Справжні новорічні свята приходять до нас саме із цього доброго свята. День Святого Миколая настає 19-го грудня у християн та 6-го грудня у католиків. Цей день радує маленьких та дорослих своїми щедрими подарунками. Для батьків — це ознака того, що Новий рік вже не за горами, а для малечі — справжній привід для радості. Адже у цей день Миколай дарує дітям невеличкі приємності. З чого почалося святкування цього дня та ким насправді є Святий Миколай? Нумо з’ясовувати разом!
Коли святкувати?
Цей день святкується 19 грудня у православних та 6 грудня у католиків. Така різниця зумовлена відмінностями у григоріанському та юліанському календарях. Варто сказати, що на честь Миколая, 19 грудня також відзначається Міжнародний день допомоги усім бідним.
Хто такий святий Миколай?
Миколай за своє життя став символом милосердя та жертовної любові. Однак, на відміну від більшості святих, яких ми впізнаємо за повір’ями чи легендами, Миколай був справжньою історичною постаттю.
Народився він у 270 році нашої ери в Патарі. Це місто півострова Лікії, що у Середземному морі. Батьки хлопчика — Феофан і Нона, жили заможно та глибоко вірили в Бога, із перших днів виховували своє маля у християнському дусі. Принаймні, одразу його охрестили, а це тоді було рідкістю. Відтоді Миколай ріс із глибоким переконанням, що найстрашнішим у людському житті є вчинити гріх та стати на сторону зла, зійшовши зі стежини світлого та істинного.
Хоча Миколай і втратив своїх батьків ледь досягши повноліття, та це не зупинило його перед святою місією допомагати нужденним. Особливо знадобився йому у цьому спадок. Історія знає випадок, коли Миколай допоміг вдівцеві, що жив поряд з ним. Він мав доньку, і хотів видати її заміж. Однак сім’я нареченого була заможною і не хотіла приймати у родину дівчину, яка не мала ні копійки за душею. Миколай зрозумів, що його золото могло допомогти комусь стати щасливішим. Він залишив мішечок з монетками під подушкою дівчини. Цікаво, що згодом у місті пішли чутки, що це нібито сам ангел спустився з небес і залишив дівчині гроші. Ці слова робили Миколая неймовірно щасливим та потрібним.
Звісно, що це не було усім, що робив Миколай. Він намагався допомагати будинкам нужденних, приносив їм їжу та одяг. І, хоча Святий намагався залишитися непомітним, та з часом містяни побачили та зрозуміли, що це саме він, той таємний благодійник. Усі полюбили його за такі щирі вчинки та добре серце, а згодом ще й обрали своїм єпископом. У 325 році Миколай відвідав Перший Вселенський Собор у Нікеї.
Це не було його останнім місцем для паломництва. Зокрема, в оповідях говориться, що він відвідав Єрусалим, а також інші святі місця, де поклонявся та промовляв молитви. Існує навіть така легенда, що одного дня Миколай прийшов до собору в Палестині. Його двері були зачинені, але, коли Обранець Господа підійшов до них, то вони відчинилися самі по собі. Говорять, що після цієї події, Святий забажав відправитися на небеса, аби бути ближчим до Бога, на що той йому відмовив. Господь пояснив Миколаю, що його місія — залишатися на землі та допомагати нужденним та бідним людям. Святий прислухався до Божої волі та став творити добрі справи, чим завоював людську повагу та вдячність.
Досить часто Миколая називають Чудотворцем. Ця легенда пов’язана з тим, що одного дня від допоміг морякам під час плавання та воскресив одного з них. З тих пір його вважають покровителем усіх моряків та мандрівників, а також торговців та лучників. До того ж, він є покровителем дітей, школярів та студентів.
В Україну культ Миколая-чудотворця прийшов разом із християнством. Про це свідчать церкви та храми, які збудували на честь цього святого. Зокрема, в ХІ столітті такий звели на Аскольдовій горі у Києві, а через два століття — у Львові, під горою Будельниця, що тепер зветься Княжою.
Цікаве в історії.
У часи Реформації у Європі засуджували вшановування святих, особливо у протестантських країнах. Там його замінили Ісусом, від якого діти й отримували подаруночки. А отже і час святкування змістився до Різдва. Згодом традиція відновилася і дітлахи отримали аж 2 веселих свята, а Миколай поступово перетворився в червонощокого бороданя Санту, а точніше в Сінтер Клааса — нідерландського Діда Мороза. Разом з голландськими переселенцями він помандрував до США, де згодом перетворився на відомого всім Санта Клауса.
Щодо радянського Діда Мороза, то він просто став альтернативою Миколая для дітей. Адже будь-які релігійні святкування були в той час заборонені.
Як святкують у світі?
Німеччина, 6 грудня.
Значна кількість істориків вважає, що День Святого Миколая пішов саме з Німеччини. Ще багато років тому, батьки вирішили не дарувати дітям подарунки просто так, а класти їх під подушку, аби ті вірили у силу Чудотворця. Спочатку це були просто теплі речі або будь-який інший одяг. Згодом приємності змінювались до солодощів, горіхів та фруктів. Діти навіть самі могли обрати собі подарунки просто написавши листа Святому Миколаю. Крім своїх побажань, малюки писали у листі про усі добрі справи, які їм вдалося здійснити протягом року.
