Маленькі діти всотують інформацію, наче губки. Але, на жаль, серед величезної кількості нових слів, які вони чують, трапляються не зовсім пристойні слова і вирази, які краще було б пропустити повз вуха (лайливі та грубі слова, нецензурні вислови, слова, які принижують і ображають людей). Але саме їх дитина запам’ятовує найкраще, і згодом із великим задоволенням відтворює.
Тож сьогодні зясовуємо разом — як правильно вчинити, коли дитина говорить погані слова, і чого робити точно не варто.
Чому дитина починає вживати нехороші слова?
Насамперед варто прояснити, що дитина вимовляє те, що почула від когось. Вона не самостійно вигадує ці слова. Тому батькам варто задуматися про джерело, з якого дитина черпає подібні «перли». Можливо, вона почула їх з телевізора, від однолітків чи хтось з родичів висловився так у її присутності.
Але чому малюк починає повторювати слова з негативним значенням? Серед можливих причин психологи називають:
1. Наслідування
Дитина до 3 років не дуже добре розуміє різницю між хорошими і поганими словами. Вона пізнає і досліджує світ, грає зі словами, повторює те, що почула. Тому вживання непристойних слів у цьому віці може бути неусвідомленим наслідуванням.
- До того ж, як правило, ці слова вимовляються дорослими емоційно забарвлено. І дитина, навіть не розуміючи їхнього значення, запам’ятовує їх краще, тому що пов’язує з якоюсь емоцією.
А у старшому віці (з 4-5 років) вживання подібних слів може бути спричинене прагненням дитини бути на когось схожою. Можливо, тато вживає ці слова чи в групі однолітків ними користуються, і дитина бажає стати «своєю».
2. Привертання уваги
Дитина може почати вживати грубі чи лайливі слова, коли її батьки занадто зайняті і не приділяють їй належної уваги. І навіть те, що її будуть сварити за ці слова, не зупиняє дитину. Адже для дитини, що відчуває нестачу уваги, навіть негативні її прояви є досягненням
- «Сварять — отже, їм не однаково. А якщо їм не однаково — отже, вони мене люблять», — вважає дитина в подібній ситуації.
3. Протест проти надмірної опіки
Дитина може таким способом боротися за свою свободу і самостійність. Ця причина також може бути цілком ймовірною. Подумайте, як багато обмежень і заборон ви виставляєте своїй дитині.
Звичайно, у чотири роки ще складно дати дитині право приймати серйозні рішення. Але можна запитати, хоче вона з’їсти котлету чи рибу, одягнути червону сукню чи синю.
4. Самоствердження
У підлітковому віці діти, вживаючи ненормативну лексику, можуть хотіти виділитися серед однолітків, самоствердитись або не відрізнятися.
- «У них присутнє помилкове уявлення про те, що вони, вживаючи погані слова, стають дорослими і „крутими“. Навіть відмінники, які хочуть чимось виділитися, починають лаятися», — пояснює психолог Галина Літвінова.
Що ж робити, коли дитина починає вживати погані слова?
Реакція дорослих на ці слова є дуже важливою. Саме від неї залежить, зникнуть вони через деякий час чи дитина почне їх вимовляти спеціально і свідомо.
- Як правило, дорослі реагують на почуте занадто емоційно, тим самим показуючи дитині, що це слово має особливе значення. І воно, найімовірніше, закарбується в пам’яті дитини. Буває також, що батьки довго не помічають вживання подібних слів, і дитина починає вважати, що лаятися — це нормально.
Аби такого не трапилося, дитячий психолог Ольга Крамаревич пояснює, як батькам правильно реагувати на випадки вживання дитиною нецензурних чи грубих слів.
Наводимо її поради:
І. Якщо малюку МЕНШЕ 3 РОКІВ:
1. Варто запитати дитину, де вона почула це слово. Тільки зробіть це абсолютно спокійно, неупереджено, не показуючи своєї емоційної реакції. Можливо, дитина чула зовсім інше слово, яке не є лайкою, але перекрутила його на свій лад, і вийшло щось непристойне.
