«Перш ніж виховувати дітей, потрібно спочатку виховати батьків» — це слова відомого японського реформатора, дослідника дитинства Масару Ібуки.
Інженер за освітою, один із засновників корпорації «Sony», М. Ібука став відомим на весь світ завдяки книзі «Після трьох уже пізно», в якій доводить, що з народження до трьох років відбувається закладання основ для подальшого розвитку дитини, а засвоєні в цей період знання залишаються на все життя.
Чому ранній розвиток дитини є таким важливим? Як навколишнє середовище впливає на малюків? Та яких принципів виховання варто дотримуватися дбайливим матусям і татусям?
Давайте знаходити відповіді разом.
Чому потрібно приділяти увагу ранньому розвитку?
Масару Ібука вважав, що протягом перших трьох років життя в дитини спостерігається найвищий потенціал до навчання й розвитку. Тобто від моменту народження до 3-річного віку дитина проходить шлях, що прирівнюється до всього наступного життя:
- у цей час з неймовірною швидкістю розвивається мозок;
- до 3-річного віку формується 70-80 % нейронних зв’язків між клітинами мозку, завдяки яким він забезпечує подальший інтелектуальний, творчий, емоційний розвиток дитини.
Тож, якщо в цей період не створити міцну базу, подальше навчання навряд чи призведе до блискучих результатів.
На думку Масару Ібуки, те, що дорослі засвоюють з докладанням зусиль, діти вивчають граючись. Крім того, він вважає, що діти, на відміну від дорослих, готові вчитися завжди.
У чому полягає методика?
Займатися розробкою програми виховання японський дослідник почав, коли його власна дитина стала відставати в розвитку. Син був хворий на аутизм, тому батько присвятив багато часу вивченню різних психолого-педагогічних ідей і створив власну унікальну методику виховання.
1. Програма розвитку М. Ібуки складається індивідуально для кожної дитини.
2. Ключовою є ідея про те, що для малюків немає складного чи легкого матеріалу. Всупереч стереотипам про послідовність процесу пізнання, дитині все цікаво, все хочеться досліджувати.Тому М. Ібука вважав дуже важливим пропонувати дітям багато різних і складних (на думку дорослих) для сприймання речей.
Такий підхід дозволяє розширити горизонти пізнання дитини, й сформувати потребу в пізнанні нового.
3. Японський дослідник велику увагу приділяв якості дидактичного матеріалу: на його думку, наочними посібниками для розвивальних занять мають бути не іграшки, створені спеціально для дітей, а всі скарби світової цивілізаціЇ.
Було б чудово, якби в ранньому віці малюк побачив картини великих художників, послухав кращі зразки класичної музики, полюбив вірші геніальних поетів.
4. У системі японського дослідника багато часу приділяється ранньому вивченню іноземних мов: М. Ібука вважав знання кількох мов нормою для кожної людини.
- Деякі діти, що відвідують заняття Асоціації раннього розвитку, створеної японським дослідником, вільно володіють 5-10 мовами, спокійно переходячи від однієї до іншої.
5. Залучення до музичної культури, згідно з цією методикою, має відбуватися в найбільш ранньому віці. Заняття музикою в дитинстві не лише сприяє вивченню музичної гармонії, а й виховує здатність до концентрації уваги, посидючості й навіть впливає на вироблення лідерських якостей.
6. Важливе значення в розвитку дитини має приділятися руховій активності. М. Ібука закликав батьків навчати дітей плавати, кататися на роликах і ковзанах з раннього віку, що сприятиме розвитку координації рухів малюка.
7. Тісний контакт матері з дитиною, згідно з методикою М. Ібуки, є визначальним у вихованні чуйної людини: японський дослідник рекомендує частіше обіймати малюка, пригортати до себе й просто спілкуватися з ним.
8. У системі виховання дитини має бути встановлений режим з чітким розподілом усіх занять.
Що рекомендує батькам М. Ібука:
1. Урізноманітнити заняття — для дитини корисно випробовувати свої сили в різних сферах життя.
2. Вчити напам’ять вірші — здібності дитини до запам’ятовування варто тренувати, поки малюку подобається повторювати за дорослими. А інтенсивне використання пам’яті сприяє кращому її функціонуванню й розвитку.
3. Розвивати дрібну моторику дитини — адже все, що малюк робить руками (малює, ліпить, вирізає), розвиває його інтелект і творчі здібності.
4. Тренувати ліву і праву руку однаковою мірою, що сприятиме розвитку обох півкуль мозку.
5. Не купувати дитині занадто багато іграшок — їх надлишок розсіює увагу малюка. Натомість перетворення наявних іграшок чи деталей з них у необхідні для гри (колеса від машинки на ляльковий столик тощо) сприяє розвитку нестандартного мислення й фантазії дитини.
6. Більше рухатися — ходьба стимулює мисленнєвий процес і є чудовим тренажером для мозку.
7. Розвивати тактильні відчуття — пропонувати дитині торкатися предметів із різних матеріалів (гладеньких, шершавих, колючих тощо).
8. Дозволяти дитині відстоювати власні інтереси. Це розвиває навички спілкування.
9. Не сваритися в присутності малюків — їм легко передаються негативні емоції та тривога батьків.
10. Оточити дитину кращими витворами мистецтва.
Як вважає відомий дослідник, обдарованість дитини — це результат цілеспрямованих зусиль батьків і правильного середовища.
Та в сучасному світі ранній розвиток найчастіше прирівнюють до того, аби наповнити дитину інформацією чи навчити читати й писати в ранньому віці. Хоча набагато важливішим є навчання дитини вмінням думати, оцінювати та сприймати.
М. Ібука вважав, що для цього не потрібно створювати спеціальних програм. Формувати особистість дитини батьки можуть власним прикладом, адже діти, мов губки, вбирають способи поведінки мами й тата, їхні почуття й манеру розмовляти.
Варто зауважити: японський дослідник наголошував, що батьки мають вчити дитину не для того, аби вона вступила в престижну школу чи стала відомим музикантом. Основна мета раннього розвитку — виховання щасливих дітей, а завданням батьків є розкриття безмежних можливостей малюків.