Для того, щоб Чудотворець залишив щось гарне, малеча розвішувала у домі панчохи та шкарпетки, у яких потім знаходила подарунки. Якщо Миколай вважав, що дитина поводилась погано, то замість солодощів він приносив лише різку від дерева. Це було символом того, що у наступному році треба поводитися більш виховано та допомагати усім оточуючим.
У Німеччині є повір’я, що Чудотворець приходить до будинків не сам, а зі своїм вірним помічником — невеличким віслюком. Ця тваринка допомагає Миколаю розвозити усі подарунки. Тому, діти часто залишають біля свого будинку кілька морквинок для чотирилапого друга Святого. Вважається, що цей віслюк є нащадком того, на якому сам Ісус Христос святково в’їжджав в Єрусалим напередодні розп’яття.
Австрія, 6 грудня.
В Австрії традиції не сильно відрізняються від Німеччини. Дітлахи так само розвішують шкарпетки у домі, виставляють начищені черевики біля порогу та чекають на свої подарунки. Однак, у австрійців є досить цікаве повір’я, що вечором напередодні Миколая у місті бігає усіляка чортівня та залякує місцевих жителів. Уночі Чудотворець приходить до будинків дітей та розганяє усю злу нечисть.
Голландія, 6 грудня.
У Голландії діти вірили, що святитель щороку приїжджає в Роттердам на кораблі з Іспанії, яка уособлювала «теплі країни». Миколай в’їжджав у місто на коні у супроводі «Чорних Пітів» — помічників-негренят, — у червоному облачанні католицького єпископа й з єпископською палицею, і, їздячи країною, дарував подарунки. Сьогодні на основі цієї легенди щороку відбувається театралізоване дійство. Подарунки тут даруються анонімно, причому кожен з них супроводжується віршами про адресата, нібито написаними самим Святим Миколаєм.
США, 25 грудня.
Голландці поділилися своїм чудовим святом і традиціями з Америкою, де з часом ім’я Сінтеклааса трохи спростилося, а сам він став основою для формування образу Санта-Клауса — відомого в усьому західному світі та й поза ним дарувальника, який приходить на Різдво.
Характер і риси американського Санти з часом зазнали суттєвих змін порівняно із традиційним образом свого нідерландського «колеги». Він і досі кладе подарунки у взуття чи шкарпетки біля каміну, потрапляючи в будинок крізь димар. Але відбувається це вже не 6, а 25 грудня — тобто під час святкування католицького Різдва у західних країнах. Також Санта відомий тим, що подорожує в небі на санях, запряжених казковими оленями. Цей веселий і доброзичливий дідусь завжди має із собою список слухняних та неслухняних діток, тож сподіватися на подарунок зможе лише той, хто поводився чемно.
В очікуванні Санти в ніч перед Різдвом прийнято залишати для нього гостинці: склянку молока та печиво або інші традиційні для певного регіону смаколики. Натомість вранці малюки знаходять у своїх чобітках, які завчасно вішаються над каміном, різні солодощі, іграшки та інші презенти. Щоб Санта-Клаус зміг підготувати саме ті подарунки, які мріє отримати малюк на Різдво, йому можна написати листа із проханням про них (до речі, як і Святому Миколаю в Україні). Але в посланні має бути не лише перелік побажань, але й опис усіх гарних справ малечі на підтвердження її гарної поведінки протягом року.
Італія, 6 грудня.
На острові Сардинія, що в Італії, знаходиться невеличке місто Сассирі. Його головна особливість — Святий Миколай став покровителем цього містечка. Тому свято тут відзначається досить гучно та зі значним розмахом. Головну увагу цього дня приділяють нареченим, яким дарують подарунки. Така традиція має назву «Rito delle nubili».
Франція, 6 грудня.
У Франції Святий Миколай теж вважається покровителем Лотарингії, саме тому тут це свято набуває особливої пишності. Більше того, День Святого Миколая — це офіційне свято у цьому регіоні.
У маленькому містечку Ніколя-Де-Пор день Святого Миколая святкується дуже незвичайно. Увечері з центру міста виходить святкова процесія та рухається головними вулицями, супроводжувана фанфарами. На чолі процесії йде білобородий старець — Святий Миколай. А супроводжує його привид із різками в руках, щоб побити неслухняних дітей. А після покарання пустунів привид забирає їх із собою в мішку. Тому дітлахи мають так само добре поводитися протягом року, щоб отримати свої гарні подарунки.
Албанія, з вечора 5 грудня до 6 грудня.
В Албанії День Святого Миколая дещо відрізняється. Навіть, якщо говорити про назву цього свята. Албанці називають його День Ніколи Зимового. Починають святкувати вони його з вечора 5 грудня та увесь день 6 грудня.
Напередодні свята, в Албанії тримають святий піст аж до опівночі 5 грудня. По опівночі вони запалюють свічки і починають свою трапезу. Вона вже може включати смажене ягня чи свинину. Під час їжі, албанці обов’язково бажають один одному: «Нехай ніч святого Миколая допоможе тобі!».
