Підлітковий вік — це період, якого багато батьків очікують з острахом. Здається, ще недавно дитина прибігала до вас засинати з м’якою іграшкою, і раптом між вами починає рости стіна напруження та нерозуміння. За твердженням психологів, складний період у стосунках з дитиною може початися з 10 років і тривати до 18-ти, а часом і довше.
Як же спілкуватися з дітьми в цей період і яких поширених помилок краще уникати — розбираємося в сьогоднішній статті.
Яких помилок припускаються сучасні батьки в спілкуванні з підлітками?
Тетяна Кононова, медичний психолог консультативно-діагностичного Центру для дітей «ЮВЕНТА» відзначає, що до конфліктів з підлітками приводять такі батьківські переконання та дії:
1. «МОЯ ДИТИНА»
Часто батьки не сприймають дитину як особистість, у якої є власні бажання, мрії, право на свою думку і відстоювання власної позиції. Такі матусі й татусі хочуть, щоб дитина відповідала їхнім бажанням та очікуванням, і не враховують інтереси та особливості власне дитини.
Такі батьки схвалюють і підтримують позицію підлітка лише до того моменту, поки вона їм зручна. Але як тільки батькам стає некомфортно, вони починають боротьбу, часто відкрито виявляючи авторитаризм і диктатуру: «Іди і роби. Тому що я так сказав (сказала)!».
- «На консультаціях такі мами/тата намагаються управляти й поведінкою фахівця: «Ви повинні йому сказати, щоб він мене поважав, щоб він робив так, а не інакше», — відзначає психолог.
Однак тиск завжди викликає відторгнення і бунт, а не прояв поваги чи вдячності за турботу. Тож подібна авторитарність і позиція «згори вниз» призведе до розпалювання ще більших конфліктів.
Батькам потрібно зрозуміти, що їхня дитина є окремою людиною зі своїми смаками та вподобаннями і її думка має значення. Підліток гідний поваги так само, як і ви, тож спробуйте поспілкуватися з ним на рівних.
- Власне формула «Спочатку навчися поважати дорослих, а потім вимагай поваги до себе» не працює. Бо як підліток навчиться поважати вашу точку зору, якщо ви не зважаєте на його почуття та думки?
2. ПОСТІЙНА КРИТИКА
Нескінченні докори призводять до низької самооцінки та невпевненості дитини у своїх силах. Звісно, здорову критику ніхто не скасовує, але треба розрізняти — ви висловлюєте своє ставлення до вчинку дитини і хочете разом вирішити проблему чи просто оцінюєте її і караєте колючими словами?
- Мішель Ленардт, блогер і мати трьох підлітків нагадує батькам, що діти й так протягом дня вдосталь чують критики від вчителів і однолітків, тож ваш будинок має бути для них місцем, де їх люблять і приймають («і іноді нагадують, що пора підстригти нігті»).
Пам’ятайте: підлітки дуже потребують вашого підбадьорення та схвалення. Воно додає дитині сил рухатися далі та допомагає легше пережити невдачі.
- А якщо ви постійно глузуєте над поведінкою, мовою, зовнішнім виглядом вашої дитини, її друзями, захопленнями, улюбленими книгами — всім, що їй подобається, не дивуйтеся, якщо вона не буде ділитися з вами почуттями і переживаннями.
3. ПОРІВНЯННЯ З ІНШИМИ ДІТЬМИ
Психологи давно закликають батьків відмовитися від порівняння дитини з іншими дітьми (однокласниками, сусідами, дітьми друзів, знайомими). Говорити дитині про те, що інші кращі неї в чомусь, вихованіші чи досягли більшого, категорично не рекомендують.
Всі діти — різні, у всіх свої особливості розвитку, сильні та слабкі сторони. Постійним концентруванням на помилках і похвалою інших дітей ви підриваєте віру в себе, принижуєте гідність підлітка і руйнуєте його самооцінку.
- Це може привести до того, що він піде за будь-ким, хто його похвалить чи полестить йому.
До слова, це ж стосується і порівняння дітей між собою в родині. Набагато краще фокусуватися на досягненнях і вміннях кожної дитини, а якщо й порівнювати, то лише попередні досягнення дитини з поточними:
- «На початку семестру тобі для виконання цих завдань потрібно було набагато більше часу»;
- «Цього року ти подружився з двома однокласниками».