2. Простежити за манерою спілкування у своїй сім’ї. Якщо хтось із вас вживає лайливі слова в розмові, тоді несправедливо вимагати від дитини уникати цих слів. Не допоможуть навіть аргументи, що ці слова можуть говорити тільки дорослі, а діткам поки не можна. У такому разі малюк робить логічний висновок: оскільки лаятися можна тільки дорослим, значить, якщо я лаюся, — я дорослий. І він буде продовжувати лаятися, щоб здаватися дорослим.
3. Знайти джерело, від якого дитина чує такі слова і, якщо є можливість, спробувати його «знешкодити» (обмежити спілкування, попросити стримуватися).
4. Розповісти синові чи доньці, що це слово виховані люди не говорять, що вам неприємно чути такі слова і вам не подобається, коли люди так говорять.
5. Не акцентувати увагу на висловлюваннях дитини. У жодному разі не смійтеся (інакше ви покажете дитині, що погане слово вас веселить, і дитина буде продовжувати його вживати, щоб насмішити вас).
6. Не намагайтеся викликати в дитини почуття сорому за те, що сталося, і не висміюйте її. Це не позбавить її від звички лаятися, але може сформувати комплекси.
- Взагалі не варто дуже емоційно реагувати, щоб не акцентувати на цьому. Просто вдайте, що цього слова малюк взагалі не вимовляє. Якщо не звертати уваги, то через день-два дитина сама забуде це слово.
ІІ. Якщо дитині БІЛЬШЕ 3 РОКІВ:
Діти, яким більше трьох років (вік вказано приблизно, оскільки кожна дитина розвивається індивідуально), вже усвідомлено використовують лайливі та грубі слова. Їхнім батькам психолог рекомендує:
1. Як і в попередньому випадку, обмежити спілкування дитини із джерелом непристойних слів.
2. Стежити за спілкуванням у сім’ї. Не вживайте ненормативну лексику при дітях. Пам’ятайте, що саме ви формуєте особистість дитини, її звички і спосіб життя.
- Навчіть її висловлювати свої сильні почуття іншими, не лайливими словами («я образився», «я роздратований», «я злюся», «я в розпачі», «я вражений і збентежений». Розкажіть, що люди свої стани і почуття висловлюють такими словами, а той, хто знає мало слів, вживає лайливі і непристойні слова.
Якщо у вас погане слово вирвалося, поясніть дитині, що зірвалися, засмутилися, розлютилися. Це — погано і вам не хочеться, щоб вона повторювала вашу поведінку.
3. Не акцентувати увагу зайвий раз, якщо дитина сама не помітила, як вимовила непристойне слово. Але старшим дітям обов’язково покажіть своє ставлення до таких слів.
4. Можливо, дитина таким чином хоче привернути вашу увагу або продемонструвати свою силу. У такому випадку, щоб показати дитині, що на вас не діє такий спосіб привернення уваги, що ви не вважаєте лихослів’я проявом сили. Залишайтеся спокійними.
Але буває, що ці способи вже не діють. У такому випадку психолог рекомендує:
1. Грамотно продемонструвати своє неприйняття непристойних виразів, довірливо і спокійно поговоривши з дитиною. Запитайте дитину, чи розуміє вона, що ці слова — негарні, грубі і ображають людей. Скажіть, що у вашому домі ними не користуються. Можете використовувати такі фрази:
- «Мене засмучують такі слова»;
- «У нас у сім’ї так не говорять»;
- «Мені неприємно чути такі слова»;
- «Ці слова говорити непристойно, вони можуть образити людину».
2. Дозволити дитині лаятися в певному місці (оскільки заборонений плід — солодкий). Ольга Крамаревич радить вдаватися до нього тільки у крайньому випадку, коли інші методи зовсім не діють.
