Сінгапур: 15 фактів про місто-країну надсучасних технологій

Хто б міг подумати місяць тому, що весь світ опиниться на карантині з закритими кордонами та неможливістю подорожувати. Все, що нам зараз залишається, це — здійснення віртуальних подорожей. Добре, хоч сучасні технології дозволяють.

Тож сьогодні хочемо запропонувати вам помандрувати до Південно-Східної Азії, в місто-країну Сінгапур. Це — дивовижне місто надсучасних технологій, в якому, здається, потрапляєш у майбутнє. То як, вирушаєте разом з нами?

• Ми дізнаємося, як ця країна з однієї з найбідніших перетворилася на одну з найбільш розвинених, поговоримо про кулінарні вподобання сінгапурців та дізнаємося про те, як за допомогою сучасних технологій держава дбає про своїх мешканців. Але про це згодом.

Для початку ознайомимося з загальною інформацією про країну:

• Офіційна назва — Сінгапур (Singapore)
• Cтолиця — Сінгапур
• Площа — 725,1 млн кв.км
• Населення — 5,61 млн осіб
• Офіційна мова — англійська, малайська, китайська, тамільська
• Форма правління — парламентська республіка
• Грошова одиниця — Сінгапурський долар

А тепер пропонуємо вашій увазі 15 найцікавіших фактів про це місто-мрію.

1. Сінгапур — єдине острівне місто-держава на планеті

У світі існує декілька міст-держав (князівство Монако, Ватикан), але Сінгапур — єдиний, що знаходиться на островах, найбільший з яких і називається Сінгапур.

Крім того, країні підпорядковується 62 дрібні острови, більшість з яких є не населеними.

У 2020 році державі виповнюється 55 років — вона отримала незалежність в 1965 році.

• До цього часу Сінгапур знаходився під владою Японії та Великобританії.

2. Сінгапур — місто для людей

Держава тут турбується про своїх громадян, і це помітно. Так, у місті побудовано криті переходи від будинків до стоянки автомобілів, найближчої зупинки автобуса і торгового центру, аби людям не довелося, наприклад, бігти під дощем.

Туалети в громадських місцях, які є надзвичайно чистими, оснащені невисокими раковинами для дітей. А в будинках у людей похилого віку встановлюють сенсори, які фіксують рух людини. Якщо фіксація припиняється, сенсори можуть відправити доглядальниці або родичам текстове повідомлення про це або навіть викликати швидку.

• Крім того, люди похилого віку, а також люди з обмеженими можливостями мають спеціальні карти, які дозволяють їм користуватися позачергово медичними послугами, отримувати знижки на побутові послуги і навіть збільшувати час для переходу перехрестя (просто приклавши картку до сканера на пішохідному переході).

3. Сінгапур закуповує природні ресурси в сусідніх держав

Країна майже не має власних природних ресурсів, тож змушена їх імпортувати з інших країн. Для прикладу, в Індонезії сінгапурці закуповували пісок і насипали його на пляжах біля річки Каланг, аби люди мали змогу тут відпочивати.

Навіть прісна вода частково купується і надходить по дамбі із сусідньої Малайзії. Щоправда, основну частину питної води сінгапурці продукують, використовуючи різноманітні сучасні технології. Як-от:

• використання опадів;
• опріснення морської води;
• фільтрація стічних вод.

Крім того, через дефіцит площі в місті створено безліч незвичайних архітектурних об’єктів, які економлять простір, — від величезних багатоповерхових будівель до... стадіону на воді.

• До слова, цей стадіон є повністю функціональним — на ньому тренуються і змагаються футболісти.

4. У чому полягає економічне диво Сінгапуру?

Відсутність власних природних ресурсів не завадила Сінгапуру стати однією з найбагатших держав світу.

• У країні проживає близько 100 тисяч доларових мільйонерів (майже 3% від населення країни), а середній дохід сінгапурця — 34 000 USD (доларів) на рік.

