще тільки формується.
- Можливість оцінювати ситуацію з позиції власної точки зору. Емпатія хоча й розвивається у цей час, але ще не є навичкою, якою дитина користується впевнено.
Батькам необхідно звернути увагу на дуже важливий момент. У віці 5-7 років у дитини формується надзвичайно важливий елемент само сприйняття — самооцінка. Саме у цей період дитина вчиться оцінювати себе за власними вчинками та відгуками про себе з боку батьків та, інколи, однолітків. Проте вирішальне слово у формуванні самооцінки завжди за батьками. Тож протягом цього періоду тату й мамі слід буди обережними у критиці. Варто звертати увагу на реакцію малюка на ті чи інші слова-оцінки батьків. Дуже важливо, щоб дитина навчилась відділяти себе як особистість від деяких своїх вмінь. Якщо вже у цей період часу стає зрозуміло, що дитині легше даються гуманітарні науки, а математика — не є її сильною стороною, треба дати дитині зрозуміти, що ця особливість ні в якому разі не є її особистим недоліком. Діти у цей період апелюють досить категоричними мірками. Вони можуть через власну помилку навісити на себе ярлик «поганої дитини», що у майбутньому може призвести до непередбачуваних наслідків — як до апатії, так і до непослуху. Любов та підтримка — ось що має відчувати дитина від батьків незалежно від успіхів у навчанні.
Важливість зовнішніх вражень
Згідно з дослідженнями дитячих психологів, малюк лише поступово відділяє себе від оточуючого світу. Яскравий приклад — емоції дитини, яка не може уявити світ до власного народження і дивується, коли батьки описують їй своє життя без неї. Тобто малюк усвідомлює, що батьки старші від нього, але дійсно не може уявити світ без себе самого.
Отже, щоб стимулювати розвиток дитини, необхідно давати їй можливість отримувати яскраві враження. Особливо це стосується дітей віком біля 5 років, під час так званого періоду «чому?», коли малеча закидає батьків питаннями про все на світі. Дуже важливо під час цього періоду всіляко направляти дитину. Треба не тільки давати їй певні знання, а й пояснювати логічні звʼязки між подіями, звʼязки між причинами та наслідками, а також розказувати необхідність розуміння інших людей. Адже, якщо вірити дослідженням та статистиці, після періоду «чому?» починається наступний етап формування внутрішнього світу, а саме — формування емфатичних здібностей. Здебільшого саме у віці 5-6 років малюк вчиться ставити себе на місце інших. Дитина вчиться співчуттю та вмінню розуміти мотиви інших.
Особливе місце серед джерел емоцій та вражень займає знайомство з природою. Психологи виділяють кілька типів людей за їхнім сприйняттям: візуалів (хто сприймає перш за все зовнішність), аудіалів (хто звертає увагу спочатку на звуки, а потім — на все інше) та кінестетиків (якім важливою є можливість доторкнутись до обʼєкту сприйняття). Але ця система є справедливою для підлітків та дорослих. Всі діти дошкільного віку мають звичку до всього торкатись та все пробувати на смак. З часом інтерес до смаку згасає і залишається актуальним тільки для дітей віком 2-4 років. Але необхідність доторкнутися для повноцінного сприйняття все ще є важливою й для 5-літки, й для дитини більш старшого віку. Звісно, треба з обережністю ставитись до цього явища, але слід дозволяти дитині тактильні контакти з предметами, які викликали у неї особливий інтерес.
Рухливі ігри як можливість не тільки фізичного, а й розумового розвитку
Дитина у віці 5-6 років ще тільки вчиться володіти своїм тілом. Це взаємоповʼязаний процес. З одного боку рухливі ігри стимулюють розвиток периферійної нервової системи, мʼязів та рефлексів, а з іншого боку саме завдяки бажанню весело та активно проводити час дитина з радістю вчить нові правила ігор, що розвиває також і памʼять. Варто памʼятати про інтенсивність розвитку дитини у цей період. Суто фізіологічно саме від 5 до 7 років відбувається ускладнення діяльності нервової системи, що відображається на поведінці дитини через гіперактивність. Цій енергії треба давати вихід саме завдяки командним іграм. Хованки, козаки-розбійники та інші ігри, якими себе розважали діти до появи мультимедійних пристроїв — не тільки були способів розважитись, а й реально стимулювали й фізичний, й розумовий розвиток.
