Перша розлука з батьками — це завжди стрес для дитини. Про особливості адаптаційного періоду дошкільників ми писали в нашій попередній статті «Як допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка?» і наводили рекомендації психологів щодо підтримки малюка в цей непростий для нього період.
Але часто допомога під час звикання до нових умов батькам потрібна не менше, ніж їхній дитині. Буває й так, що дитина адаптується легко, а мама ніяк не може змиритися з розлукою чи відчуває докори сумління. Тож сьогодні ми вирішили з’ясувати в експертів, як батькам успішно пережити розлуку з малюком.
Чим зумовлене емоційне напруження батьків?
Звичайно, хвилювання дорослих в період адаптації дитини є зрозумілим і цілком природним явищем. Однак, бувають випадки, коли мама не просто відчуває легке хвилювання, а знаходиться в стані постійного нервового напруження від того, що доведеться віддавати дитину в заклад дошкільної освіти.
Зупинимося на трьох основних причинах, які спричиняють надмірне хвилювання батьків у зв’язку з виходом малюка в садок.
1. Сильна прив’язаність до дитини
- «Ми не розлучалися з ним з народження», «Він без мене не зможе», «Їй без мене буде дуже погано».
Подібні фрази можна почути від мам, які знаходяться з дитиною 24 години на добу, а якщо малюк і залишався без неї, то всього на декілька годин, і то дуже рідко.
Однак така позиція насправді є проекцією (переносом своїх очікувань та переживань на дитину). Малюк поки не знає, як йому там буде, але мама за нього вже все вирішила. І цим самим значно погіршує адаптацію дитини.
- Малюк буде зчитувати мамину тривогу і обов’язково присвоїть собі відчуття, що «без мами я не можу, мені без мами погано».
І вони обоє будуть страждати день за днем, поки мамина позиція не зміниться. Пам’ятайте: ваше хвилювання не повинно стати перешкодою на шляху дорослішання малюка. Ваша дитина — самостійна особистість, а не ваша частина або власність.
- Психолог Анатолій Некрасов у своїй книзі «Материнська любов» звертається до батьків: «Якщо любиш дитину по-справжньому (а не себе в ролі батька) — навчи її жити без тебе!
2. Страх, що дитину в садку скривдять
Цей страх з’являється через страхітливі історії про вихователів та дитячі садки, якими наповнений Інтернет, і, можливо, через ваш негативний досвід.
- Це могла бути конкретна ситуація у вашому дитинстві, сувора вихователька або просто спогад про те, як не хотілося йти в дитячий садок.
Однак намагайтеся не переносити на малюка свій дитячий негативний досвід. Якщо вам в садку було погано, вас кривдили діти або вихователі були жорстокі, несправедливі — це не означає, що ваша дитина пройде той самий шлях. Зрештою, зараз інші часи, інші умови і, напевно, ви знайшли найкращий садок з усіх можливих варіантів.
Однак якщо переживання дуже сильні, батькам корисно до того, як дитина буде зарахована в групу, піти туди, познайомитися із директором і вихователями, налагодити з ними комунікацію.
- Можна поставити вихователю запитання та дізнатися, що він буде робити в різних ситуаціях.
Крім того, в перші дні зазвичай можна перебувати поруч з дитиною в садочку і пересвідчитися, чи дійсно в ньому буде комфортно та безпечно вашій дитині.
- До речі, у більшості дитячих садочків є власні сайти. Зазвичай, там є сторінки для батьків і багато корисної, цікавої інформації про життя установи.
3. Почуття провини за те, що віддаєте малюка в садок
Сьогодні досить поширеною є думка, що дитині взагалі не потрібен дитячий садок, і їй комфортніше бути вдома з мамою до школи.
І коли жінці доводиться виходити на роботу чи вона відчуває себе некомфортно лише в ролі мами та домогосподарки, в неї виникає відчуття провини за те, що вона не зможе приділяти дитині достатню кількість часу.
Однак психологи запевняють, що після трьох років — сепарація від мами є природним процесом. Три роки — це умовна межа самостійності та відділення від мами. Дитина стає психологічно більш зрілою, може зрозуміло пояснити свої бажання і витримати тривалу розлуку з мамою.
- А от раніше віддавати дитину до садочка спеціалісти не рекомендують (лише за крайньої необхідності).
Дитячий психолог Дар’я Селіванова запевняє: «Відчуття провини завжди посилює труднощі адаптації. Я завжди кажу, що найгірша ситуація для дитини — це мама, що кладе своє життя/кар’єру/молоді роки/особисте життя на вівтар виховання. Решта варіантів — завжди кращі.» Адже поруч з нещасною мамою жоден малюк не зможе відчувати себе щасливим.
Як підготуватися до тривалої розлуки з дитиною?
Перед дитячим садком у дитини обов’язково повинен бути позитивний досвід перебування окремо від мами.
Психолог Анастасія Мартиненко радить батькам перед садочком (бажано, за півроку-рік) почати водити дитину на будь-які заняття, які можуть їй сподобатися, але на яких можлива присутність без мами.
- Ідеальним варіантом можуть стати гуртки, розвивальні заняття, групи короткочасного перебування.
Можна також спробувати домовитися з подругою чи сестрою, в якої теж є діти, залишити в неї свою дитину на декілька годин. Нехай вони періодично пишуть вам про те, як йдуть справи, як ваш малюк освоївся, чи грається. Буде чудово, якщо залишати ви будете його з постійною періодичністю.
