Цієї неділі, 28 квітня, православні християни святкують Великдень. Це світле свято в пам’ять про диво воскресіння Сина Божого відзначається християнами всього світу протягом багатьох століть. Для українців Великдень — основне річне свято. Його традиції передаються з покоління в покоління, і багато з них виконуються і в наш час.
У сьогоднішній статті ми підготували матеріали про походження цього свята та головні звичаї Великодня.
«Великдень» чи «Пасха»?
Найпоширеніша назва свята Воскресіння в Україні — Великдень. За словами етнографа Наталії Громової, це слово прийшло до нас з язичництва, і раніше пов’язувалося з пробудженням природи, з початком засівання. Слово «Великдень» — великий день — означає прихід весни, сонечка, всього найкращого, відродження природи. Отже, Великдень, у своїй першооснові — це святкування воскресіння землі та природи до нового життя.
Слово «Пасха» походить від назви старозаповітного свята песах (з івриту — «перехід»), що святкували юдеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Тож для ізраїльтян це свято символізує перехід від рабства до свободи.
Зазначені свідчення підтверджують думку, що сучасне свято Великодня та пасхальні обряди, запозичені в язичницьких та юдейських культах, і, вже в оновленому вигляді, пов’язані з особою Ісуса Христа як свято Воскресіння Христового. Це — перехід від смерті до життя, звільнення нас від тягаря гріхів, це — перехід людини з рабства гріха, зла до свободи любові, добра.
- Дата Великодня щороку змінюється, але обчислюється завжди за одним правилом: це неділя після першого повного місяця, який настав після дня весняного рівнодення. Згідно з біблійськими писаннями, саме в цей день Ісус Христос воскрес після страти.
Сьогодні свято Великодня в Україні символізує також загальне відродження та оновлення світу. Адже в пам’яті українців збереглося багато звичаїв та обрядів, котрі здійснюються й досі, проте не мають прямого зв’язку з християнством.
Які народні звичаї пов’язують з Великоднем?
Неможливо уявити український Великдень без писанок, неповторні орнаменти та розмаїття кольорів яких зачаровують око. Практично в усіх народів світу яйце шанувалося здавна і стало символом життя та народження, оскільки в ньому закладено життя як таке.
- На яйцях нотували всі символи, що були важливими для людей у різні періоди, які вважалися оберегами: сонце, місяць, зірки, вогонь, вода, земля тощо. Звичайно, що в ті часи, коли люди тільки починали робити писанки, вони не були такими довершеними, як сьогодні: це були елементарні зображення предметів, явищ, узорів, а вже з роками розписування великодніх яєць стало мистецтвом.
Поруч із писанками неодмінним атрибутом Великодніх свят у наших предків були гаївки — народні пісні із закликанням весни. Їх виконували діти й незаміжні дівчата. За словами етнографів, ця традиція також прийшла до нас з часів язичництва.
У великодньому циклі свят є ще великодні ігри, яких налічують величезну кількість. Під час цих ігор молодь будувала різноманітні вежі, каталася на гойдалках, водила хороводи та катала яйця. Деякі ігри були суто розважальними, інші — демонстрували чоловічу силу та витримку, а більшість ігор мала характер залицяння. Проте всі вони так чи інакше щось символізували: наприклад, якщо комусь вдалося збудувати високу вежу, це означало, що пшениця цього року обов’язково вродить, бо буде така ж висока, як вежа. А ось биттям писанок люди, ймовірно, хотіли прискорити появу нового життя, а молодь мірялася, в кого писанка гарніша та міцніша.
У Західній Україні існує звичай обливання водою у перший понеділок після Великодня. Найчастіше в обливаннях брала участь молодь — хлопці та дівчата. З одного боку, обливання символізували весняне очищення, з іншого — люди вірили, що вода додасть їм сил та здоров’я.
- Якщо на обливаний понеділок дівчину не облили, це означало, що в селі її не шанують та не поважають. Натомість думали, що хлопець, який нікого не облив, точно цьогоріч не знайде собі дружину. В етнологічній літературі є згадки й про те, що дівчата у відповідь на обливання дарували хлопцям писанки, а ті хизувалися ними на все село: чим більше писанок у хлопця стояло на подвір’ї, то більше поваги він заслуговував. До речі, звичай святкувати обливаний понеділок існує ще в Польщі та Словаччині.
Як наші предки готувалися до Великодня?
