Психолог Світлана Ройз у своєму блозі вже декілька років публікує важливий матеріал для батьків напередодні зимових свят. Вона відзначає, що грудень — це час сезонних батьківських питань про те, чи підтримувати в дитині віру в Діда Мороза (Святого Миколая, Санта-Клауса), чи дарувати подарунок, якщо дитина погано поводилася, чи потрібно взагалі святкувати, коли поруч відбувається щось трагічне, тощо.
У сьогоднішній статті ми вирішили опублікувати відповіді психолога на найбільш поширені запитання батьків.
1) Чи потрібно підтримувати в дитини віру в Діда Мороза, святого Миколая, Санта-Клауса?
«У кожній родині вирішують для себе, як правильно поводитися з „вірою в дива“. У нашій — знають, що ми самі можемо ставати провідниками чарівництва, сюрпризів і доброти», — ділиться Світлана.
- «Дочка чекає особливого дива. У новорічну ніч під ялинкою поруч з подарунками на неї чекатимуть сліди Діда Мороза (насипані мукою по трафарету). На тарілочці — надкушене Дідом Морозом печиво, морквина і надпите молоко. Вона вже сама вирішила, що є актори, які грають роль Діда Мороза, Святого Миколая, Санти, а є він — який і є дивом.»
2) Що відповісти дитині, коли вона запитує про те, чи справді Дід Мороз існує?
«Я знаю, що Діда Мороза немає. Це ви приносите подарунки?» — такі питання є найскладнішими.
- «Колись важливий урок дав мені син. Я вирішила подарувати йому, восьмирічному, чашку з логотипом з його улюбленого тоді серіалу про винахідників („Еврика“). Він побачив у мене в комп’ютері підготовлений для друку логотип. Коли під подушкою на день Святого Миколая син знайшов чашку, він пильно подивився на мене і запитав: „Це ти чи Святий Миколай?“. Я зрозуміла, що якщо відповім неправду, втрачу його довіру. Я мовчала, збираючись з думками. А Мишко раптом сказав: „Це Святий Миколай тебе надихнув?“. „Так“, — з радістю відповіла я», — ділиться особистим досвідом Світлана.
«Я говорила і говорю своїм дітям, що люблю дива і вірю в них. І доньці я теж, коли прийде час, скажу, що любов надихає нас бути чарівниками один для одного. Ми можемо стати провідниками доброти, краси, щирості. І я пропоную ставати такими провідниками чудес для знайомих і незнайомих людей».
- Світлана пропонує підготувати комусь маленький несподіваний подарунок — мандаринку чи листівку. Можна, наприклад, для сусідів в під’їзді зробити сюрприз — прикрасити поверх, кинути в поштову скриньку листівки, А можна просто комусь зателефонувати «просто так», щоб сказати — я з тобою.
3) Якщо діти поводяться погано, якщо вони взагалі не цінують подарунки, чи припустимо їм не дарувати подарунок від Святого Миколая чи від Діда Мороза?
Правильних відповідей, наголошує Світлана, немає. Є те, що «вірно» для кожної конкретної сім’ї. Ми можемо скоротити кількість «регулярних» подарунків і покупок протягом року. Але Новий рік, День народження — свята, які трапляються тільки раз на рік.
«Вони пов’язані з очікуванням дива, спогади про них стають „реліквіями“, які зберігаються в нас у „дорослій“ пам’яті. І вони важливі.»
А батьківські маніпуляції — на кшталт, «будеш себе погано поводити, не отримаєш подарунок» — є некоректними. «Дитина не повинна „заслуговувати“ подарунки і дари від світу своєю „хорошістю“ — це нічим хорошим не закінчується», — запевняє психолог.
- «Бути хорошим, бути зручним, не бути собою — це те, що стає нашим сумним дорослим сценарієм. «Хороші хлопці» і «хороші дівчатка», виростаючи, так і продовжують заслуговувати та вислужуватися».
Крім того, дитина не повинна боятися «всевидющого ока», яке невсипно за нею стежить, і різок під подушкою. Подарунок може бути зовсім символічним, і подарунком може стати саме свято. Але важливо, щоб воно було.
- «Дитина отримує задоволення не тільки від подарунка, а й від дива його очікування. Від музики, ялинкових вогнів, квесту, який потрібно пройти, щоб знайти подарунок, слідів Діда Мороза, шелестіння обгортки, що розривається. І від передчуття свята протягом усього місяця з адвент-календарем».
Психолог також нагадує, що сучасним дітям дуже важливо давати можливість побути в стані очікування покупки, вчитися витримувати напруження очікуванням.
- «Сучасні діти збіднені реальним спілкуванням і тим, що можна було б спочатку „винайти“, уявити. Ми їх перестимульовуємо готовими відповідями і „готовими“ іграшками. Так, для них корисними й терапевтичними є настільні, групові ігри. Так, спочатку чудово спробувати зробити ляльковий будиночок з коробки. І тільки потім купувати готовий.»
4) Чи можна дитині, яка не слухається, класти різочку під подушку?
Світлана Ройз пояснює: «Кожен наш подарунок — це Дар — інструмент, яким дитина буде користуватися в освоєнні світу і себе самого. Кожним інструментом ми — дорослі — навчаємо користуватися. Немає поганих і хороших подарунків. Але ось різка — інструмент чого? Самобичування, залякування, вручена каральна зброя?».