- «Наприклад, запропонуйте говорити погані слова тільки біля сміттєвого відра або в туалеті. Можна виділити окрему чашку, в яку дитина може вимовити всі непристойні слова (тільки пити потім із цієї чашки не варто) або завезти дитину в поле чи ліс, і нехай там говорить всі непристойні слова, які знає. А ви в цей час зберігайте спокій і не показуйте дитині свої емоції», — радить психолог.
ІІІ. Якщо дитина сказала непристойне слово при СТОРОННІХ ЛЮДЯХ:
1. Попросіть вибачення за малюка.
2. Змініть тему, щоб ніхто не встиг відреагувати на висловлювання вашої дитини.
3. Зберігайте спокій.
4. Потім вдома, наодинці з дитиною, проговоріть свою позицію щодо лайливих слів.
А ще психологи рекомендують не ділитися при дитині тим, що сталося, з рідними (подругами), особливо в контексті «Як це було кумедно!». Ваша радісна інтонація викличе в малюка нерозуміння — ви його сварите, а насправді вам весело.
Як реагувати, коли погані слова говорить підліток?
У підлітковому віці діти вживають лайливі слова найчастіше для того, щоб показати, наскільки вони вже дорослі і цілком самостійні, на їхню думку, люди. Дуже часто за удаваною грубістю підлітка ховається невпевненість в собі і невміння контролювати свої емоції.
Тому боротися з лихослів’ям дитини-підлітка потрібно, враховуючи особливості цього віку. Психологи рекомендують:
1. Не влаштовувати скандалів і не пред’являти різких звинувачень.
Спокійно, але твердо намагайтеся донести дитині, що вам не подобаються лайливі слова, що її поведінка ображає оточуючих.
Спробуйте також переконати підлітка, що вживання лайливих слів не зробить його більш привабливим в очах оточення, а для того, щоб виділитися на загальному тлі, існує безліч інших способів, наприклад, спорт, хобі або успіхи в навчанні.
2. Серйозно і доступно пояснити, що для вираження своїх емоцій в українській (російській) мові достатньо літературних виразів.
- Не зайвим буде підкреслити, що люди, які вдаються до вживання лайливих слів, найчастіше є малоосвіченими і не вміють висловлювати своє невдоволення іншим способом.
Психолог Галина Літвінова радить запропонувати підлітку, який лається, коли його переповнюють емоції, робити це на самоті:
- «Для цього потрібно закритися у ванній, увімкнути воду і говорити все, що завгодно, виплескуючи негативні емоції. Маленьких дітей, які через лайку проявляють агресію чи злість, можна навчити в такі моменти рвати газету або бити подушку. Цю енергію потрібно спрямувати у мирне русло — побігати, покататися на велосипеді, помалювати, потанцювати. Придушувати негативні емоції не можна.»
3. Спробувати переконати сина чи дочку в тому, що людина, яка в їхніх очах має авторитет, навряд чи дозволила б собі подібні слова. Цей прийом працює: кумир для підлітка — зразок для наслідування.
Якщо ж вживання лайливих слів продовжиться, запасіться терпінням, адже підлітковий вік — один з найскладніших в житті дитини. Можливо, коли вона подорослішає, вживання лайливих слів зникне само собою.
Якщо ж вживання поганих слів є симптомом нестачі уваги з боку дорослих, спробуйте виправити ситуацію і налагодити стосунки в родині.
- Поміркуйте, скільки часу ви проводите разом з дитиною. Не просто поруч, не просто в одній квартирі. Скільки часу ви разом щось робите? Разом кудись ходите? Разом розмовляєте?
Проводьте з дитиною більше часу, грайте з нею, розмовляйте. Підтримуйте в родині доброзичливі стосунки, адже атмосфера взаєморозуміння і тепла є тим середовищем, в якому ненормативна лексика не потрібна.