4. ЗАБОРОНА НА ВИРАЖЕННЯ ВЛАСНИХ ПОЧУТТІВ
- «Часто старші повторюють: «Не кричи!», «Тримай себе в руках!», «Не гнівайся/не гніви мене», «Заспокойся!», «Не дратуй мене!», «Веди себе пристойно», «Досить істерик!», «Не переймайся через дурниці!» тощо.
Тетяна Кононова відзначає, що такі фрази знецінюють емоції дитини і вселяють їй думку, що вони не важливі.
- «Дитина відчуває, що вона не тільки не повинна висловлювати свої почуття, але і не має на них права, в той час як батьки дозволяють собі злитися, кричати і нервувати».
Натомість психолог радить дати можливість підлітку виплеснути накопичені емоції і показати, як діють в таких ситуаціях дорослі — вирішують проблему, що розізлила, ведуть конструктивний діалог, висловлюють претензії в прийнятній формі. А такі почуття, як злість, образу, ревнощі не тримають у собі, а проговорюють і проробляють за допомогою спорту, медитацій, творчості тощо.
Пам’ятайте: немає хороших і поганих почуттів! Кожне почуття є важливим, його потрібно вчитися проживати, а не боротися з ним.
- «Якось на прийом прийшла дівчина, в сім’ї якої повністю забороняли виражати емоції. Вона постійно контролювала свій настрій, люди бачили лише її маску — усміхнену школярку, в якої все завжди чудово. Результатом цього стали проблеми зі сприйняттям себе, постійна напруга, відмова від контактів з людьми й улюблених занять і глибока депресія», — ділиться досвідом психолог.
Тож намагайтеся сприймати всерйоз все те, що відбувається з дитиною, поважайте її почуття, цінуйте її довіру. Дайте їй знати, що ви її розумієте і приймаєте, що її почуття для вас важливі.
5. ВІДСУТНІСТЬ ПРАВИЛ І ПОСЛІДОВНОСТІ У ВИХОВАННІ
Правила передбачають відповідальність. А ми, дорослі, і самі не дуже охоче її на себе беремо. Часто батьки позбавляють дітей від обов’язків, вважаючи, що вони ще малі. Вважають, що навчання або курсів досить, а від побутових справ можна їх захистити, тож до 13-14 років ніяких правил їхні діти не дотримуються. А потім від них раптом починають щось вимагати. Але ж досвіду поділу відповідальності, прийняття рішень, вибору немає.
- «Був випадок, коли мама занадто довго все робила за дочку. В результаті навіть у 18 років дівчина була дуже не самостійною і кожен раз, приймаючи будь-яке рішення, опиралася на чиюсь думку — мами, вчителі, керівника, колеги тощо», — пояснює Тетяна.
Пам’ятайте — всепоглинаюча любов є так само руйнівною, як тотальний контроль і жорстоке поводження. Тож психолог наголошує дотримуватися золотої середини.
Часто зустрічається і непослідовність виховання. Наприклад, коли в схожих ситуаціях хтось з батьків то дозволяє щось, то забороняє. Така непослідовність викликає в дитини розгубленість і нерозуміння, як в таких ситуаціях вона має поводитися.
- Для дитини також дуже шкідливо, коли в сім’ї відсутній єдиний погляд на виховання: наприклад, мама забороняє грати в комп’ютерні ігри перед сном, а тато дозволяє, або навпаки. В такому випадку дитина починає думати, що встановлені для неї правила — проста умовність, яку можна уникнути. І вчиться маніпулювати.
6. ІДЕАЛЬНІ БАТЬКИ
Часто дорослі бояться бути з дітьми прямолінійними, показувати свої переживання, справжні почуття. Однак, намагаючись бути ідеальними, вони стають нещирими.
Коли підліток усвідомлює, що батьки грають роль ідеальних, а насправді в чомусь неспроможні, не знають відповідей на питання, не можуть впоратися з проблемою, то втрачають до них довіру, аж до повного розчарування і втрати авторитету дорослого.
Для дитини важливі справжні почуття мами і тата — краще поруч з ним бути самим собою, відкрито виражати почуття, не боятися показати, що ви теж можете робити помилки і стикаєтеся з труднощами, і це нормально.
7. ПЕРФЕКЦІОНІЗМ і РЕАЛІЗАЦІЯ ВЛАСНИХ БАЖАНЬ
Часом батьки хочуть, щоб їхня дитина була найкращою в усьому. ЇЇ завантажують уроками, додатковими заняттями, мовами, спортом, танцями тощо.