Батькам, які хочуть внести виховні нотки в свято, психолог радить підготувати разом з подарунком лист — в якому святий Миколай або Дід Мороз спочатку вітає малюка, говорить про те, що такий радий досягненням, навіть найменшим, що бачив, як якісь кроки давалися складно, але дитина з ними впоралася, і що є ще завдання — наприклад, чистити зуби, підтягнути математику, навчитися справлятися з гнівом.
- «В кінці листа святий Миколай „говорить“ про те, що він дуже радий, що знайомий з такою дивовижною дитиною, що кожна дитина наділена своєю особливою магічною силою — талантом — і кожен може знайти своє власне диво. Що він любить дитину, світ її любить і батьки теж дуже цю дитину люблять».
Тоді такий лист може стати справжніми трансформуючими чарами.
5) Як обрати подарунок дитині?
«Чудово, коли в сім’ї є „журнал подарунків“ — зошит, поділений на розділи. Частина мамина, частина татова і частини кожного з дітей. В цей журнал протягом року вписуються бажання. Причому і батьки теж вписують те, що вони б хотіли. З цього журналу можна „просто так“ обрати подарунок у тій ціновій категорії, яка зараз доступна. Можна разом з дитиною відкладати гроші на більш дорогий».
- Часто дитині важливий не стільки сам факт покупки і володіння, скільки відчуття, що її бажання почуто».
Цей журнал, за твердженням психолога, дуже полегшує завдання пошуку подарунків і дітям, і дорослим. Крім того, дітям важливо знати, що батьки — теж люди, і в них є свої потреби і бажання.
6) У дитини так багато іграшок, ми вирішили на Новий рік подарувати їй одяг.
Світлана ділиться: «Колись мій ще маленький син сказав: „Знаєш, що таке розчарування? Коли ти чекаєш на свято іграшку, а тобі дарують одяг“. Дитина все-таки орієнтована на задоволення, а не на користь. „Дофамінове підкріплення“, радість, в чомусь навіть ейфоричну, ми отримуємо від того, що досягаємо того, чого давно хотіли.»
Тож, коли ми вибираємо дитині подарунок, важливо собі нагадувати, що він не для нас, а для дитини.
7) Що робити, коли дитина просить щось величезне чи нереальне в Діда Мороза?
«Якщо дитина попросила щось нереальне, наприклад, живого коня, можна запропонувати разом поміркувати про те, що Дід Мороз піклується не тільки про саму дитину, а й про коня, і про сусідів. І обирає те, що було б все ж екологічно для всіх,» — радить психолог.
А якщо діти впевнені, що в Діда Мороза можна попросити щось величезне, добре спрацює такий «метод» — лист або записка від самого Діда Мороза або його помічників. Світлана пропонує такий варіант цього повідомлення від чарівника:
- «Я почув про твоє бажання, але в мене стільки діток в світі, яким потрібно підготувати подарунки. Цього року я можу для тебе виконати тільки частину твоїх бажань. Обери, будь ласка».
До слова, психолог переконана, що надмірність вибору викликає напругу і паніку. Говорячи дитині «ти можеш обрати, що завгодно», правильніше надавати вибір з двох, максимум трьох об’єктів.
Світлана також відзначає, що в її практиці були історії, в яких діти запропонували батькам попросити в Діда Мороза будинок. В цьому випадку дитині сказали:
- «Знаєш, до кожного великого подарунку потрібно бути готовим. І для підготовки деяких подарунків потрібен час і наші власні зусилля. Ми не завжди можемо підтримувати порядок в нашій квартирі, а для будинку ж потрібно ще більше сил».
А ще, разом з однією з сімей, Світлана формулювала відповідь від ельфів Діда Мороза на лист з проханням повернути померлу бабусю.
- «Писали про те, що є речі, які не під силу навіть помаху чарівної палички. І це дійсно дуже сумно. Але найбільше диво в тому, що бабусина любов живе в цьому хлопчику. І в кожній сніжинці, яка обов’язково в цьому році з’явиться, або кожною хмарою або зіркою, бабуся буде йому посміхатися. І якби бабуся могла йому зараз сказати, вона б обов’язково сказала, як любить його і як ним завжди пишається,» — ділиться психолог.
8) Чи потрібно святкувати Новий Рік і взагалі святкувати, коли поруч відбувається щось складне або трагічне?
Світлана запевняє: «Дозволити собі хоч якусь частку радості — це наш вибір Життя. Це дозвіл собі жити. І це те, що може доповнити складну реальність, якщо не протистояти їй. У найскладніші часи важливо зберігати контакт з життєвим.»
А щоб допомогти дитині відчути свято якомога повніше, Світлана радить задіювати різні канали відчуттів:
- «У нас є кілька каналів сприйняття, які відповідають за відчуття святкової атмосфери: нюховий — в будинку може пахнути мандаринами, хвоєю, корицею, випічкою; візуальний — гірлянди, сніжинки, ялинка; аудіальний — музика, яка в нас асоціюється зі святами; канал тілесних відчуттів — я взимку дістаю все, що є пухнастого і теплого; канал смаку — для когось Новий Рік асоціюється з олів’є, для когось з глінтвейном, для когось з імбирним печивом; і канал відносин — сімейні ритуали, ігри, традиції, фільми.
Чим об’ємнішим буде свято, тим більший заряд відчуттів у нас збережеться. І тим більше ресурсу в ньому буде.
І наостанок психолог нагадує про те, що для будь-якої дитини визначальним є те, «з якого стану» ми з нею розмовляємо. «Важлива наша щирість і віра в те, що ми говоримо. Будь-які рекомендації, будь-які „практики“ можуть працювати тільки тоді, коли вони для нас самих є органічними та щирими».
Гарних вам свят!
