Коли мова заходить про стать та відмінності між дівчатами та хлопцями, у світі є безліч речей, які можуть зацікавити вашого малюка. У цій статті ми хочемо пояснити батькам, наскільки важливо говорити із дітьми про їхню стать, різницю між хлопчиками та дівчатами, розпізнавати можливі відхилення у дітей в усвідомленні самих себе.
Що важливо пам’ятати?
Дитина збирає та засвоює інформацію про гендерні особливості кожного дня від самого народження. У зовсім різні способи, але суспільство диктує нам, яким чином мають виглядати, говорити, одягатися та поводитися дівчатка та хлопчики. Оскільки сучасний світ занадто переповнений інформаційними ресурсами, малюк може загубитися у всіх фактах, що стосуються гендерного питання. Важливо розуміти, що діти починають виокремлювати себе як певну стать,починаючи із трьох років. Це так само стосується й трансгендерів та людей без статі, які визначають свої гендерні пріоритети на цьому життєвому етапі.
Подумайте про свої цінності та їх формування, доки ваша дитина ще мала. Цей етап досить важливий, оскільки у всіх людей є власні погляди на ролі гендерів у родині, на гендерні стереотипи та реалізацію себе у тому чи іншому гендері. Якщо для вас дійсно має значення, які думки виникатимуть у малечі під час знайомства із різними статями та які особливості світосприйняття формуватимуться, — тоді спробуйте підготуватися до цього завчасно. Можливо, ви хочете, щоб малюк ріс вільним та сам обирав свої життєві принципи. Або ж ваша головна мета — дати зрозуміти дитині, що кожен гендер заслуговує на існування та повагу. Отож, тільки за умови того, що ви самі як батьки розумієте власні цінності та те, чому хочете навчити малюка, тільки тоді вам вдасться задумане.
Для цього необхідно із великою уважністю та серйозністю віднестися до вибору іграшок, книг, розподілу вільного часу, одягу, оформлення кімнати та інших речей, що будуть кожного дня оточувати дитину. Усі ці елементи будуть формувати у малюка усвідомлення про різні гендерні особливості. Коли ви фарбуєте дитячу кімнату дівчинки у рожевий, а хлопчика — у голубий (до того, як вони самі здатні зробити цей вибір), варто розуміти, що дитина отримує сигнали любити певні речі, що асоціюються із статтю.
Як говорити про те, що існують зовсім різні види родин?
На жаль, малеча здатна не тільки помічати абсолютно все у світі, але й коментувати. Ваш малюк може побачити у садочку або ж десь у дворі дитину, чиї батьки відрізняються від власних. Наприклад, сім’ї із іншою кількістю батьків, дідусем та бабусею, які виховують дошкільня, двома мамами або татами, а також багато інших можливих варіантів.
Спостереження — це досить гарний метод для навчання. Виділіть хвилинку свого часу та поясніть дитині: те, що вона помітила, дійсно відрізняється від вашої родини, але у цьому немає нічого поганого. Отже, ми всі можемо бути друзями, незалежно від того, відрізняється хтось від нас чи ні. Завдяки такому підходу ви навчите малюка поважати своє оточення. Крім того, це допоможе дитині одного дня зрозуміти, яку модель родини варто будувати.
Як говорити про розподіл ролей за гендером та про гендерні стереотипи?
Малюки розуміють, що таке бути дівчинкою або чоловіком завдяки людям, які їх оточують. Вони аналізують поведінку, одяг, зачіски, розмови тощо. Досить важливу частину у розумінні власного «я» займають гендерні стереотипи, які формує та нав’язує суспільство від самого початку народження. Поміркуйте: футбол — для хлопчиків, танці — для дівчаток, машинки й солдати — для хлопчиків, принцеси — для дівчат.
Ваше завдання — розширити цю вузьку смужку гендерних стереотипів та додати у неї інші фактори впливу. Коли ви купуєте нову книжку або іграшку, записуєте малюка в новий гурток, поставте собі ці питання, щоб бути впевненими, що ви самі не йдете дорогою гендерної стереотипізації:
- Якщо б мій малюк був іншої статі, чи сподобалось би йому займатися у цьому гуртку або гратися в подібні іграшки? Чому? Чому ні?
- Мій вибір розширює або обмежує очікування дитини про те, ким вона може стати у майбутньому?
- Чи любить моя дитина речі, що я купую? Можливо, у неї немає вибору, тому що я купую їх тільки через приналежність за гендерними ознаками?
Давайте малечі якомога більше вибору та простору для фантазії, цікавтеся тими речами, які насправді подобаються малюкам, на відміну від тих, які нам нав’язує суспільство. Пам’ятайте, що гендерні стереотипи обмежують як дівчаток, так і хлопців.
