«Не хочу!», «Не буду!», «Мені це нецікаво!» — як часто ви чуєте ці слова від своїх дітей? Або спостерігаєте, як дитина лінується виконувати домашні завдання, прибирати за собою чи бездумно гортає стрічку новин у соцмережах? Зазвичай батьків непокоїть те, що дитина не має бажання абсолютно нічого робити або постійно відволікається. Адже справи залишаються незавершеними, а час витрачається марно!
Давайте розбиратися, чому ж це відбувається і як з цим боротися.
Якою буває лінь і що ми можемо з нею зробити?
Лінь — явище багатогранне, це швидше форма прояву якоїсь іншої проблеми, ніж проблема самостійна . Для того, щоб зрозуміти, що робити з лінню, треба її «діагностувати», зрозуміти, в чому її причина.
До основних причин лінощів Маріанна Лукашенко, доктор економічних наук, автор книги «Тайм-менеджмент для детей. Книга продвинутых родителей», відносить:
1. Звичайну втому, велике нервове навантаження.
В цьому випадку варто спробувати організувати дитині ефективний відпочинок — прогулянку або, навпаки, сон.
2. Винагороду за відмінно виконану велику роботу.
Нам усім хочеться відпочити після великого навантаження — тож спеціалісти рекомендують давати змогу дитині проводити вільний час так, як їй хочеться в даний момент.
3. Зволікання — відкладання дуже великої, складної або неприємної справи.
- Ефективно працює з дітьми техніка «шоколадного слона» — метафора складної справи: пояснюємо дитині, що від того, що ми спробуємо зразу з’їсти великого шоколадного слона, нічого, крім алергії та відрази до шоколаду, ми не досягнемо. А з’їсти невеличку шоколадну часточку дуже приємно і зовсім не складно. Тож шоколадного слона потрібно розділити на часточки й кожного дня з’їдати по одній. Це означає поділ великого завдання на частини так, щоб були визначені щоденні порції роботи, їхнє планування та виконання.
- Дітям, які зволікають з виконанням декількох справ, можна запропонувати «метод швейцарського сиру» — «прогризання» шматочків справ у довільному порядку, ніби дірочок у сирі. Запропонуйте почати з того, що подобається, що є цікавим для дитини. Спочатку важливо запустити процес, а як тільки голова дитини запрацює в потрібному напрямку, її вже не зупинити.
- Якщо справа занадто нудна чи неприємна, в там-менеджменті її називають «жабою». Це невеликі завдання, які дитина зовсім не любить виконувати (шкільні завдання, похід до стоматолога чи робота по дому — винести сміття, вимити посуд тощо). Навіть ми, дорослі, часто відтягуємо виконання таких справ, тим самим розтягуючи в житті цю неприємність. А неприємний період, навпаки, потрібно скоротити до мінімуму — якомога швидше виконати завдання. Цей методу у тайм-менеджменті називається «з’їсти жабу». І його суть полягає в тому, аби неприємному завданню ставити найвищий пріоритет і робити в першу чергу (звісно, якщо воно справді є важливим). За «поїдання жаб» дитину варто обов’язково винагороджувати й домовлятися про це заздалегідь
4. На жаль, лінь іноді виступає як поверхневий симптом хворобливого стану дитини, який проявляється в занепаді сил і небажанні нічого робити. Цей стан може бути наслідком сильного тривалого стресу, розумових чи моральних перевантажень.
- Для запобігання перевантаження необхідно виділити обов’язковий час, коли дитина буде робити все, що хоче, решту часу — планувати.І такий час для відпочинку має бути в дитини кожного дня.
- Час на домашнє завдання має бути чітко обмеженим, так буде простіше і школяреві, і батькам. Спочатку робляться письмові завдання потім усні, починати треба з легких завдань, поступово ускладнюючи. Після 40-45 хвилин виконання домашнього завдання школярів має бути невелика перерва у вигляді зміни діяльності (наприклад, зробити зарядку, сходити на кухню випити сік). Правильно організований відпочинок знизить ризик перевантаження.
