Перебування на карантині є випробуванням для кожного з нас — дітей, підлітків, батьків, дідусів та бабусь. Ми ніколи раніше не стикалися з таким і не підозрювали, що доведеться. Тож зараз люди у всьому світі розгублені, тривожні та невпевнені у завтрашньому дні. І це — нормально. Боятися загрози та невідомого — це нормально.
Але важливо, що далі ми будемо робити зі своїм страхом, чи зможемо ми спілкуватися зі своїми дітьми з позиції дорослого чи в нас просто не вистачить на це сил через вигоряння? Часто в такі складні моменти нам необхідна допомога та поради психологів і психотерапевтів.
Саме тому в сьогоднішній статті ми наводимо рекомендації дитячого та сімейного психолога Світлани Ройз щодо того:
- чи потрібно з маленькими дітьми говорити про коронавірус;
- як реагувати на знецінення ситуації та нашої турботи підлітками:
- що робити батькам, аби не вигоріти в умовах карантину;
- а також про те, як урізноманітнити щоденне дозвілля дітей.
Чи потрібно говорити з маленькими дітьми про карантин та коронавірус?
В інтерв’ю Маші Єфросиніній для UNICEF Ukraine Світлана Ройз запевняє, що навіть дошкільникам, дітям до 6 років, потрібно пояснювати, чому зараз життя вашої сім’ї змінилося.
- «Обов’язково [пояснюйте]. По-перше, ми розуміємо, що дитина відчуває фон тривоги батьків. І якщо вона відчувається, дитина обов’язково буде на це якось реагувати. Вона може не ставити запитання, але модель її поведінки зміниться. Дітям зараз важливо пояснити, чому ми вдома, чому вони припинили спілкуватися зі своїми однокласниками чи одногрупниками».
Адже діти разом з нами хвилюються, вони не розуміють, що відбувається. Пам’ятайте, що дитина в першу чергу вловлює наші невербальні сигнали (міміку, жести, настрій). І якщо з того, що дитина зчитує, вона відчуває небезпеку — це може вплинути на стан її імунітету, тому що психологічний і фізичний імунітет дуже пов’язані між собою.
Крім того, діти часто звинувачують себе, коли відчувають, що щось йде не так, як потрібно, — «через мене проблеми». Тому важливо дати дитині зрозуміти, що вона не винна. Психолог наголошує: «Ми не знаємо, що собі вигадують і додумують діти». Тому чим більше інформації від нас вони отримають, тим менше в них буде тривоги.
Як сказати про ситуацію дітям?
В інтерв’ю Ілоні Довгань для Радіо НВ Світлана пропонує розповідати дітям про те, що зараз є хвороба, яка дуже швидко поширюється по світу. І для того, щоб ми були в безпеці, щоб всі діти в країні знаходилися в безпеці, в нас введено карантин. Не тому, що ми всі хворі, не тому, що всі помремо, а для того, щоб зберегти наше здоров’я.
- «Своїй 6-річний доньці ми сказали, що зараз у багатьох країнах світу захворіли люди, але це не означає, що захворіємо ми чи близькі люди. Зараз дуже багато людей роблять все можливе, аби зупинити вірус. І лікарі у всьому світі шукають вакцину, щеплення від цього вірусу. І я впевнена, що про тебе подбають. Я впевнена, що про нас всіх подбають. Але ми маємо разом подбати про себе. Робити те, що зараз в наших силах. Давай подумаємо, що зараз в наших силах. І ми з нею починали накидати якісь варіанти», — ділиться Світлана.
Психолог переконує не соромитися говорити дітям, що в нас всіх підвищилася відповідальність. Ми можемо говорити дітям: «Мені потрібна твоя допомога. І допомога потрібна нашій сім’ї. Що ти можеш взяти на себе?».
- «Моя донька відповідає за миття рук. Це можуть бути дуже прості доручення. Чим більше відповідальності, тим більше відчуття власної сили. І чим більше вкладу», — розповідає Світлана.
Також психолог пропонує скласти список того, що важливо робити. Не просто роздрукувати, а разом з дітьми написати, намалювати свій список і свій план дій.
