Цього року відзначається 100-річчя з моменту заснування першої вальдорфської школи. З нагоди цієї дати заплановано чимало національних та міжнародних заходів — конференцій, зустрічей, на яких спеціалісти ділитимуться досвідом навчання та виховання дітей за принципами вальдорфської педагогіки.
На сьогоднішній день, ця навчальна концепція — одна з найбільш поширених методик альтернативної освіти. Чимало батьків, розчарувавшись у традиційній освітній системі, віддають своїх дітей до вальдорфських навчальних закладів. А за їхньої відсутності чи переповненості — навіть створюють власні.
Які основні ідеї вальдорфської педагогіки? Чому в такі садочки приймають дітей лише з 3-річного віку, а школярі у вальдорфських школах самостійно створюють навчальні підручники?
Про ці та інші особливості вальдорфської освіти пропонуємо дізнатися з нашої статті.
Як виникла вальдорфська педагогіка та які її основні ідеї?
Теоретичні та практичні основи вальдорфської педагогіки були розроблені австрійським філософом та педагогом Рудольфом Штайнером (1861-1925). Перша вальдорфська школа була заснована ним у 1919 році для дітей робітників фабрики «Вальдорф-Асторія» в м.Штутгарті (Німеччина).
Р.Штайнер втілив у цій школі розроблене ним філософське вчення — антропософію, згідно з яким основне завдання педагогів — привести дитину до пізнання світу, розвинути її приховані здібності й можливості.
Крім того, в основу концепції він заклав ідею поступального та цілісного розвитку дитини. Згідно з нею, дитинство умовно поділяється на три семирічні стадії, кожна з яких потребує особливого підходу від педагога:
1 стадія (0-7 років) — розвиток дитини через співпереживання, імітацію навколишнього світу. На цьому віковому етапі важливими є ігри, які розвивають уяву, а завдання вихователя — прищепити малюкам відчуття того, що світ — хороший.
2 стадія (7-14 років) — дитина навчається через оповідь та заняття мистецтвом, які розвивають сферу почуттів. Тут завдання вчителя — донести до учнів, що світ — прекрасний.
3 стадія (14-21 рік) — діти пізнають світ переважно через власні судження та критичне мислення. У старших класах вальдорфської школи учні мають відчути, що світ — правдивий.
Тож метою вальдорфських навчальних закладів є не накопичення знань дитиною, а виховання людини, орієнтованої на навколишній світ, сприйнятливої до нового, здатної здійснювати усвідомлений вибір і брати на себе відповідальність за нього.
Як організована робота дитячих садочків, що працюють за принципами вальдорфської педагогіки?
Вальдорфські дитячі садки приймають дітей віком від 3,5 до 7 років. У групах займаються до 20 малюків різного віку. Їх веде дипломований вихователь, який отримав спеціальну підготовку.
Всі зусилля педагогів спрямовані на те, щоб спонукати дітей до активної ігрової діяльності. Велика увага приділяється «вільній грі» — ігровій діяльності дошкільника за власним бажанням. Кожен день на таку «вільну гру» відводиться 1,5-2 ранкових години. Гра за заздалегідь розробленою програмою, на переконання вальдорфських педагогів, втрачає основний сенс і перестає бути грою в справжньому сенсі цього слова.
У таких садочках дітям пропонуються прості іграшки з природних матеріалів (дерев’яні поліна, шишки, жолуді, каштани тощо). Для театральної постановки використовуються ляльки, гноми, казкові персонажі, але дошкільники конструюють їх разом з вихователем та батьками. Бажано, аби всі іграшки лише натякали на свою можливу функцію й дозволяли використовувати себе в грі багатофункціонально. Так, шматок блакитної тканини може стати озером, зоряним небом, дахом у магазині або стінами печери.