За одне покоління — 30 років — ця держава спромоглася у своєму розвитку здійснити гігантський стрибок з «третього світу» до «першого». Творцем сінгапурського економічного дива став прем’єр-міністр Лі Куан Ю. Саме за часів його правління (1959-1990 рр.) у державі були введені основні передумови для нього. А саме:

1) Створення привабливого для іноземного бізнесу внутрішнього законодавства, зокрема прозорого і вигідного для них оподаткування.

2) Введення англійської мови як державної та мови загального спілкування всіх етнічних груп країни.

3) Жорсткі методи боротьби з корупцією і кумівством (непотизмом), які дозволили за дуже короткий час подолати їх.

• На питання «Як вам вдалося побороти корупцію?» Лі Куан Ю відповідав «Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте за що, і вони знають за що».

5. У Сінгапурі державними вважаються чотири мови

Це — англійська, китайська, малайська і тамільська. Щоб спілкуватися на роботі або в місті достатньо знати англійську.

Щоправда, тут діє місцевий варіант англійської — так званий «сінгліш». (Singapore + English). Це суміш англійської, малайської та китайської мов.

• А національною мовою вважається малайська, саме на ній виконується гімн країни («Majulah Singapura»).

Якщо ж ви хочете вести успішний бізнес в цій країні, необхідно знати китайську мову, що є рідною для трьох чвертей населення (77% жителів Сінгапуру становлять китайці).

6. Сінгапур — неймовірно зелене місто

Майже 30% міста-держави покриті зеленими насадженнями. Тут величезна кількість парків, скверів і дивовижних природних ландшафтів. Це й не дивно, адже зараз в Сінгапурі реалізується довгострокова програма з перетворення «міста-саду» в «місто в саду».

Через обмежену територію сінгапурці розташовують сади повсюдно: поширене вертикальне озеленення стін, висадження рослин на дахах, сходинках і будь-якому вільному місці.

У місті є навіть сад з незвичайними спорудами, що імітують дерева гігантських розмірів.

• Зеленого вигляду їм надають висаджені на стовбурах і в теплицях рослини, серед яких є екзотичні папороті й орхідеї. Вночі дерева прикрашають сад сяйвом різнокольорових вогнів, що супроводжується музичним шоу. Виглядає це дуже незвично і красиво.

Однак створено цей сад не лише заради краси. Так, штучні дерева здатні поглинати тепло, збирати дощову воду для фонтанів і поливу рослин. А на вершині кожної з 18 споруд розташовані сонячні батареї, отримана енергія з яких використовується для освітлення саду.

Усередині міста є також 10-кілометрові стежки, де через густоту лісу не видно хмарочоси і можна відчути себе наодинці з природою.

• А в єдиному аеропорту країни — «Чангі», який щорічно обслуговує 60 млн пасажирів, є кілька садів з орхідеями та ставками, в яких плавають золоті рибки. А посеред шопінг-молу, розташованого також в аеропорту, розкинувся величезний 40-метровий водоспад.

7. За що карають у Сінгапурі?

Сінгапур вважається однією з найбезпечніших і законослухняних країн, а рівень злочинності тут один з найнижчих у світі — в будь-яких кварталах міста можна спокійно гуляти як вдень, так і вночі.

Для того, щоб досягти цього, влада Сінгапуру створила цілу систему різноманітних штрафів і заборон, які стосуються як місцевих жителів, так і туристів. Так, за жування жуйки, плювок на землю, паління в громадських місцях, розкидання сміття, вживання їжі в транспорті, перехід дороги в недозволеному місці накладається штраф від 500 сінгапурських доларів (400 USD).

• Один з найбільш комічних штрафів — це штраф, який застосовується в тому випадку, коли після поливу квітів під горщиком, в підставці, залишилася вода. Справа в тому, що вода приваблює комарів, а влада міста практично повністю викорінила цих комах, завдяки чому вдалося позбутися епідемій лихоманки та малярії в країні.