- Якщо ми не застосовуємо в житті дитини правила ефективного відпочинку, якщо в неї занадто напружений і викривлений у бік моральної напруги життєвий ритм, якщо їй незрозумілі її власні цілі й не визначені пріоритети, то в неї може початися депресія, і з цим жартувати не потрібно — необхідно звертатися до лікаря.
5. Перенасичення інформацією.
Кожен день, сидячи за комп’ютером, дитина вбирає в себе нову інформацію. Вбирає все більше і більше, до тих пір, поки не виникає ситуація неприйняття. Наш мозок намагається сам захистити себе від перевантаження і запускає програму ліні й бездіяльності в разі переповнення інформацією, який називають також інформаційним шоком.
- Що робити в такому випадку? Обмежувати надлишковий потік інформації, що надходить із засобів масової інформації, в тому числі з Інтернету.
6. Дитині може бути просто нудно.
Нудно ходити в школу, тому що там недостатньо цікаво чи немає друзів. Тому, що їй здається, що її недолюблює або недооцінює учитель, а для неї це важливо.
А може, тому, що вона взагалі не розуміє, які предмети ій подобаються, а які — ні, і її майбутнє через це виглядає досить туманним.
- Така лінь-апатія вимагає від батьків рішучих заходів. Перш за все потрібно розібратися з тим, що відбувається в школі, і, якщо треба, змінити ситуацію. Можливо, для цього взагалі знадобиться перевести дитину в іншу школу. А по-друге, допомогти нашій дитині з визначенням її майбутньої професії і в цілому з її життєвими цілями та цінностями.
7. Мріяння.
У мріях немає, звісно, нічого поганого, але бажано дати дитині зрозуміти, що задля їхнього досягнення бажано робити певні кроки.
- З таким типом ліні треба боротися конкретним і реалістичним встановленням цілей, плануванням і мотивуванням дитини на отримання результатів. На думку дослідників, позитивна мотивація є істотно більш результативною.
8. Творча лінь.
Ці лінощі характеризуються тим, що дитина ледарює саме в той момент, коли вона, здавалося б, мала бути повністю зосереджена на вирішенні важливої проблеми.
Це характерно для роботи дітей над проектами, які вимагають від них напруженої роботи думки. Причому дитина вже приступила до справи, якийсь час попрацювала над проектом і раптом почала байдикувати.
- «Ідея має дозріти» — ця важлива думка може допомогти батькам правильно розуміти дитину, що закинула роботу, здавалося б, у найбільш невідповідний момент. Адже таке відволікання є важливим етапом пошуку творчих рішень — дитина запустила роботу підсвідомості і для того, щоб вона була найбільш ефективною, відключила від роздумів свідомість. Саме так виникають яскраві творчі рішення, народжуються незвичайні ідеї. Тож нехай відпочиває, краще не будемо заважати.
Що таке «поглиначі часу»?
Часто зовсім неледача дитина займається надто довго і все одно нічого не встигає. Причина може бути в нескінченних відволіканнях дитини. Найнеприємніше при цьому полягає навіть не в тому, що, перемикаючись з одного на інше, дитина витрачає на виконання справ набагато більше часу, ніж якби вона сконцентрувався на чомусь одному. Проблема в тому, що така манера роботи входить у звичку, створює зайву метушливість і швидко викликає втому.
Тож, говорячи про відволікання дитини, ми маємо торкнутися важливої тайм-менеджерської проблеми — поглиначів часу.
Поглиначі часу — це процеси, люди або події, на які дитина відволікається від своїх справ, і через яких її час використовується неефективно.
До поглиначів часу відносяться:
- телефонні розмови;
- перегляд телевізійних передач, серіалів;
- інтернет-серфінг;
- ICQ, Skype;
- Instagram, Facebook, Telegram, «В контакте»;
- комп’ютерні ігри;
- поспіх, перероблення неправильно зробленої роботи;
- зволікання;
- порожні суперечки, порожні розмови;
- хвилювання, занепокоєння;
- очікування;
- постійні перемикання з одного на інше, нездатність концентруватися;
- зайва балакучість.
