Коли дитина поводить себе погано, батьки починають обдумувати усі можливі причини такої поведінки. Недостатня обізнаність у правилах поведінки, імпульсивність, вибуховість характеру — це ті чинники, які першими спадають на думку. Однак, все, що закладається у розвиток та думки малюка, — йде від родини. Тому найголовніше, з чого потрібно починати виховання дитини, — становлення власної сім’ї та внутрішніх зв’язків.
Малюк, особливо у віці до 10 років, досить чітко відчуває, як до нього ставляться батьки. Крім того, його підсвідомість запам’ятовує образи батьків як ідеальну лінію поведінки. Якщо у цей період у родині постійно відбуваються сварки, тато кричить на маму тощо, то дитина в подальшому буде орієнтуватися саме на таку модель сімейних стосунків. Може бути й інший варіант: обидва батьки дуже заклопотані та багато працюють, щоб діти мали все. З матеріального боку це матиме успіх, а от емоційно — дитина почуватиметься покинутою. Кожен вибір батьків, навіть в особистому житті, має певний вплив на малюка.
Більше того, якщо у родині починаються конфлікти, то дитина може зазнавати не лише психологічних травм. На фоні постійної тривоги та підвищеного рівня стресу можуть виникнути проблеми і з фізичним здоров’ям. Дитина буде хворіти, відчувати апатію та неспокій.
Досить часто у сім’ях можуть бути присутні міні-конфлікти. Мама й тато не сваряться між собою, однак, у питаннях щодо виховання малюка не можуть дійти згоди. Звідси виникають два образи «доброго» та «злого» поліцейського. Один з яких завжди підтримує дії малюка, а інший — сварить та постійно щось забороняє. Звісно, про стабільний розвиток дитини тут можна забути. Вона буде почувати себе між двох вогнів, а рішення так і не буде прийняте. Гіршим стане той варіант, де дитина навчиться маніпулювати батьками. «Мама мені заборонила грати у телефон, татоооочку, ти ж дозволиш мені, ну будь ласка?!» — чітка перемога дитини. Уникайте подібних ситуацій, щоб не залишити себе в дурнях та не нашкодити психіці дітей.
Розбіжності у вихованні малечі — це нормально. У нас були свої батьки, які закладали нам певні принципи того, як ростити дітей. Однак, якщо не знаходити компроміси у проблемних питаннях, то це може закінчитися доволі неприємно. По-перше, ви просто зруйнуєте свій авторитет в очах у дитини. А по-друге, це означатиме, що деякі проблеми є саме у вас, що свідчить про необхідність професійної допомоги психолога.
Що робити, якщо конфлікти щодо виховання вже існують?
Якщо ви адекватно розумієте, що певні проблеми у родині все-таки є, то необхідно їх вирішувати. Усі ми дорослі особистості, які можуть дійти компромісу при звичайній розмові. Сядьте зі своїм чоловіком або дружиною та подумайте, чи не граєте ви у «доброго-злого» поліцейського, чи не бере хтось на себе більшу відповідальність абощо. Якщо об’єктивно у вашій родині є «перетягування ковдри», припиніть це.
Напишіть собі певний план дій або правила родини, яких треба дотримуватися у спірних питаннях. Наприклад, ви завжди сперечаєтесь, о котрій дитина має лягати спати: о 22:00 чи об 23:00. Напишіть правило, що кожного дня дитина лягатиме о 22:30. Так можна буде уникнути постійних конфліктних ситуацій, а малюку стане легше вас розуміти.
Трапляються такі ситуації, коли бабусі та дідусі хочуть стати тими самими «добрими феями», які захистять від батьків. Ці випадки трохи складніші, ніж конфлікти між мамою і татом. Важко пояснити дорослій та поважній людині, що вона не має рацію. Однак, дитина ваша, а тому необхідно пояснити бабусям, що виховання — це тільки клопіт батьків та саме їхній прямий обов’язок.
Правило «золотої середини»
У всьому потрібно дотримуватися «золотої середини». Особливо це важливо під час виховання дітей. Якщо у вашій сім’ї буде авторитаризм, — малюк виросте замкненим, надто серйозним та, можливо, занудою. Якщо ж ви все будете дозволяти, — можете отримати розбишаку та гульвісу. Тут важливо керуватися розумом та дотримуватися гармонії між заборонами та дозволами на певні вчинки.
У ситуаціях, коли батьки розлучаються, тато або мама не мають повністю брати дитину на себе та забороняти спілкування з іншим з батьків. Варто розуміти, що образи — це ваша особиста справа, яка не має впливати на дитину та її нормальний розвиток. Враховуйте бажання малюка спілкуватися та підтримувати зв’язок із обома батьками.
Найважливіше!
Усі стосунки у родині мають будуватися на цілковитій довірі. Мама довіряє татові, а він — їй. Дитина усвідомлює, що відбувається навколо неї. Якщо ж у сім’ї пануватиме атмосфера недовіри, — конфлікти та проблеми стануть щоденним гостем. Говоріть із малюком на відверті теми, розповідайте свої секрети та важливі думки. Однак, не будьте надто наполегливими, малеча може просто злякатися та закритися.
Відносини між батьками та дітьми — це найважливіший аспект людського життя. Варто розуміти, що від того, як сьогодні ви виховуєте свою дитину, залежить її майбутнє. Однак, пам’ятайте, що запорукою гарного та позитивного виховання є саме гармонійні відносини між батьками та родичами. Нехай у вашому домі завжди панує щастя та любов!