Нідерланди, з 5-го на 6-е грудня.
У Нідерландах День святого Миколая починають святкувати 5-го грудня, коли дарують один одному подарунки. Однак справжня підготовка до свята починається набагато раніше.
За кілька днів до 5 грудня Святий Миколай припливає до Нідерландів на пароплаві. У ці дні дітвора акуратно розставляє своє взуття в будинку перед димоходом, каміном або, якщо цього всього немає, перед вхідними дверима. Цей процес неодмінно супроводжується співом спеціальних пісеньок для Святого Миколая. На відміну від Німеччини, у Нідерландах вважається, що Чудотворець приходить не зі своїм віслюком, а з конем. Тому, зазвичай у взуття кладуть морквину або трохи сіна, щоб погодувати коня Святого Миколая на ім’я Амеріго.
Вранці наступного дня діти знаходять у своєму взутті різні подарунки: шоколадні монетки, мармелад, маленьку іграшку. Отака подяка за те, що почастували Амеріго.
А в ніч із 5 на 6 грудня Святий Миколай приносить свої подарунки кожній дитині, яка добре поводилася весь рік.
Польща, 6 грудня.
Польські дітлахи до свята вішають повсюди чисті білі панчішки (або черевички). Миколай сюди приходить в одязі єпископа із золотим посохом.
Угорщина, Словенія, Чехія, 6 грудня.
Фольклор цих країн сповнений легендами про Святого Миколая та його одвічного супутника й одночасно антипода — Крампуса. Цей персонаж супроводжує Великого Святого (поки той розносить подарунки малятам) і підкладає різочки або вуглини неслухняним дітям під подушки, лякає їх або й взагалі викрадає до моторошної печери у своєму мішку.
Крампус має доволі страхітливий вигляд, адже увесь покритий темним хутром, має козлині ріжки і роздвоєні копита, а з пащі у нього стирчить зловісний язик, як у змії. За традицією чоловіки на початку грудня перевдягаються в цього персонажа і гуляють вулицями, лякаючи дітей брязканням дзвіночків і ланцюгів. Щоправда, все частіше в наш час образ Крампуса перестає бути таким моторошним і, швидше, сприймається оточуючими як дружній та комічний персонаж.
Україна, 19 грудня.
В Україні теж були свої оригінальні традиції для цього дня. Наприклад, у Харкові колись влаштовували триденні святки, варили кутю та узвар, аби наступного року був хороший врожай. В Києві господарі після служби в церкві, брали свячену воду і йшли кропити усе своє майно, просячи у Миколайка вберегти його від лиха. А на Поділлі першим на подвір’я повинен був вийти хазяїн, який, годуючи худобу, вітав її зі святом. Загалом таким «показником» (так називають людину, яка першою заходить до хати чи на подвір’я) повинен бути чоловік або людина добра, здорова та хазяйновита.
На заході України прийнято було випікати особливе печиво «миколайчики» і класти його малятам під подушки. Вважалося, що Миколай випікає для діток зірочки, які в його мішку стають схожими на нього.
Існували в українців і спеціальні колядки, і змагання музикантів — миколаївські скрипники. Господарі села варили в цей день пшеничне пиво аби вшанувати святого. Потім влаштовували гостини і їздили на санях довкола села.
Українці в цей день також влаштовували братчини — своєрідний обряд, коли вороги миряться, а всі образи забуваються. У цей день укладали угоди, адже вважалось, що у таке важливе свято ніхто не обманюватиме і не шахруватиме. Дівчата готувались до святок і ворожінь. До речі, в українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувались перед Різдвом та на святки, дівчата заздалегідь готували одяг, діставали рушники, одним словом, чекали сватів.
За народними віруваннями велике значення має «перший полазник». Першою до господи має ввійти людина добра, здорова, хазяйновита — це гарний знак для сім’ї. Дбайливі господарі цього дня вітають свою худобу зі святом.
До «обов’язків» святого Миколая входить оберігати диких тварин, людей від стихійних лих, у першу чергу на воді. Саме тому святого Миколая дуже шанують рибалки, беруть із собою на промисел образ чудотворця.
Які народні прикмети існують в Україні?
- Який день на Миколу зимового (19 грудня), такий і на Миколу літнього (22 травня).
- У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.
- Як впаде великий іній — на гарний врожай хліба.
- Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.
- Морозяний день — на уроду хліба й городини.
- З цього дня підходять другі морози — Миколині: «На Студеного Миколу снігу навалить гору».
- Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).
- «Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого»
Ось такий Чудотворець у різних куточках світу та цікавих традиціях. Звісно, фольклор кожної країни додає Миколаю своїх деталей та колориту, та основне залишається незмінним. Святий Миколай, у якому образі він би не був, творить добрі справи та допомагає усім нужденним. Цього ж він хоче побачити від усіх людей, а особливо від малечі. Тож, нагадайте своїм малюкам, що добрі справи — це найважливіше у світі. Щасливого вам Дня Миколая!