Усвідомлюйте, про що і як ви говорите із дитиною. Якщо ви постійно спілкуєтесь із своєю донькою про хлопців, бойфрендів та майбутнє одруження, ви надсилаєте до її мозку повідомлення, яке програмує, що дівчатка мають кохати хлопців, а хлопчики — дівчат, а все інше вважається ненормальним. У той час, коли малюки ще не знають своєї сексуальної орієнтації, нав’язування певних стереотипів може призвести до того, що у подальшому дитина може просто злякатися себе та посоромитися зізнатися вам, що її вподобання відрізняються від тих, які ви програмували. Це потягне за собою психологічні травми, нездорові стосунки та значну кількість ризиків для здоров’я у підлітковому віці.
Якщо ви помітите, що ваша малеча сама починає розмову про гендерні аспекти, продовжте цю розмову. Можливо, ви можете почути від дитини щось накшталт «тільки дівчата носять рожеве» або «мені не подобається гратися із хлопцями». Не залишайтесь осторонь та спробуйте з’ясувати, чому існують такі думки. Якщо ви зрозумієте, що провина у стереотипах, — зробіть усе можливе, щоб малеча дізналася правду.
Іноді трапляється так, що ви всіма силами боретесь із тим, щоб у вашому домі не було місця стереотипам, а дитина все одно стає до них схильною. Не варто так сильно хвилюватися через це. У дошкільному віці значна кількість дівчат любить ляльки та принцес, так само, як хлопчики люблять супергероїв та машинки. Це той вибір, який має робити ваш малюк. Тож це нормально. Коли дитина почне дорослішати, у її голові та думках з’являться й інші інтереси та можливість сприймати світ зовсім інакше. А отже, нові іграшки, історії та активності забезпечені.
Як я можу зрозуміти, що мій малюк трансгендер або не визначився зі своєю статтю?
Трансгендери — це люди, які асоціюють себе із протилежною статтю до тієї, з якою насправді народилися. Невизначена стать означає, що людина не відносить себе ані до чоловіків, ані до жінок. Деякі дорослі використовують слова «розширений гендер» або «гендерна креативність» для того, щоб описати дітей із подібними поглядами. Статистичні дані України чомусь не наводять інформацію про те, скільки у нас живе людей-трансгендерів. Однак, якщо говорити про Америку, то там цей відсоток складає понад 1% від усього населення штатів, що означає більше 1.5 мільйонів людей.
Тож, як зрозуміти, що дитина хоче стати трансгендером або має проблеми із приналежністю до будь-якої статі?
Дослідження показують, що діти можуть досить просто сказати батькам про свої особливості:
- Вони не відмовляються від своїх слів та завжди досить чітко ідентифікують себе із певною гендерною приналежністю.
- Такі діти дуже легко ідентифікують себе до певного гендеру. Однак, вони почувають себе дуже засмученими, коли ви кажете, що їхні погляди є неправильними.
- Їхня самоідентифікація залишається незмінною впродовж тривалого часу.
Тому не варто вважати, що ваша донька є трансгендером лише тому, що їй подобається Спайдермен замість Білосніжки або, що ваш син планує змінити стать через те, що він в захваті від Ельзи із «Холодного серця» (це навіть не означає, що він стане геєм). Не важливо, яким чином, головне, що ви маєте робити, — це підтримувати дитину у тому, як вона себе відчуває та ідентифікує, а також допомагати почувати себе нормально та в безпеці.
Якщо ви все-таки думаєте, що ваша дитина має схильності до трансгендеру, але не знаєте, що із цим робити, зверніться до психотерапевта, який має досвід роботи із трансгендерами. Досить непоганий варіант — познайомитись із родинами, у яких були подібні ситуації. Це допоможе не тільки батькам, а й дітям.
Ще один шанс дізнатися про гендерні схильності вашого малюка — запитати напряму. Що подобається дитині, які вподобання та до якого гендеру вона себе відносить. Поцікавтесь у малюка, він хлопчик чи дівчинка? І за якими принципами він здатен це визначити. Якщо стать вашої дитини відрізняється від звичної всім нам, не варто панікувати та робити із цього катастрофу. Відрізнятися — це нормально. Ми живемо у ті часи, коли дискримінації не може існувати. Дозвольте малюку одягати ті речі, які йому подобаються, оскільки найважливіше для нього — це підтримка власних батьків. Особливо тоді, коли дитина стане відвідувати школу та познайомиться із зовсім іншим оточенням.
Пам’ятайте, що гендерне виховання полягає не тільки у прийнятті, усвідомленні та розумінні, а й у тому, наскільки легко буде і вам, і малюку адаптуватися у суспільстві за будь-яких умов.
Запам’ятайте, примус до вибору певного гендеру може закінчитися занадто погано для малечі. Якщо ви будете говорити хлопчику, що гратися із ляльками та танцювати у балеті — це погано, хлопчик буде відчувати постійний сором та почне замикатися у собі. ЛГБТ-діти, які не отримують необхідної підтримки від своїх батьків, згодом зазнають психічних травм, проблем зі здоров’ям та адаптацією у суспільстві. Тож у цьому складному питанні може допомогти тільки любов та підтримка батьків.