- «Мама хотіла бути балериною — дочка йде в балетну школу. Тато мріяв про спорт, і син зобов’язаний перемагати на змаганнях. Неважливо, що в дітей свої інтереси та переваги. При цьому вони ще мають хотіти слухатися, допомагати по дому, читати більше, ніж однолітки та інше», — розповідає психолог.
Звичайно, багато підлітків починають бунтувати — нічого не хочуть робити або надолужують те, чого були позбавлені. Наприклад, кидають університет, роботу — щоб знайти себе.
Не забувайте — на все свій час! У дитини має бути дитинство, ігри з друзями, маленькі і великі радості, вона не зобов’язана реалізовувати ваші бажання. Просто допоможіть дітям розкрити свої особливості, схильності, інтереси.
8. КАТАСТРОФІЧНА ПОМИЛКА
Іноді батьки розглядають будь-який вчинок дитини, який їм не подобається, або її помилку як щось непоправне. Вони роздмухують їх до розмірів глобальної катастрофи зі страшними наслідками. При цьому не забувають підкреслити, що глибоко розчаровані дитиною, вона втратила їхню любов і довіру.
Такий розмах помилки може спровокувати підлітка на саморуйнівну поведінку.
Пам’ятайте: ви не повинні створювати умови, при яких дитина думає, що помилка — це кінець всьому і виходу немає. Потрібно, навпаки, показати, що помилки роблять всі, і катастрофи в цьому немає. Нехай підліток зробить висновки і в майбутньому спробує уникати того, що до них привело. Ну, а якщо є наслідки, покажіть, як з ними працювати, поліпшити становище.
Самим батькам важливо усвідомити, що тільки через помилки дитина може вчитися, набувати досвіду, подорослішати.
9. ЗАУВАЖЕННЯ НА ЛЮДЯХ
Деякі батьки «для кращого виховного впливу», щоб підліток відчув сором і провину, роблять йому зауваження в присутності однокласників, вчителів, сторонніх. Але насправді це руйнує його.
Зауважень у цей момент він не чує, але його накриває образа — адже це вкрай неприємно та принизливо.
- «Більше того, в таких ситуаціях батьки ніби показують себе з кращого боку: «подивіться, яка я хороша мати/батько, в мене ось такі правила, і він вчинив погано, порушивши їх. Я до цього не маю відношення, це він такий поганий».
Психологи наголошують, що ні до чого хорошого такі методи не приводять, а навпаки, дестабілізують дитину. До того ж, все може закінчитися серйозними конфліктами та віддаленням сина або дочки.
10. ДРУЗІ, А НЕ БАТЬКИ
Звичайно, бути дитині другом необхідно. Але не менш важливо й зберігати батьківський авторитет. Дистанція, хоч і довірлива, повинна зберігатися, адже будь-яке злиття-поглинання зменшує здатність оцінювати один одного, не дає батькові об’єктивно побачити підлітка, і навпаки.
Не варто забувати, що все-таки син/дочка — ще діти. У них немає соціального й емоційного досвіду. Вони ще не знають, що таке безпечна свобода. Більше того, не завжди можуть оцінити наслідки своїх дій і слів. В їхніх очах ви повинні мати повагу, авторитет і бути тією людиною, в якої є знання і ресурси, щоб вийти з будь-якої скрутної ситуації.
Звичайно, це список помилок, які ніколи не пізно виправити. Ми всі помиляємося: і діти, і батьки. Але, якщо ви щиро хочете налагодити відносини з вашими дітьми і почнете робити перші кроки, підлітки оцінять це і зроблять кроки назустріч.
До слова, Мішель Ленардт серед типових батьківських помилок у спілкуванні з підлітками називає невміння вибачатися.
- «Деякі батьки схожі на трирічних дітей, які ні за що і ніколи не можуть сказати „Вибач мене“. Кожен раз, коли ви кричите або несправедливо караєте дітей, ви додаєте цеглу до стіни, що розділяє вас. Але її можна і прибрати, якщо вчасно та щиро вибачитися. І діти пробачать вас, більш того, вони так само навчаться вибачатися і прощати — дві звички, які роблять життя щасливішим», — запевняє мама трьох підлітків.
Бажаємо вам успіхів у цей непростий період дорослішання!
