Батьки часто розповідають про те, як важко спілкуватися з підлітками, що їхні діти не хочуть нічого розповідати або слухати. Як правило, після декількох невдалих розмов, батьки розчаровуються у своїх спробах знайти спільну мову з власною дитиною, а підлітки вважають, що батьки їх ніколи не зрозуміють. Втім, спілкування з підлітками — це майстерна навичка, яку ми всі можемо напрацювати.
У цьому впевнена дитячий психолог з Індії, сімейний терапевт Шел’я Сен, автор книг «All You Need is Love: The Art of Mindful Parenting» («Все, що вам потрібно, - це любов: мистецтво розумного виховання») і «Imagine: No Child Left Invisible» («Уявіть: жодної дитини не залишилось невидимої»). Вона є співзасновником Інституту психічного здоров’я дітей і підлітків, а також проводить регулярні семінари з питань виховання дітей у школах та інших організаціях, щоб навчити батьків виховувати щасливих дітей і спілкуватися з ними з любов’ю.
- «Ці семінари є інтерактивними і зосереджуються на розвитку усвідомленості в батьків. Коли ми, як батьки, стаємо уважними, ми починаємо усвідомлювати свої недоліки та рани. Але замість того, щоб передавати їх нашим дітям, ми навчаємося у них. Вони - наше дзеркало, в якому можна побачити власні виклики та невдачі. Виховання моїх дітей допомогло мені зрости та стати більш чутливою й обізнаною», - пояснює дитячий психолог.
Тож пропонуємо вашій увазі 5 порад для успішного спілкування з підлітками від Шел’ї Сен.
- Як пояснює автор, ці 5 основних стратегій, завдяки яким можна якісніше будувати стосунки з дітьми, їй вдалося виокремити для себе після того, як вона стала матір’ю та пропрацювала дитячим психологом більше, ніж 25 років. (Відео з конференції TED, на якій автор озвучувала ці стратегії можна переглянути за посиланням).
Порада № 1
Уникайте словосполучення «давай поговоримо»
Звісно, ця фраза здається найприроднішим способом розпочати розмову. Але, коли ми кажемо «давай поговоримо» нашим підліткам, у їхньому мозку лунають тривожні дзвоники й опускаються затвори — тож нормальна та конструктивна розмова стає просто неможливою. Замість цього, краще невимушено побути деякий час поряд з дитиною перед тим, як щось сказати. «Інколи я просто беру книгу та вмощуюся на стілець у кімнаті моєї доньки. Найчастіше вона сама починає говорити.» Шукайте своє віконце для розмов — це може бути час, коли ви відвозите дітей до їхніх друзів, працюєте на кухні або ж доглядаєте за домашніми улюбленцями.
Порада № 2
Запитуйте, а не говоріть
У нашому прагненні допомогти підліткам ми завжди розповідаємо їм, як саме вони повинні розмовляти, виглядати й поводитися. Але набагато важливіше — запитати про все безпосередньо у них («Що ти думаєш з цього приводу?»). Замість того, щоби сказати: «Тобі потрібно вчитися! Я бачу, що ти взагалі не вчишся», значно ефективніше запитати: «Як проходить твоя підготовка до іспитів?». Коли ви вказуєте підліткам, що вони повинні робити, то, як правило, вони відкидають ці вказівки. Однак, коли ви запитуєте - спокійно та з цікавістю - ви повідомляєте, що поважаєте їх та їхні рішення, що ви поважаєте їхню особистість.
Порада № 3
Відповідайте від щирого серця
Це може бути складно — наприклад, ваша донька-підліток може поділитися, що вона не готова до іспиту та хвилюється, що провалить його. Ви можете негайно зреагувати зі злістю та докорами: «Я ж казала тобі, що потрібно вчитися старанніше». Однак все, що їй потрібно від вас, - розуміння. Замість цього скажіть щось типу: «Я розумію, як тобі непросто». Коли ми співпереживаємо від щирого серця, підлітки не почуваються звинуваченими, засоромленими чи засудженими — вони, навпаки, стають відкритішими до вас.
Порада № 4
Коли ви не погоджуєтесь, дотримуйтеся методу Ти-Я-Ми
В усіх сімейних відносинах обов’язково є місце для конфліктів. Шел’я Сен пропонує навчити своїх дітей тонкому мистецтву співпраці, аби проходити шлях вирішення суперечки разом. Для цього вона рекомендує використовувати метод «Ти-Я-Ми» під час конфліктної ситуації:
- Я слухаю Тебе і розумію твою точку зору (навіть якщо я не погоджуюся з нею);
- Я поділюся своєю думкою, як мати/батько (навіть якщо ти не погодишся із нею);
- після цього Ми знайдемо вихід разом.
- Наприклад, ви стурбовані тим, що ваш син постійно сидить у комп’ютері, телефоні чи в будь-якому іншому гаджеті. Але замість того, щоби починати свою лекцію з «Ми можемо поговорити про те, що тут трапилося?», а потім, слухаючи його виправдовування, намагатися вилити на нього всі свої упередження чи засудження, покажіть йому, що ви поважаєте його та даєте шанс пояснити свою точку зору, не втручаючись і не перебиваючи. Після того, як він закінчить, поділіться із ним своєю думкою. Чому його поведінка вас засмучує? Який результат його дій ви бачите? Зробіть це якомога спокійніше, не дозволяючи емоціям взяти гору. А наостанок варто разом обговорити рішення: коли, що і скільки.
Адже незалежно від віку та масштабу проблеми (депресія, наркотики чи звичайна робота по дому), ми маємо завжди працювати над вирішенням труднощів РАЗОМ із нашими дітьми, бути на їхньому боці, а не проти них.
Порада № 5
Вибачайтесь, коли ви неправі
Всі батьки роблять помилки зі своїми дітьми, особливо з підлітками, відколи ті стають експертами в тисненні на наші слабкі місця. Коли ми кажемо щось, про що потім шкодуватимемо, найкраще одразу вибачитися: «Вибач, що погарячкувала. Що я можу зробити, щоби виправити ситуацію?». Підлітки дуже швидко вибачають всі образи, коли ви щирі з ними. До того ж, вибачаючись перед дитиною, ви показуєте їй, що кожен може зробити помилку, але потрібно брати відповідальність на себе за це.
Тож у сучасному світі, коли рівень стресу є величезним, а тиск однолітків бурхливим, Шел’я Сен рекомендує батькам мати більш осмислені розмови з дітьми, а не читати їм нотації (які насправді не працюють з підлітками).
- «Сильні стосунки будуються на сильному спілкуванні. Коли дітей чують, а їхні погляди поважають, вони стають більш відкритими для слухання дорослих», - підкреслює вона.