Вальдорфська педагогіка вважає наслідування та приклад основними чинниками розвитку дошкільника. За переконанням Р. Штайнера, дитина протягом перших семи років життя завдяки імітації може засвоїти все необхідне для орієнтації в навколишньому середовищі, якщо бачить у ньому відповідні приклади. Тож малювання, ліплення з воску (пластилін не застосовується!) й заняття іншими видами мистецтв (спів, танці, ритміка, театралізовані вистави тощо) відбувається за принципом наслідування у формі гри.
Але ця діяльність ніколи не є самоціллю, вона вплетена в повсякденне життя групи: наприклад, ляльок майструють для лялькового спектаклю; ткацькі рамки — для того, щоб на них виткати килимок для лялькового будиночка. Для різних урочистостей також створюють антураж, наприклад, ліхтарики для осіннього свята або печиво на Різдво. При цьому потрібно підкреслити, що від дітей не вимагають наслідування або участі в діяльності.
Р. Штайнер навчав обережно ставитись у цей віковий період до психофізичного ресурсу дитини й забороняв до настання семи років нав’язане інтелектуальне навантаження — математику, читання, письмо. Прихильники вальдорфської педагогіки вважають, що розвиток інтелекту має бути включено в загальний розвиток особистості — насамперед психосоматичний, емоційний, соціальний і практичний.
Неодмінною умовою гармонійного розвитку, на думку вальдорфських педагогів, є організація здорового ритму життя групи, повторюваного щодня. У дитячому садку вихователі працюють з такими основними ритмами, як ритм дня (поєднання ігор і занять протягом дня), ритм тижня (проведення різноманітних занять протягом тижня), ритм року (проведення свят у кожну пору року). Діти звикають до такого режиму і знають заздалегідь, що їх сьогодні чекає в групі.
Хоча вальдорфська педагогіка і виступає проти раннього цілеспрямованого навчання, це не означає, що дошкільник у вальдорфському дитячому садку «нічого не вивчає». Навпаки, взаємодіючи із вихователями, спілкуючись з однолітками, спостерігаючи, переживаючи, граючи, одягаючись, освоюючи предмети домашнього вжитку, слухаючи казку, — дитина постійно вчиться й розвивається. Але при цьому процес навчання не відбирає в неї дитинство.
Як здобувають освіту учні у вальдорфських школах?
Навчання для життя, а не для оцінок — одна з ключових ідей такої школи. Школярі тут навчаються через власні переживання й особистий досвід.
Характерними особливостями вальдорфських шкіл є:
1.Прийняття дітей до навчального закладу з 7-річного віку. При цьому освітній процес триває впродовж 11-12 років.
2. Вивчення предметів «навчальними епохами», кожна з яких триває від 1-2-х до 3-4-х тижнів. Загальноосвітні предмети (історія, біологія, географія, а також (частково) математика, мова і література) вивчаються концентровано (у вигляді певних циклів) та інтенсивно (щодня в рамках здвоєного уроку). Це дозволяє глибоко зануритись у навчальний зміст та підсилює концентрацію учнів.
Одночасно з цим матеріал, що вимагає постійного тренування, — правопис, навички рахунку і вирішення прикладів, іноземні мови, предмети художньо-прикладної сфери і мистецтва, фізкультури — викладаються на щотижневих уроках протягом всього року.
3. Викладання майже всіх предметів (з 1 по 8 клас) одним педагогом (класним вчителем). За цей час він має стати для свого класу авторитетним наставником і зразком для наслідування.
4. Розклад дня у вальдорфській школі ритмічно повторюється й складається з трьох частин:
- перша частина — «головний урок» (2 год). Його проводить класний вчитель, присвячуючи час тій дисципліні, якій на той момент приділяють основну увагу);
- друга частина — вивчення таких предметів, які активізують дихання й будуються як процес вправ: іноземна мова, музика і евритмія (особлива вальдорфська дисципліна, схожа на танець). Вже з першого класу діти вивчають дві іноземні мови;
- підсумкова й обов’язкова частина шкільного дня — виховання ремеслом. Учні молодших класів вчаться в’язати, шити, виготовляти одяг тощо.