У запропонованих варіантах переживання розлуки буде більш безпечним для вас, ніж в садочку, тому що це лише на декілька годин, ви знаєте дорослого, група дітей невелика. Тобто ризики мінімізовані, однак, залишається факт — дитина там без вас, ви не можете контролювати, що там відбувається, ви поза зоною видимості/досяжності.
- Ваше завдання — віддати дитину і повністю відпустити на ці декілька годин. Звикайте, що тепер у вас, крім часу «разом» буде час «порізно». І це нормально.
Аби заспокоїти себе перед розлукою, можна провести, ще таку вправу:
- Уявіть ситуацію, що ви ведете свого малюка в дитячий садок і залишаєте його там.
- Що ви відчуваєте?
- За що переживаєте найбільше?
- Що в дитячому садку може бути найстрашнішим і травматичним для вашої дитини?
- Яка ймовірність того, що це трапиться?
- Дайте відповідь на запитання, що я можу зробити для того, щоб зменшити свою тривогу?
- Що б мені допомогло заспокоїтися і прийняти той факт, що моя дитина піде в дитячий садок?
- Чи допускаю я думку про те, що моїй дитині може бути весело та цікаво з іншими дорослими?
Спробуйте відповісти на ці питання спокійно, по черзі, бажано письмово або комусь вголос. Дуже часто під час таких міркувань відповіді приходять самі собою, як осяяння.
Як правильно прощатися з дитиною?
Чимало дорослих під час перших тижнів адаптації не знають, як залишити дитину саму в садочку, коли вона чіпляється за них, плаче і просить не йти. Їхнє серце розривається, й батьки намагаються «втекти», піти непомітно для малюка.
Та сімейний психолог Наталія Гаєвська застерігає: ніколи не покидайте дитину, не попрощавшись. Звісно, батьки в подібній ситуації можуть відчувати себе краще, ніж тоді, коли потрібно прощатись, тому що не бачать і не чують, як плаче їхня дитина. Вихователю теж може бути легше, оскільки малюк швидше заспокоюється.
- Однак у дитини в цей момент підривається базова довіра до світу: «Навіть мамі не можна вірити! Сказала, що нікуди не піде, і ... пішла».
Натомість виробіть власний ритуал прощання (адже все, що відбувається регулярно, — заспокоює). Щоб не затягувати розлуку, виберіть послідовні дії, які будете робити кожен раз, відправляючи малюка в групу.
- Наприклад, ви переодягаєтеся, обнімаєтеся, цілуєте малюка, берете за руки, сідаєте навпроти нього (очі в очі) і розповідаєте, що він буде робити, коли вас не буде і коли ви повернетеся. В кінці можна запитати: «Домовилися?».
Потім передаєте його вихователю. Не піддавайтеся на маніпуляції дитини — плач, умовляння, гнів. Чітко кажіть: «Ти будеш ходити в садок, адже ти вже великий. А я допоможу тобі».
Як полегшити емоційний стан матусі під час адаптації дитини?
Перш за все, необхідно усвідомити, що ВСІ стикаються з подібними ситуаціями, тож ваше хвилювання є абсолютно нормальним.
- Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз пояснює: «Мамам потрібно вчитися відділятися від малюків. Це складно. Це така ж перебудова і адаптація, як у діток. І це теж криза. Але ми з вами пам’ятаємо, що криза — це те, завдяки чому ми ростемо і рухаємося.»
Ось декілька простих порад, як зробити процес адаптації максимально позитивним:
1. Тримайте себе в руках.
Безумовно, це легше сказати, аніж зробити, але, проводжаючи дитину в дитячий садок як в експедицію на Північний Полюс, ви передаєте частину своїх переживань малюкові. Якщо ж мама буде спокійна, то й дитина швидше заспокоїться.
2. Будьте впевнені та послідовні в своєму рішенні.
Ви не кидаєте, не зраджуєте свою дитину, а відпускаєте в новий, цікавий і захоплюючий світ.
- Намагайтеся спочатку не робити перерв у відвідуванні — тиждень вдома не тільки не допоможе малюкові адаптуватися до садка, а й продемонструє йому, що є й інший варіант, якого можна всіма силами домагатися.
3. Спробуйте заздалегідь сформувати для себе і вашого малюка позитивне ставлення до обраного вами дитячого садка. Розкажіть кумедні історії з життя інших діток або поділіться особистим досвідом.
4. Якщо ваша дитина погано володіє навичками самообслуговування, не треба в авральному режимі перед походом в дитсадок починати навчати її цього. Це погана ідея, тому, що таке раптове навчання додасть зайвих переживань і вам, і малюку. Тому краще вирішувати проблеми за фактом їхнього виникнення, ніж хвилюватися наперед.
5. Поясніть дитині, що вихователь — це людина, до якої завжди можна звернутися за допомогою, поки мами немає поруч, щоб не сталося.
6. Поговоріть з вихователем про особливості дитини, її переваги і звички. Не бійтеся здаватися нав’язливою, адже чим більше вихователь знатиме про малюка, тим простіше і краще складуться його перші дні в дитячому садку.
7. Дізнайтеся всі правила і особливості обраного вами дитячого садка, його режим. Починайте заздалегідь до нього звикати самі і готувати малюка.
8. Підтримуйте себе, щоб мати можливість підтримати дитину. Поділіться своїми переживаннями з чоловіком, подругою, зверніться до психолога.
- До речі, в кожному садочку працює спеціаліст психологічної служби, до якого ви можете звернутися за професійною допомогою.
І найголовніше — вірте в свою дитину! Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, — так і буде. Бажаємо вам та вашим діткам легкої та безболісної адаптації!
