Ми звикли сприймати школу як звичний елемент міського пейзажу. У кожному місті чи селищі є школи, класи, дитячі садки. Кожна дитина має можливість здобувати освіту, не докладаючи при цьому надзвичайних зусиль.
Але у світі є кілька шкіл, які можуть дійсно здивувати незвичайним місцем розташування або оригінальним підходом до навчання. Здебільшого для самих учнів та вчителів, які щодня відвідують такі школи, у цій ситуації нема особливої винятковості, адже екзотичні місця для організації шкіл влаштовують здебільшого через відсутність звичайних умов, тобто не від жаги до оригінальності. Проте нам є чому здивуватись.
Школа у печері
Китай — країна дуже контрастна. З одного боку великі міста, які вражають поєднанням сучасних технологій, шумного натовпу та особливої азіатської естетики та колориту. З іншого — глухі провінції, де про перенаселеність Китаю вмить забуваєш. Адже дійсно більшість жителів країни намагаються поїхати до міста, тож у віддалених куточках залишається все менше й менше людей.
І от в одному з таких місць протягом 23 років, з 1984 по 2007 роки, функціонувала школа у велетенській печері. Один з найбідніших регіонів Китаю — провінція Гуйчжоу. Надто малі дотації із столиці, відсутність особливо великих міст (центрів фінансового, культурного та туристичного життя) і природній у цих умовах відтік населення призвели до того, що для кількох тамтешніх селищ забракло коштів для будівництва навіть однієї школи. Але природа у цій провінції казкова: густі ліси, що вкривають скелі та затишні долини між горами. І от місцеві жителі організували школу у печері біля гірського села Мяо.
Печера була дуже велика: в ній були зали, поєднані вельми широкими коридорами, природна вентиляція, стерпний рівень вологості та постійна річна температура — цього було достатньо, щоб дати можливість в цій школі вчитись двом сотням дітей. Не тільки підростаюче покоління Мяо вчилось там, а й діти з багатьох навколишніх селищ. Інколи їм доводилось долати 6 кілометрів гірської дороги, аби потрапити на заняття, але жага до навчання була надто сильною. У школі працювало 9 вчителів, кожен з яких був, певною мірою, фанатом своєї справи, бажаючи працювати у будь-яких умовах, аби тільки місцеві діти мали можливість отримати освіту.
Школу закрила місцева влада у 2007 році, мотивуючи це рішення тим, що слава про школу у печері вийшла за межі Китаю та могла зашкодити репутації країни.
Дивовижні індійські школи
Економічний стан Індії має ще більше протиріч, ніж у Китаї. Між невимовно багатою меншістю та більшістю людей, що живуть біля межі бідності, в Індії справжня прірва. Але поступово ситуація виправляється: зʼявляється середній клас, а відсоток бідняків по трохи та й зменшується. І головна заслуга в цьому — самих індійців. В цій країні дійсно вірять у важливість освіти, тож за будь-яку ціну намагаються дати дітям можливість ходити у школу.
Особливо в цьому відзначився справді природжений вчитель Індержит Курана. Він так палав бажанням вирвати дітей з кайданів безграмотності, що у 1985 році заснував організацію Ruchika School Social Service Organization (RSSO). Завдяки її діяльності в Індії відкрили першу в світі школу на залізничній платформі. Причина вибору такого місця полягає зовсім не в бідності, а в, так би мовити, цільовій аудиторії Індержита. Вчитель намагався допомогти безпритульним дітям, та дітям з бідних сімей, які жили на вокзалі або працювали на ньому. Змінити їхній рівень життя, враховуючи кількість бідняків та рівень соціальної допомоги в Індії , Індержит не міг. Але міг дати їм можливість в один день покинути гетто. Всього за ці роки у школі на залізничній платформі середню освіту отримало більше 4000 дітей.
Варто зазначити, що й звичайні школи в Індії переповнені. Через перенаселення майже до кожного навчального закладу щодня приходить по кілька тисяч дітей різного віку. Розуміючи, що від результатів іспитів залежить перспектива навчання у вищому освітньому закладі, деякі батьки навіть намагаються у цих умовах допомогти своїм дітям. Інколи в Індії можна побачити дивну картину: дорослі чоловіки здирають на спини одне одному, створюючи справжні живі піраміди, лізуть на стіни, тримаючись за маленькі виїмки, зазирають у вікна — це батьки намагаються підказати своїм дітям правильні відповіді на питання тестів та екзаменів.
На хвилях знань. Бангладеш
Ще одна дуже цікава школа знаходиться у Бангладеші. Ця країна переживає повені двічі на рік, при чому рівень води піднімається у цей період настільки, що мільйони жителів сільської місцевості залишаються буквально ізольовані від сусідніх регіонів. Залишаючись без електропостачання, транспортної інфраструктури та предметів першої необхідності, вони, тим не менш, не просто виживають, а ведуть досить повноцінний спосіб життя. Люди в Бангладеші звикли до наступу великої води, тож пристосували до цих періодів своє життя.
Це стосується і шкільного навчання, адже місцева некомерційна організація Shidhulai Swanirvar Sangstha зуміла знайти вихід з цього положення. Вона організувала школи на спеціально об лаштованих човнах. Кожен такий деревʼяний човен — це, можна сказати, окремий клас, де два-три десятки дітей можуть здобувати шкільну освіту завдяки роботі кваліфікованих вчителів. Школи мандрують по затопленим регіонам, маючи свій розклад. Діти відвідують заняття, після чого потрапляють назад додому.
Всього в країні 100 таких шкіл на воді. За 15 років існування в них вивчилося 70 000 дітей. І якість освіти вельми висока, адже ці човни мають живлення від сонячних батарей, доступ до Інтернету, а також — невелику, але актуальну бібліотеку навчальних посібників. Важливо, що у такий досить екстремальний період року діти залишаються у безпеці, адже їх забирають зі школи та повертають додому наприкінці дня, власне, цим же судном.
Зважаючи на такі зусилля, які докладають діти з різних країн світу для того, щоб вчитись, починаєш цінувати можливість відправити дитину до звичайної школи. І хоча, можливо, якість середньої освіти, отриманої в таких екстремальних умовах, не така вже й висока, можна говорити впевнено: діти, які в свій час вчились чи то в печері, чи на човні, чи на станції залізної дороги, дійсно запамʼятають кожний урок.