5. Особливий наголос — на вивченні мистецьких предметів (музика, вокал, живопис).
6. Відсутність підручників, за якими працюють у звичайних школах. Натомість усі діти мають робочий зошит, що стає їх робочою книгою. Таким чином, вони самі створюють собі підручники, де відображають свій досвід і те, чого навчилися. При цьому навчальна програма, так само, як і в традиційній школі, є затвердженою Міністерством освіти і після 9 чи 11 класу учні отримують визнаний державою атестат.
7. Відсутність елементів змагання в навчальному процесі. У середній школі не ставлять оцінок, відсутні контрольні роботи. Наприкінці кожного навчального року класний керівник складає детальні звіти-характеристику на кожного учня.
8. Рекомендація школярам до 10 років не користуватися комп’ютерами та різними гаджетами. Педагоги надають великого значення тому, щоб діти, перш ніж познайомитися з віртуальним світом, освоїлися в природному світі й розвинули свої соціальні та творчі здібності
9. Залучення батьків до організації навчального процесу (часто вони є і засновниками школи). На спільних учительсько-батьківських об’єднаннях вирішуються різні нагальні питання, обговорюються деталі проведення спільних свят тощо. Крім того, один раз на тиждень вони приходять до школи, щоб разом з дітьми займатися евритмією, майструванням чи живописом.
Якими є вимоги до педагога?
Особливості вальдорфських навчальних закладів зумовлюють високі вимоги до професійних вмінь та особистісних якостей педагога. Р. Штайнер вважав: «Суть виховання полягає у вихованні самого вихователя». Він має щодня звертатися до основ педагогіки та психології, аби розвиватися як професіонал і особистість.
Взагалі, вальдорфським педагогом можна стати лише після отримання відповідної освіти. В Україні — це, окрім здобутого педагогічного фаху, відвідування протягом 3 років занять Всеукраїнського вальдорфського педагогічного семінару.
Вальдорфський педагог — це людина щонайширше освічена, яка має всебічні інтереси. До того ж, він має бути добре підготовленим естетично (вміти малювати, грати на музичних інструментах, ритмічно рухатись).
Як оцінюють роботу вальдорфських навчальних закладів батьки?
Більшість батьків, що водять своїх дітей до таких закладів, є задоволеними власним вибором: дитина всебічно розвивається й із задоволенням навчається. До того ж, випускники вальдорфських шкіл успішно завершують навчання й вступають до обраних ВНЗ.
Однак, за словами Тетяни Вахненко, співорганізатора курсів «Школа професійних батьків», на деяких учнів, які навчаються у вальдорфських школах, очікує стрес від зустрічі з реальністю. Адже «дитина ніби перебуває в акваріумних умовах», які не відповідають реальному світу.
Та киянин Тарас Шамайда, син якого навчався у вальдорфській школі, в інтерв’ю «ВВС Україна» заперечує: «Ця система освіти насамперед виховує в людях людяність і вчить бути відкритими до інших людей. Тому в соціумі такі діти якраз будуть набагато краще адаптовані».
Справді, вальдорфські школи прагнуть розвивати рівною мірою інтелектуальні, творчі, художні, практичні та соціальні здібності дітей і підлітків.
Тож, на сьогоднішній день, навчальні заклади, що використовують у своїй роботі ідеї Рудольфа Штайнера, поширені на всіх континентах.
В Україні ідеї цієї альтернативної педагогіки впроваджуються з кінця 80-х років ХХ ст. Хоча на даний момент вальдорфських навчальних закладів у нашій країні нараховується лише близько 20 (з них — 4 школи (у Дніпропетровську, Кривому Розі, Києві та Одесі). Але протягом останніх років поступово починають з’являтися окремі вальдорфські класи та групи у традиційних навчальних закладах.