- «Це допоможе і думки структурувати, і в тіло повернутися. У списку важливо описати план — що робимо зараз. Що робимо в разі хвороби. (Тьфу-тьфу). Кому дзвонимо, кого викликаємо. Список гарячих телефонів...» — пише Світлана у своєму блозі в мережі Facebook.
Психолог пояснює: в момент реальної небезпеки мозок дуже швидко вирішує «Битися, завмерти або бігти», тому в критичних ситуаціях у нас має або вмикатися механічна пам’ять (а для цього інформація має бути дуже добре закріплена), або повинна бути зовнішня конкретна інформація, яка нас «стабілізує».
Як реагувати на знецінювальну поведінку підлітків?
У багатьох підлітків зараз може спостерігатися позиція заперечення небезпеки, обезцінювання слів і турботи батьків, конфлікти з ними. Як реагувати на знецінення підлітками ситуації та наших дій? Психолог радить батькам в таких ситуаціях сісти стійко (з опорою) і сказати собі «Я — хороша мама (тато). Я розумію, чому це відбувається». І найважливіше — навчитися не сприймати це особисто.
- «Уявіть, ваша дитина спрямовує у вас цю іскру, але насправді вона її спрямовує не на вас, а в світ. У цій іскрі не слова «Ти — погана мама. Відчепися!». В цій іскрі — «Я можу про себе подбати! Я — доросла(ий). Я відчуваю свої кордони», — пояснює Світлана.
За твердженням психолога, завдання цього знецінювання — скидання з п’єдесталу мами (тата) для того, щоб поставити на нього себе. Це — обов’язкова умова дорослішання. І пам’ятайте: знецінювання проживається тільки з тим, хто неймовірно дорогий і цінний.
З підлітками також дуже важливо обговорити ситуацію, в якій ми зараз знаходимося, і подумати про те, що кожен з нас у цій ситуації може зробити. За словами Світлани, ви можете сказати дитині:
- «Ми всі зараз живемо в кризовому режимі. І, коли країна живе в режимі кризи, коли фірма живе в режимі кризи, в неї є екстрений план. І я зараз на тебе дуже сподіваюся».
Як батькам не вигоріти?
Для того, щоб залишатися в ресурсі і мати змогу говорити з дитиною зі стану спокою та стабільності, Світлана радить батькам робити вклад у себе:
- знайти те, що дозволяє вам відновлюватися;
- турбуватися про себе;
- встановити обмеження на інформаційний новинний шум;
- влаштовувати хоча б 2 хвилини тиші;
- коли відчуваєте сильну напругу, знайти декілька точок опори, сісти зручно, поспостерігати деякий час за диханням;
- виставляти кордони і говорити «Ні!» тому, що вам не подобається.
Адже, коли ми розслаблені та спокійні, дитина поруч з нами також розслабляється. Пам’ятайте:
- «Батьки мають право на свій час і час відновлення. Якщо батьки, перебуваючи на карантині, втомилися, вони можуть сказати дитині: «Мені зараз потрібен час для себе. Мені треба побути одному. „Чік-Чірік, я в будиночку“. Інакше ми вигоримо і будемо роздратованими».
До того ж, дітям дуже корисно знати, що мамі потрібно 5-10-15 хвилин «на турботу про себе». Так, запевняє психолог, дитина вчиться поважати і свій простір і навчається тому, що про себе можна піклуватися.
- «Дорослі, які знаходяться постійно з дітьми — відчувають величезні сенсорні перевантаження. Наша нервова система має ліміт спілкування. Якщо ми не будемо брати паузу — усвідомлено, з повагою до себе — потім будемо страждати від почуття провини через те, що зірвалися на дитину. Дитині (навіть немовляті) ми точно не потрібні в повному контакті 24 години на добу», — наголошує Світлана.
Як урізноманітнити дозвілля на карантині?
Психолог радить зробити скарбничку різноманітних ігор, малювати з дитиною, влаштовувати театр тіней і спільні перегляди мультфільмів. Адже дуже важливо дивитися мультфільми поруч з батьками, аби мати змогу його обговорити і певні речі відрефлексувати.