Протягом останнього тижня посту потрібно було ретельно підготувати господу та родину до самого дійства. В Україні цей тиждень називають Страсним, адже впродовж нього згадуються «Страсті» Христа, останні події перед його розп’яттям.
- «У Чистий четвер ми згадуємо Тайну вечерю та Причастя Тіла і Крові Христових, читаємо 12 уривків з Євангелія про Страсті Христові, в п’ятницю виноситься Плащаниця, і ми згадуємо розп’яття і смерть Спасителя. Страсна п’ятниця — це найсуворіший постовий день річного кола богослужінь, в п’ятницю віруючі дотримуються суворого посту. Протягом цього дня потрібно побувати на богослужінні. Субота — це день спокою, перехід від Страстей Христових до Світлого Христового Воскресіння. Цей перехід виявляється навіть зовнішньо: священнослужителі під час богослужіння зранку переодягаються із чорних постових одеж у білі святкові одежі» — зазначає архієпископ Чернігівський та Ніжинський Євстратій.
В різних куточках України існують згадки про те, що люди у другу половину тижня, від вечора четверга і до неділі, могли взагалі не споживати їжі. Зазвичай, цього дотримувалися особливо віруючі люди, оскільки вони вважали це своєрідною пожертвою Богові.
З давніх-давен з вівторка українці починали готувати святковий одяг, продумували, які продукти потрібні будуть для приготування великодніх страв. У Страсну середу затівали генеральне прибирання, яке тривало й наступного дня. У Чистий четвер купалися до світанку, прали, приводили будинок у порядок, готували паски та крашанки. Під час Страсної п’ятниці дотримувалися суворого посту і проводили її в молитвах і спогадах про земні страждання Сина Божого. У суботу ввечері починається всенічна служба, на яку беруть кошики з продуктами для освячення.
Що кладуть до великоднього кошика для освячення?
Великодні частування — улюблені ласощі і дорослих, і дітей. Традиційно, в святкову корзину кладуть здобні паски, сирну паску, яйця, масло, шинку, ковбасу, сир, хрін, сіль. Ще випікали багато солодощів, але їх не святили, так само як не брали до церкви ні вино, ні горілку.
Примітно, що кожен з елементів свята символічний:
- Сирна паска повинна мати форму пірамідки. Це символ гори Голгофи, на якій розіп’яли Христа.
- Паски зі здобного тіста символізують життя Христа серед людей. Вважається, що паска довгий час не черствіє. Тому за старих часів його з’їдали не відразу. Верхівку пасочки брали з собою на перші весняні роботи в полі і з’їдали там, щоб рік був урожайним.
Великодній кошик досі має свої регіональні особливості: крім пасок, у Центральній Україні до кошика клали крашанки у шкарлупі, а на Галичині їх чистили. На Гуцульщині існувала традиція освячувати воду, в якій варили яйця: вважалося, що якщо людина буде вмиватися цією водою, її обличчя буде чистим та здоровим. У деяких регіонах освячували воду з червоною писанкою, щоб потім вмиватися на красу.
Люди також складали до кошика предмети, які, на їхню думку, могли б знадобитися та допомогти в господарстві, тож до великоднього кошика іноді клали хрестики, медальйони, ікони та різноманітні обереги.
Все, що було в кошику, навіть рушничок, яким він покривався, наділяли магічним значенням. В українців була заборона будь-що свячене викидати, його закопували, і вважалося, що там буде родити нива, не буде бур’янів.
Як зустрічають Великодню неділю?
Це свято прийнято проводити в колі близьких людей. За святковий стіл сідають відразу після церковної служби. В українців є таке вірування про те, що саме на Великдень сонце піднімається, грає, танцює над горизонтом та радіє з усім світом.
Розговлятися потрібно паскою або яйцем, хоча наші предки розговлялися навіть хріном, щоб зуби не боліли.
- Яскравий і зворушливий великодній звичай — «христосування». Вітаючи одне одного, потрібно тричі поцілуватися зі словами: «Христос Воскрес!». Відповідають на привітання фразою: «Воістину Воскрес!».
Велика неділя символізує очищення душі та позбавлення від гріхів, тому зустрічати її потрібно зі світлими помислами, чистим не тільки фізично, а й духовно. У цей день не можна сваритися і лаятися, всі образи слід пробачити й забути. Не варто також займатися домашніми справами, роботою на землі, прибиранням.
Святкують Великдень три дні, протягом яких віруючі христосуються, співають гаївки, обливаються та навідують родичів. Тож гарних вам свят і смачної паски!
