Наші батьківські серця просто тануть, як лід, коли ми бачимо, що наші діти виявляють любов та дружбу до когось. Адже ці почуття є основою усіх людських відносин. Але так само, як і доросла любов, дитяча дружба не може бути чимось надзвичайно простим. Є багато етапів у розвитку дружби та значна кількість конфліктів, які виникають у майбутньому. Усі діти рано чи пізно стикатимуться із підлістю, зрадою та насмішками. І так само всі діти стануть тими, хто образить іншого. Такий закон людської дружби.

    Проходження усіх аспектів дружби — хороших і поганих — є природною частиною соціальної освіти та розвитку дитини, навіть якщо вам часом здається, що це надто жорстоко. Просто зрозумійте: коли малюк проходить усі етапи дружби, він навчається знаходити товаришів, а також бути хорошим другом, під вашим керівництвом і з вашою підтримкою. Однак батькам не потрібно навчати малюка правильно дружити. Діти природно розуміють, що хороша дружба є взаємною, близькою та надійною. Вони вивчають правила взаємоповаги та справедливості один за одним через взаємодію у грі. Ваша дитина не потребує, щоб ви керували її соціальним життям, але вона хоче, щоб ви забезпечили їй стабільне, сприятливе середовище для усіх її соціальних експериментів.

Давай будемо друзями на learning.ua

    Стадії дружби

    Дитина здатна вибирати друга вже з того віку, як починає повзати. Незважаючи на те, що ранні дружні стосунки з дітьми, як правило, обмежені родичами чи дітьми близьких друзів батьків, дослідження показали, що в дитячих садочках, малюки віком від 12 місяців, роблять незалежні дружні вибори (продемонстровані тим, що вони проводять свій час, сидячи поряд з їхніми друзями).

    Від 1 до 3 років фізична привабливість і взаємна симпатія є основою дружби, але малюки не здатні підтримувати координовану гру. Вони сидять поруч один з одним, граючи індивідуально — щось накшталт паралельної гри. Щоб підтримувати зростаючу дружбу вашої дитини в цьому віці, просто надайте їй можливості бути з іншими дітьми та допомогти вирішувати випадкові конфлікти.

    У віці від 4 до 7 років взаємна гра — це клей для дружби. Діти роблять все можливе для створення складних фентезійних ігор, беручи на себе певні ролі, даючи один одному вказівки та розподіляючи лідерство.

    Близько 7 років, розмова стає центральним елементом для дружби. Обговорення, як правило, стосується того, що потрібно зробити, щоб вступити в школу, бути «крутим», отримати соціальне визнання і уникнути неприємностей. Зберігання секретів від дорослих також починається на цьому етапі. І хоча вони не є глибоко виявленими або значущими для дорослих (діти, як правило, говорять про те, хто має «хлопця» або зробив щось погане у школі), однак вони мають сильний вплив на дитину.

    У середній школі фактично починає зароджуватися саме та доросла дружба, якою ми її знаємо. У дванадцять років починають ділитися найпотаємнішим зі своїми друзям, так діти усвідомлюють, що таке довіра. Вони говорять друзям про свої страхи, фантазії, проблеми у шлюбі батьків. Малюки середньої школи дійсно починають відкривати свої серця один одному, що є однією з причин, чому дружба може стати питанням життя і смерті. У цьому гостро самосвідомому віці, коли нова особистість, як окрема від сім’ї людина, тільки починає формуватися, зрада одного може стати справжнім ударом для іншого.

    Сила колективу

    Діти швидко розуміють, що шляхом формування дуету або невеликої групи вони можуть сильно впливати на інших. Вони хочуть вибирати свій вид гри та своїх гравців. Якщо їх гра стане привабливою для інших, вони можуть незабаром визнати, що тепер популярні і можуть оголосити про створення своєї власної компанії.

    До третього та четвертого класів членство в компанії набагато більше фіксоване, і питання про те, хто «входить» і хто «виходить», ретельно виконують соціальні лідери — «популярні діти». У пізній початковій школі в кожному класі є уявні соціальні сходи, з найпопулярнішими дітьми (15%), групою, яку нормально сприймають (45%), середньою групою (20%) і некласифікованою групою (20 %).

Давай будемо друзями на learning.ua

    Підтримуйте дружбу своєї дитини

    У дитинстві спостерігається певна кількість нормальних соціальних стресів. Це частина вивчення складності соціальних відносин. Ви можете відчувати себе трохи безпорадним і здивованим, коли соціальне життя вашої дитини стає складнішим і змінюється — коли старі друзі зникають або, коли нові (деякі з яких будуть вам не до вподоби) з’являються. Але пам’ятайте, що в перші 3 роки життя ви дали дитині свої перші уроки про взаємність, і ви, як і раніше маєте важливу роль мудрого дорослого для дитини. Якщо ви зосереджуєте увагу на слуханні вашої дитини та відкритості щодо обговорення дружби, вона продовжуватиме звертатися до вас під час радощів та проблем. Ось деякі стратегії, які ви можете використати, щоб допомогти вашому малюку навчитися бути хорошим другом і боротися зі складними соціальними ситуаціями, якщо вони виникають.

Давай будемо друзями на learning.ua

    Коли діти опиняються у зоні ризику

    Хоча це сумно чути, що дитина потрапила до категорії тих, хто не знайшов собі місце у колективі, у вас все ще немає підстав турбуватися. Як правило, 80% дітей, які навчаються у школі обов’язково знаходять собі хоча б одного вірного товариша.

    Однак, найбільше психологів турбує саме ті 20 % дітей, які не визначилися зі своєю позицією у колективі. Ці діти взагалі не можуть бути друзями. Вони діляться на три категорії: діти без правильного виховання (5%); дратівливі діти (5%); і діти-одинаки (10%). Діти без належного виховання, як правило, дуже сором’язливі, дуже близькі до своїх родин та хороших учнів. Вони не привертають багато уваги з боку своїх однолітків. Дратівливі діти можуть мати певні риси, які їхні однолітки люблять, але вони також мають дратуючі звички — це слабкі спортивні навички або погана гігієна, наприклад. Діти-одинаки вже із самого початку є надмірно агресивними і реагують на те, що вони самотні з більшою агресією, або стають депресивними та віддаленими.

    Викладачі, директор та батьки мають допомагати цим дітям. Дратівливі діти повинні тренуватися, щоб відмовитися від своїх дурнуватих звичок; діти-одинаки можуть навіть потребувати консультацій з психологом. Батьки повинні допомогти своїм малюкам знаходити дружні стосунки в інших місцях: гуртках, спортивних командах, волонтерстві чи серед двоюрідних братів та сусідів.

    Адміністрація школи може мати величезний вплив на малечу, тому не забудьте поговорити з ними про допомогу, яку вони можуть запропонувати. Наприклад, вони можуть організувати групи дружби, які допомагають ізольованим дітям зв’язуватися з другом. Тільки від 6 до 8 зустрічей такої групи можуть мати значний позитивний вплив. Дирекція школи також повинна впроваджувати політику проти залякування та навчати вчителів створювати соціально безпечне середовище у класі.

    І пам’ятайте, навіть один хороший друг може знищити будь-які прояви самотності вашого малюка