Садочок з українським акцентом, або методика Софії Русової
Нещодавно ми вже присвячували статтю проблемам виховання дітей, а саме розглядали всесвітньо відому методику Марії Монтессорі. Що ж, досвід іноземних педагогів тепер зрозумілий. Але невже ми не маємо своїх вітчизняних титанів у цій галузі? Звісно, що це не так. Василь Сухомлинський, Мирослав Стельмахович, Антон Макаренко, Любов Артемова та багато-багато інших. Проте не було названо ім’я ще однієї видатної виховательки, внесок якої важко навіть осягнути. Софія Русова. Чим вона відома в сфері педагогіки, і чому її ім’я дійсно треба пам’ятати?
Отож, розпочнемо із загально відомих фактів із біографії. Софія Федорівна Русова (1856-1940) народилася на Чернігівщині і для родини стала вже п’ятим подарунком долі. Мати її була француженкою, а тато — шведом, та Софія ніколи не мислила свого життя без України, тільки її вважала своєю справжньою вітчизною. Хоч і належала вона до інтелігенції, та завжди тягнулася до простих селян, поважала їхній побут, традиції та звичаї. Так було прийнято у її родині. Звісно, у подальшому житті це неабияк вплинуло на долю жінки.
Дивом стало і те, що навчання вона змогла отримати не у звичайній сільській школі, а у Фундукіївській гімназії — чи не найкращій у свій час. Софія виросла грамотною, освіченою людиною, а у дорослому житті щиро захоплювалася педагогікою. Свій досвід у цій сфері здобувала закордоном, зокрема, відвідувала спеціальну Фребелівську школу.
В Україні Фребелівська школа існувала з 1907 по 1920 роки. Це був вищий жіночий педагогічний навчальний заклад у Києві для підготовки виховательок дітей дошкільного віку. Учениці навчалися у ньому протягом трьох років, вивчали анатомію, фізіологію та біологію людини, педагогіку, психологію, гігієну, філософію, спеціальну дитячу літературу, розвиваючі ігри, іноземні мови, ручну роботу тощо. При школі було створено дитячий садок, ясла, початкову школу для практичних занять студенток. Саме в цей Інститут була запрошена Софія Русова для того, щоб викладати курс дошкільної освіти студенткам. Талановита музикантка, математик, педагог вона не мала жодної вищої школи за плечима і зовсім не мала лекторського стажу. Під час читання одного з рефератів для Фребелівського товариства її побачив Флеров — тогочасний директор Фребелівського інституту, побачив і зрозумів, що без такого педагогу йому не випустити справжніх фребелічок. «Так несподівано повернулася я до педагогіки, якої вже більше не покидала потім — скаже згодом Софія. — Я вагалася, але віра Флерова в мої сили надала мені певності, і як я вдячна йому тепер за цю віру, яка поставила мене на шлях фахової праці і професури».
Показово й те, що в такому далекому 1871 році, 146 років тому, Софія Русова разом зі своєю сестрою Марією відкривають перший український Фребелівський дитячий садок. Нелегко було отримати згоду на його відкриття у старого Антоновича: «Ви ж сама ще дитина», — відказав він Софії на її прохання, але врешті дозволив. І заклад для маленьких дітей прийняв у свої обійми близько 20 вихованців. Працював садочок до другої години дня, а потім був пристанищем для української драматургії — тут проводили репетиції, заняття драматичних гуртків. В часи суворої заборони української мови, коли активно діяв Валуєвський циркуляр, Софія Русова робить свій заклад осередком всього українського: мови, культури, звичаїв. А доля ж винагороджує за все добро, даруючи кохання, — чоловіка Олександра Русова.
Життя Софії Русової — це калейдоскоп із яскравих подій та досягнень, звісно, що й не без особистих трагедій — чого тільки серія арештів коштувала! Та є дещо, про що вона ніколи не забувала — любов до дітей та прагнення виховати нове, краще покоління. Тому, пропонуємо детальніше поглянути, в чому ж полягала суть педагогічної діяльності Русової.
