Борщ, картопляне пюре зі смаженою котлетою та салат з капусти — ось стандартний обід українського школяра. Зазвичай протягом дня діти ще перехоплюють щось у буфеті: булочки, чіпси, сухарики, газовану воду або пакетовані соки.
А чим годують учнів за кордоном? В яких країнах взагалі не передбачено шкільного харчування? Та як реформує меню в українських школах переможець п’ятого сезону кулінарного шоу «МайстерШеф» Євген Клопотенко?
Давайте з’ясовувати разом.
Що їдять школярі в Італії?
Харчуванню в італійських навчальних закладах приділяють дуже багато уваги. Обід учнів — це знайомство з місцевими кулінарними традиціями й виховання культури харчування змалечку. З 2010 року уряд зобов’язав школи годувати дітей переважно місцевими та органічними продуктами. Так, у Римі вони становлять 70% шкільного харчування.
У більшості італійських шкіл у першу половину дня передбачено перерву на «меренду» (другий сніданок). Його діти можуть приносити з дому або купувати в школі.
Варто зазначити, що в шкільних їдальнях Італії меню є сезонним і набір продуктів постійно оновлюється.
Щоденний ланч — це паста, рис або суп, основна страва (м’ясо, риба, яйця чи сир), два чи більше варіанти сезонних овочів і багато фруктів (які в українських державних школах часто взагалі відсутні). М’ясо з’являється в меню всього пару разів на тиждень, невеликими порціями. В якості десерту або перекусу часто подають хліб з шоколадною пастою або кілька цукерок, тістечок. А от чіпси, картопля фрі та смажена курка — заборонені.
Значна кількість мучних виробів та солодощів у шкільному меню, ймовірно, є причиною того, що зараз в Італії відсоток дітей з надмірною вагою є досить високим.
Важливо відзначити, що їжа для школярів готується на централізованій міській кухні або на місці — страви мають бути свіжо приготовленими (заморожені продукти є недопустимими).
Як організоване харчування учнів у Японії?
Шкільні обіди для японців — частина освітньої програми, де діти вчаться самостійності й відповідальності.
Учні початкової школи обідають у своїх класах, де вони дізнаються про правильне харчування та про історію й культуру японської кухні.
Для цього спеціально накривають стіл, а школярі одягають перед обідом білі халати. Дітей вчать допомагати один одному, прибирати після їжі та викидати сміття в кошики для переробки. Тож обід в японських школах триває 45 хвилин.
Він обов’язково має складатися з гарячого супу, рису, страви з м’яса, салату й молока. Усі діти отримують однакові страви.
Якщо дитина не поїла, може залишитися голодною: в японських школах немає торгових автоматів, а в більшості шкіл приносити їжу дозволено лише учням середніх і старших класів, так як діють певні дієтичні обмеження.
Ще в 2005 році уряд Японії прийняв закон, за яким у школах мають навчати дітей вибирати здорову їжу, а через 2 роки — в навчальні заклади навіть почали наймати викладачів із питань дієти та харчування. Таке впровадження було досить успішним, і програма шкільних обідів стала сприяти зниженню темпів ожиріння в країні: наразі рівень дитячого ожиріння в Японії є одним із найнижчих у світі.
- Цікаво, що в США й Австралії програми здорового харчування не принесли бажаного результату: по-перше, здорова їжа значно дорожча (й не всі школи готові фінансово її забезпечити); по-друге, постачальники часто не дбають про смакові властивості корисних страв, і діти їх або не купують, або просто викидають. Тож їдальні в цих країнах змушені відмовлятися від здорового харчування або перебувають на межі закриття через неокупність.
Чим харчуються учні Фінляндії?
Фіни розглядають шкільне харчування як інвестицію в майбутнє, а їдальні вважають важливим елементом соціалізації.
З 1948 року кожен учень (як початкової, так і старшої школи) обідає безкоштовно (за рахунок податків батьків), а якщо залишається на додаткові заняття, то отримує й перекус.
До шкільного ланчу входить гаряча страва з м’ясом, яйцями чи рибою, порції овочів, хлібу та напою (крім води обов’язково дають молоко). Влада стежить за тим, щоб страви були смачними, барвистими та поживними.
З кінця 1990-х років встановлено основні пропорції: овочі мають становити половину страви, білки й вуглеводи — по одній чверті тарілки.