Поглиначами часу можуть бути як зовнішні обставини, які не залежать від нас, так і наслідки нашої неправильної поведінки.
- Наприклад, ми довго можемо чекати, коли звільниться вчителька, з якою нам потрібно поговорити, — це поглинач часу, який від нас не залежить. А ось довга дорога, до якої ми заздалегідь не підготувалися, — це вже поглинач, якого ми могли б уникнути. Але ми не взяли з собою книгу або НЕ завантажили аудіокнигу на телефон, і тепер в дорозі даремно витрачається наш час. І винні в цьому тільки ми самі.
Маріанна Лукашенко відзначає, що єдиного списку поглиначів часу насправді не існує. І взагалі, то, що сьогодні є поглиначем часу, завтра може стати необхідним відпочинком, і навпаки. Наприклад, комп’ютерна гра після напруженого спортивного тренування — це не поглинач, а просто спокійний відпочинок. Та ж комп’ютерна гра після виконання завдання на комп’ютері — типовий поглинач: відпочинку ніякого, знову напружуються очі, шия і спина, та й голова не особливо розвантажується.
Як позбутися від «поглиначів часу»?
Для того, щоб ліквідувати поглиначів часу, треба перш за все їх виявити. Причому виявити не приблизно і в загальному, а досить точно і зокрема. Тут знадобиться такий тайм-менеджерський інструмент, як хронометраж, коли ми фіксуємо всі справи, якими займаємося, і відзначаємо початок і кінець їхнього виконання.
Варто зазначити, що старшокласникам дуже подобається вести хронометраж, вони його ведуть цілий тиждень в якості домашнього завдання по тайм-менеджменту, а потім розповідають, що в них вийшло, до яких висновків вони прийшли і що в зв’язку з цим зробили.
А для дітей, які навчаються в молодших класах або в основній школі, можна спробувати провести хронометраж дня силами батьків, щоб виявити поглиначів часу і показати дитині, як їх уникати.
Серед прийомів боротьби з поглиначами часу Маріанна Лукашенко називає:
1. Виділення часу на планування і розставлення пріоритетів у щоденній роботі.
- Спеціалісти з тайм-менеджменту рекомендують план на наступний день складати ввечері. У молодшому шкільному віці можна планувати не кожен свій день, а тільки завантажені дні. В інших випадках можна просто написати список справ.
2. Об’єднання роботи в блоки. Вчимося не перескакувати з однієї справи на іншу, займаємося тільки однією справою до її завершення.
3. Перерви на короткочасний відпочинок через кожні 45 хвилин під час виконання тривалих справ. Якщо справа нетривала, чергуємо справи, що вимагають розумової та фізичної роботи.
- Наприклад, після заняття з математики можна зібрати рюкзак для спортивної секції, а потім приступити до виконання завдання з літератури.
4. Нормування часу на виконання справ. Наприклад, виділяємо дві години виконання домашніх завдань, 10 хвилин на збори для спортивної секції, 1 годину на прогулянку.
5. Використання вимушених «простоїв» — читаємо книги, слухаємо аудіокниги, робимо корисні телефонні дзвінки в черзі, заторах, під час тривалих переїздів тощо.
І, звісно, не забувайте, що діти копіюють поведінку батьків. Якщо ви залишаєте на ніч брудний посуд у раковині, вечірню прогулянку замінюєте на «просиджування» за комп’ютером або на перегляд телевізора, а замість ранкової зарядки ніжитеся в ліжку зайві двадцять хвилин — малюк буде робити точнісінько, як і ви. А для того, щоб дитина почала змінювати свою поведінку, варто боротися з лінню та відволіканням не лише їй, а й усім членам її сім’ї.