- Світлана Ройз пропонує батькам список 57 мультфільмів і 19 мультсеріалів (з коментарями) для перегляду з дітьми. Крім того, можна переглянути добірку 15 мультфільмів з сильними жіночими героїнями в нашому блозі.
Психолог також не рекомендує зараз сильно навантажувати дітей. Їм потрібно дати можливість відпочити, відреагувати свою тривогу і... понудьгувати. А, якщо ми починаємо розважати дитину, ми позбавляємо її власної енергії та насолоди від своїх дій.
- «Коли моя донька говорить «Мама, мені нудно», я не дозволяю їй в цей момент вмикати планшет чи брати до рук телефон. Я їй говорю «Даша, понудьгуй декілька хвилин, тобі прийде ідея в голову. Насправді, якщо ми постійно є аніматорами для своїх дітей, ми позбавляємо їх власної мотивації».
Потрібно давати можливість визріти цій мотивації. Тому що, за словами психолога, дитяче «мені нудно» свідчить про втрату контакту з власною енергією, і ми не маємо права робити туди свій подих. Діти мають встигнути зробити свій вдих у життя.
Світлана Ройз наголошує, що в будинку для дитини потрібно організувати:
- зону навчання;
- зону фізичної активності;
- зону спілкування.
Батьки мають також очолити зараз активність дітей і дозволяти їм битися подушками (і самим включатися в цю гру), малювати на підлозі класики, стрибати на ліжках тощо.
А ще психолог радить усвідомлено шукати способи отримання радості, займатися з дітьми тим, що викликає в них і в нас відчуття радості.
- «Це потрібно для того, щоб створити всередині тло, яке допомагає витримувати напругу. Те, що залишає нас в контакті з Життям. Радість — то, що зараз можна пробувати протиставити тривозі. Як би не було складно — нам важливо не втрачати відчуття смаку життя. Це буде нашим «імунітетом». Я вже писала про те, що фраза — «Я вибираю Життя» — не просто фраза. Це наш вибір.
Одним зі способів може бути створення календаря з незвичайними святами. Світлана пропонує кожного дня вранці, коли діти прокинулися, подивитися, яке сьогодні свято, і разом з ними присвятити день цій темі.
- «У День польотів на літаку — робити літачки, розмальовувати і влаштовувати шоу. День поплескування по плечу — не просто поплескувати один одного за першої-ліпшої можливості, а й малювати на плечі літери, які потрібно розпізнати, чи — якщо вдома кілька дітей — торкатися до плеча і вгадувати, хто доторкнувся. У День встигання всюди — можливо, написати з дітьми „план дня“ і викреслювати зроблене або — примовляти „все, що потрібно, я встигну — все, що важливо, — я встигну“ [...] У День „А на що схоже?“ — можна ставити один одному це питання, коли дивимося на їжу, коли спостерігаємо за хмарами, коли відкушуємо яблуко, коли розглядаємо тінь, коли бачимо калюжу і досліджуємо її форму», — пропонує ідеї психолог.
Ідеї для календаря від Світлани Ройз:
- Для включення в життя різних каналів сприймання — тактильного, візуального, аудіального, вербального.
1. День прислуховування до весни
2. День сонячних зайчиків
3. День рахування червоних машин
4. День любові до пирогів
5. День взаємності чорних кішок
6. День теплих поцілунків
7. День хвостів білок
8. День перебирання в шафі
9. День пошуку зеленого кольору
10. День губ «бантиком»
11. День слова «Молодець»
12. День пускання літачків
13. День поплескування по плечу
14. День «А на що схоже ...»
15. День дзвону
16. День «НЯВ»
17. День позіхання
18. День вдалих планів
19. День встигання всюди
20. День поглядів удзеркало з посмішкою
21. День кущів троянд
22. День пісень про кохання
23. День ворушіння вухами
24. День великого ґудзика
25. День помаху крилами
26. День цокання підборами
27. День слова «БУ»
28. День відлякування страху
29. День вдаряння долонями по воді
30. День ароматів весни
31. День мрії про диво
- Також деякі ідеї можна знайти в календарі, який надихнув Світлану на створення свого варіанту.
Бажаємо вам здоров’я та гарно проведеного часу разом зі своїми дітьми!