Окрему увагу приділяють у фінських навчальних закладах алергічним та релігійним особливостям харчування. У багатьох їдальнях щодня подають вегетаріанські страви.
Також кожна школа включає «food education» у навчальний процес: учні їздять до фермерів, збирають чорницю й повністю занурюються в традиційну кулінарію.
Зазвичай у містах є централізована кухня, що готує для всіх шкіл і садочків. Їжу привозять у школу, розкладають у їдальні, а діти самі обирають, що взяти (так званий «шведський стіл»).
В яких країнах не передбачено шкільного харчування?
У багатьох школах Канади, особливо початкових (де навчаються діти до 12 років), немає їдалень. Батьки зобов’язані зібрати дитині ланч-бокс із обідом. Крім того, вони можуть замовити перекуси (хот-доги, бутерброди, фрукти) в організації, що займається їх доставкою до школи. Для трапези зазвичай виділяється невелика кімната або ж спортзал.
У Нідерландах також не буває шкільних гарячих обідів — передбачається, що діти ходять обідати додому під час великої перерви. Також при школах діють невеликі кафетерії, де можна купити сендвічі, печиво, лимонад, сік, чай. Але до них зазвичай вишиковуються довжелезні черги, тож школярі, які не ходять на обід додому, або залишаються голодними, або беруть з собою ланч-бокси.
В Австралії, на сьогоднішній день, як зазначалося вище, більшість їдалень закриваються. Тож в багатьох школах є буфети, для яких готують батьки-волонтери. Зазвичай вони печуть кекси, пироги, роблять хот-доги, сендвічі. Їжу в таких буфетах потрібно замовляти заздалегідь, хоча, якщо дитина зголодніє, її обов’язково чимось нагодують. В Австралії це називають «mother’s little helper».
Як в Україні збираються реформувати шкільне меню?
Експерт МОЗ України з гігієни харчування Олег Швець рік тому зазначав, що близько 80% дітей в нашій країні, яким пропонується шкільне харчування, не хочуть ходити в їдальні.
Тож реформувати шкільне меню в українських школах взявся кулінарний експерт, переможець п’ятого сезону телешоу «МайстерШеф» (2015) Євген Клопотенко, який вже два роки працює над вдосконаленням страв у шкільних їдальнях України.
Потреба в оновленні шкільного меню назріла вже давно, адже чинний збірник рецептів був виданий ще 1957 року, й з того часу лише двічі незначно коригувався.
Разом із командою дієтологів та кулінарних експертів Євген створив нову книгу рецептів для шкіл (до якої увійшло близько 60 страв) та протягом жовтня 2018 року випробовував двотижневе меню в двох київських навчальних закладах.
Згідно з новим збірником, кухарям пропонують готувати страви з тих самих продуктів, що й раніше (і за ту ж ціну), але на новий лад. Наприклад, замість пюре з котлетою — «Пастуший пиріг» (запечений фарш на подушці з картоплі), буряк рекомендують не відварювати, а запікати (так в ньому зберігається на 80% більше вітамінів), суп — готувати без засмажки, а в салати — додавати соуси або ароматну олію (підігіріту до 60 градусів олію з сухою м’ятою або цедрою апельсина — прим.ред.).
В інтерв’ю «Сніданку з 1+1» Є.Клопотенко зазначає: «Я хочу, щоб у дітей було бажання їсти в шкільних їдальнях, щоб їм подобалася їжа, яку там готують, і вже з дитинства людина знала, що харчування може бути різноманітним і смачним».
Тож зараз команда кулінарного експерта працює над розробкою покрокової інструкції для інтеграції нового меню у всіх українських школах, які захочуть його собі запровадити.
Проте, чи стане смачна та корисна їжа у школах для наших дітей звичним раціоном, а не рідкісним явищем, поки невідомо.
Звісно, асортимент страв шкільних обідів обумовлений культурними особливостями країни та рівнем її економічного добробуту. Та, як показує досвід інших держав, для організації якісного й здорового харчування в школі необхідна співпраця всіх учасників освітнього процесу: як органів місцевої влади, закладів освіти, так і батьків.
Тож МОН України закликає цікавитися інформацією про забезпечення дітей шкільними обідами, й, у разі необхідності, звертатися до адміністрації школи й органів місцевої влади, аби учні кожного дня мали збалансований раціон, що відповідає державним стандартам та рекомендаціям здорового харчування.
