Проблема непростих відносин братиків та сестричок є актуальною для багатьох сімей. Часто можна почути від батьків про те, що діти постійно сваряться і навіть б’ються. Такий стан речей, звісно, не влаштовує матусь і татусів, і вони починають переживати, втручатися в дитячі конфлікти тощо.
Безумовно, ігнорувати сварки не можна, але й надто активна батьківська позиція може неабияк нашкодити. Тож сьогодні ми вирішили з’ясувати, як правильно врегульовувати дитячі суперечки та запобігати їхньому виникненню.
Які основні причини конфліктів між дітьми в сім’ї?
Суперечки між братами та сестрами виникають доволі часто, і зазвичай їх зумовлюють:
1. Прагнення привернути увагу
Дітям потрібна батьківська увага майже так само, як їжа та вода. Звісно, вони б радше віддали перевагу позитивній увазі, але будуть задовольнятися всім, що тільки зможуть отримати. Відповідно, іноді, щоб привернути увагу батьків, їм неусвідомлено доводиться конфліктувати один з одним, і якщо таким чином вдається досягти бажаного, вони вже, напевно, будуть знати про існування потрібної «кнопки».
2. Батьківські порівняння
У цьому випадку самі батьки є джерелом конфлікту. Коли вони проводять порівняння між дітьми, то мимоволі провокують дітей на конкуренцію та змагання:
- «Подивися, яка слухняна в тебе сестричка, а ти...»;
- «Який же ти повільний, подивися на братика...».
Батьки думають, що таким чином одна дитина буде запозичувати в іншої кращі якості, але цього не трапляється. Адже діти сприймають інформацію не так, як дорослі, і на такі зауваження в них виникає думка: «Якщо батьки так кажуть, значить, я — погана дитина, а мій брат або сестра — хороша».
Пам’ятайте: помічати відмінності в дітях — це добре, але важливіше відзначати ті хороші якості, які є в кожного з них.
3. Боротьба за володіння речами (іграшки, одяг, гаджети)
Кожна доросла людина хоче мати свій особистий простір, і діти так само прагнуть до того, щоб у них було щось своє, що належить тільки їм. А батьки дуже часто вимагають від дітей, щоб всі їхні іграшки були спільними, що, звісно, провокує скандали між малюками
- Іноді дитина навіть готова зламати іграшку або заховати її, аби не ділитися нею зі своїм братом чи сестрою.
4. Нерівне ставлення батьків до дітей
Якщо одній дитині дозволено більше, ніж іншій, то це викликає обурення другої і, звичайно ж, сварку. Наприклад, якщо одному дають більше кишенькових грошей, дозволяють довше гуляти на вулиці або грати в ігри на комп’ютері — це привід для конфлікту. Щоб уникнути суперечок, потрібно пояснювати дітям, чим мотивовано ваше рішення, діяти саме так, а не інакше. Можете розповісти про різницю у віці та обов’язки і привілеї, що випливають звідси .
5. Різні характери та інтереси
Часто батьки відзначають, що їхні діти є зовсім не схожими між собою. Але ж це добре! Поясніть малюкам, що кожна людина є особливою і може мати інтереси, відмінні від наших.
- У розмові з дітьми варто наголосити, що саме, на ваш погляд, є особливого в кожного з них. Наприклад, відзначте ваших дочок наступним чином: «Мені дуже подобається, що Юля захоплюється спортом, а Катя любить малювати. Це робить нашу сім’ю набагато цікавішою, ніж те, якби ми всі мали однакові уподобання».
Також шукайте для них спільні інтереси. Коли в дітей є спільна мета, вони хочуть проводити більше часу разом.
- Ось тільки деякі з наявних можливостей: настільні ігри, реалізація творчих ідей, виконання дитячих наукових завдань, захоплення спортом, відвідування занять з театрального мистецтва і постановка міні-вистав або створення власної колекції.
6. Відсутність навичок
Чи не найпоширенішою причиною частих сварок у родині є невміння дітей правильно вирішувати конфлікти. Вони просто ще не навчилися цього. Але ми здатні їм у цьому допомогти.
Як допомогти дітям вирішити конфлікт?
Зазвичай коли виникає суперечка між дітьми, буря емоцій, що виникають в батьків, провокує їх припинити сварку якомога швидше, не розбираючись у причинах. Але така стратегія не допоможе дітям навчитися вирішувати конфлікти, і суперечки та бійки виникатимуть дедалі частіше. Тож емоції доведеться відставити вбік.
1. Проявіть терпіння і спробуйте стримати свої емоції. Пам’ятайте: крик — це не вихід.
2. Не приймайте нічию позицію, не з’ясовуйте, хто саме спровокував суперечку, просто розведіть дітей по різні боки і дайте їм трохи охолонути.
3. Допоможіть дітям розпізнати власні емоції й почуття, безпосередньо пов’язані з конфліктом (неспокій, злість, хвилювання, розчарування, самотність, ігнорування, збентеження, образа та інші).
- Якщо хтось із дітей заподіяв іншому біль, визнайте його право на емоції: «Ти, напевно, дуже сердишся, але ти вчинив неправильно».
Психологи запевняють: негативні емоції й почуття — зовсім не проблема, їх не варто боятись. Однак потрібно навчити дитину їх правильно висловлювати й шукати нових рішень:
- «Мені неприємно, коли ти...», «Я розізлився через... » тощо;
- «Будь ласка, запитай, перш ніж брати мої...».