Основні ідеї та думки педагог виклала у своїх наукових працях. Провідними серед них можемо назвати такі тези тези:
- Дошкільна освіта. Сьогодні потреба у вихованні дітей дошкільного віку навіть не обговорюється. Та наприкінці ХІХ ст. саме Софія змогла переконати людей у тому, що малечі необхідна дошкільна освіта, аби, як мінімум, адаптуватися до навчання, звикнути та підготуватися до майбутньої наполегливої роботи у школі. Пояснювала вона це також і тим, що особистість дитини формується у досить ранньому віці, а тому необхідно було створити всі умови для нормального розвитку дітей.
- Єдність суспільного та родинного виховання. Для гармонійного розвитку малечі атмосфера у дитячому садочку має бути максимально наближеною до родинної. Вихователь — це людина, яка, по суті, бере на себе обов’язок матері, а тому зв’язок між нею та вихованцем має бути якомога тіснішим. Облаштування інтер’єру дитячого закладу має бути схожим на домашнє оточення — легке та невимушене.
- Самонавчання. Тут Софія дуже схожа на Монтессорі. Вона вважає, що у дитини самої має пробудитися бажання до навчання та розвитку тіла, розуму і почуттів. Діти мають відчувати свою важливість та потрібність. Тільки навчившись чомусь на власному досвіді, вони здобудуть ті необхідні для повсякденного життя знання.
- Національний розвиток. Свідомого громадянина треба ростити змалечку. Тільки прищеплюючи любов до батьківщини, можна чекати від дитини відданості своєму народові. Русова була впевнена, що необхідно враховувати культурні особливості кожного вихованця, і, якщо у його родині розмовляють якимось діалектом, не потрібно забороняти цього, а навпаки — дізнаватися щось нове, спілкуватися з дитиною її ж мовою. Для національного виховання гармонійного громадянина, Софія визначає декілька принципів:
— дотримання особливостей сім’ї, нації, країни;
— єдність суспільного та родинного виховання;
— виховання індивідуальності дитини;
— відповідність нормам моралі.
Звісно, у своїх працях наукова діячка пояснює кожен із критеріїв більш докладно. Наприклад, можна зустріти цілі параграфи, присвячені спеціальним розвиваючим іграм для малечі, методикам сенсорного виховання, розвитку мовних здібностей, дрібної моторики рук, математиці, принципам морального та естетичного виховання.
Є і більш практичні поради: казки, пісеньки, вірші, кращі вибрані твори відомих українських письменників. Також робота руками — вишивка, ліплення, малювання, плетіння. Окремий розділ присвячено саме підготовці вихователів та тому, якими якостями має керуватися педагог: особливості зовнішнього вигляду, освітній рівень, культура та відношення вихователя до дітей. Педагог має знати все про життя народу, його історію, виховувати дітей у найкращих традиціях та звичаях. У самому ж дитячому садочку має лунати жива українська мова та пісні. Програми навчання зазвичай відсутні, адже до кожної дитини має бути індивідуальний підхід. Неабиякий вплив має і оточуюче середовище, а саме — пора року. Оскільки від неї і справді залежить емоційний та фізичний стан малечі, зрозуміло, що і план навчання має орієнтуватися на самопочуття малюків.
Принципи методики Софії Русової досить прості та зрозумілі, але мають велике значення для виховання малечі. Дивно, що в Україні дошкільних закладів освіти, які орієнтуються на навчальні матеріали цього видатного педагога, не так вже і багато. Зокрема, є дитячі садочки 1 ступеня імені Софії Русової в Івано-Франківську, Чернігові та Києві.
Варто сказати, що методики Софії Русової — це чудова можливість для прищеплення культури, ознайомлення з традиціями та звичаями. Саме в таких закладах починає формуватися свідомість дитини, її особисті якості та риси характеру. А найголовніше те, що у малюків вибудовується внутрішня культура та позитивне ставлення до оточуючого середовища.