4. Проведіть бесіду з кожним, зберігаючи нейтралітет, спробуйте донести їм почуття та погляди опонента.
5. Запропонуйте дітям висловити свій варіант мирного вирішення проблеми. А потім знайдіть разом рішення, яке влаштує всіх.
- Підкажіть малюкові, що крик і скандали в проханнях зовсім не допомагають. Краще підійти до брата/сестри, подивитися в очі та ввічливо попросити: «Сестричко, можна я подивлюся твої прикраси? Я буду дуже обережний і обов’язково тобі все поверну».
Наприкінці похваліть кожну дитину за висловлені пропозиції. Це допоможе дітям зрозуміти, що вони зробили свій внесок у вирішення проблеми.
6. Будьте прикладом для наслідування, вирішуйте конфліктні ситуації мирно, шляхом компромісу та діалогу.
Як реагувати на бійки?
1. Якщо ви стали свідком протиборства з застосуванням сили, наприклад, одна дитина штовхає, кусає або б’є іншу, відразу ж припиніть ці дії, щоб не допустити загострення ситуації. Поставте перед ними руку і твердо скажіть, що битися нікому не дозволите.
- Найбільш агресивному можна навіть утримати руки, не даючи вдарити іншу дитину і вас. Міцно утримуйте нападника у своїх руках, даючи зрозуміти, що ви — сильніші. Нехай ваші «обійми» будуть впевненими, але не болючими для дитини.
- Не провокуйте скривджену дитину на бійку: «А ти піди і дай йому здачі!» Це не навчить малюка ефективно діяти при конфлікті.
2. Намагайтеся, щоб ваші слова, спрямовані на адресу кривдника, оцінювали його вчинок, а не особистість.
- Скажіть «Битися — це погано!», а не «Ти — забіяка!».
3. Починайте з’ясовувати проблему, тільки коли діти заспокояться. Запитайте кожного учасника конфлікту, чому виникла суперечка.
4. Запропонуйте подумати над варіантами вирішення конфлікту.
- Також пам’ятайте, що важливо жаліти як скривдженого, так і кривдника. Кривдникові допомога потрібна часом навіть більше, адже він знає, що образив брата/сестру, а отже, відчуває себе поганим.
5. Після того як всі заспокоїлися та відновили душевну рівновагу, допоможіть дітям пояснити взаємні образи й помиритися остаточно.
Як батьки можуть запобігати виникненню сварок між дітьми?
Аби ваші малюки жили дружно, психолог-консультант, фахівець з дитячої психології Дьоміна Катерина радить:
1. Забезпечити кожному особистий простір
Безумовно, не всі в змозі облаштувати окремі кімнати для кожної дитини, але цілком можна розділити одне приміщення на два окремі простори.
- Діти повинні мати різні ліжка, полки в шафі, частину стола та особистий посуд.
Так у дитини створюється відчуття, що це тільки її територія, на якій вона господар. Виділіть також персональні та спільні іграшки, якими діти зможуть грати разом — це, з одного боку, підвищує в дитини почуття відповідальності та самоконтролю, а з іншого, вчить ділитися.
2. Проводити час тет-а-тет
Намагайтеся присвячувати хоча б трохи часу окремо кожній дитині.
- Це особливо потрібно первісткам, адже вони пам’ятають ще той момент, коли весь час батьків був спрямований лише на них.
Читайте, гуляйте, головне — зосередьте повністю увагу на дитині.
- Старшого можна залучити до походу в магазин, але не забудьте відзначити його вчинок: «Дякую! Ти мені сьогодні дуже допоміг!»
3. Відмовитися від звички порівнювати
Ніколи не порівнюйте своїх дітей. Намагайтеся відзначати успіхи кожного в порівнянні з його минулими досягненнями. Так вам вдасться зберегти в кожній маленькій особистості цінність власних заслуг і старань.
4. Розмовляти про почуття
Нам під силу розповісти й показати своїм дітям, що з почуттями можна й потрібно «потоваришувати». Різні емоції додають нашому життю різноманіття відчуттів, як позитивних, так і негативних. Вони не «хороші» чи «погані» — вони просто є, й ними можна управляти. Ви можете спрямовувати свою дитину, розділяти з нею радощі й допомагати долати проблеми.
- Не блокуйте прояви почуттів! Фрази на кшталт «Не плач! Чоловіки не плачуть», «Чого ти засмутився? Нічого страшного не трапилося» змушують дітей думати, що їхні почуття «погані» й непотрібні. Надалі це може вилитися в емоційну холодність, придушення будь-яких почуттів та невміння їх опанувати.
5. Заохочувати командний дух
Спробуйте створювати ситуації, в яких діти можуть виступати як партнери й учасники однієї команди.
- Нехай молодший звертається за допомогою до старшого («Попроси Ваню допомогти тобі взутися: він краще за всіх уміє застібати черевики») або нехай вони разом прибирають іграшки на швидкість («Таймер задзвонить через п’ять хвилин, за такий час з прибиранням впорається тільки команда»).
Пам’ятайте, що дитячі конфлікти — це природне явище. Завдяки їм дитина вчиться спілкуватися, дружити, удосконалювати відносини, і при цьому не порушувати інтереси іншого. А ми можемо стати для своїх малюків посередником, який допоможе їм закласти основу взаєморозуміння на все життя.