Крім штрафів, існують порушення, за які можуть застосовуватися тілесні покарання (на додаток до тюремного ув’язнення) у вигляді ударів очеретяними палицями — замах на вбивство, пограбування, крадіжка, зґвалтування, вандалізм тощо.

• Також у країні існує смертна кара (через повішення). Вона застосовується за найтяжчі злочини — особливо жорстоке вбивство, торгівлю наркотиками, корупцію, державну зраду і посягання на життя президента.

8. Влада країни привчає мешканців до здорового способу життя

Так, в Сінгапурі заборонені кальяни, електронні сигарети і нюхальний тютюн. Після 22.30 не можна купити алкоголь (попередження про заборону в цей час з’являється навіть на ромовому морозиві).

Але одними заборонами тут не обмежуються. Так, у кожному дворі міста є тренажери і бігові доріжки, на яких можна безкоштовно займатися спортом. Для літніх людей та інвалідів є безкоштовні спортивні заняття в клубах і басейнах.

• А в метро встановлено пристрої, в яких за 20 присідань пасажир може отримати право безкоштовного проїзду.

Крім того, заохочується вибір здорової їжі: наприклад, можна збирати бали за покупки корисних продуктів в спеціальному додатку.

9. Що їдять у Сінгапурі?

Сінгапур є справжнім раєм для гурманів. Внаслідок змішування національних (китайської, малайзійської, індійської) кухонь, а також значного західного впливу (особливо Англії та Португалії), тут не складно знайти кулінарні витвори на будь-який смак.

• Національною стравою Сінгапуру вважається хайнанський рис із куркою або просто курячий рис (chicken rice) — рис, зварений на пару, із шматочками курятини й огірком. Зазвичай його їдять із темним соєвим соусом, соусом чилі або імбирною пастою.

А ви куштували колись сендвічі з морозивом? У Сінгапурі цей незвичайний десерт користується особливою популярністю.

• Його продають у вуличних ятках брусочками по 200 г, загорнутими в тоненький шматок хліба. Смак морозива може бути різним — ванільним, фруктовим, ягідним і навіть зі смаком екзотичного дуріану. Туристи розповідають, що це морозиво є одним з найкращих у Сінгапурі. Його можна купити також у звичайному пластиковій склянці — без хліба.

Сінгапурці рідко готують, а в деяких квартирах навіть немає кухонь. Більшість людей харчується у фудкортах (спеціалізованих зонах харчування). Так, сніданок, що складається з яйця, тосту і кави, обійдеться у фудкорті всього в 2,5 долара.

Порції їжі великі, найчастіше приправлені великою кількістю масла (олії). Місцеві жителі їдять або паличками або виделкою і ложкою, а не виделкою і ножем, як європейці. Взагалі, сінгапурці люблять добре поїсти і часто розмовляють про їжу.

• Уряд Сінгапуру розрахував, що в наступні кілька десятків років населення буде страждати ожирінням, тож ввів обов’язкове маркування продуктів. Тепер на пляшках написано кількість цукру, а в фудкортах почали вказувати кількість калорій у стравах.

10. Сінгапур — найбільш дороге місто у світі

Сінгапур вже декілька років підряд займає першу стрічку рейтингу найдорожчих міст для життя. Так, місячна оренда однієї кімнати на околиці міста обійдеться в 700-1500 SGD (місцевих доларів). Це приблизно 13 500-29 000 грн. Готелі в Сінгапурі також досить дорогі. Наприклад, номер за 80-100 SGD може виявитися коміркою без вікон.

• Середній рахунок в ресторані для туристів становить 38,50 SGD (746 грн).
• Чашка капучино коштує 4,80 SGD (93 грн).

Загалом, середні ціни на продукти в Сінгапурі на 11% вищі, ніж в Нью-Йорку, а одяг дорожчий на 50%.

11. Чому населення Сінгапуру вважають інформаційним суспільством?

Сінгапур — технологічно спрямована країна. Тож сфера ІТ (інформаційних технологій) є однією з найважливіших галузей для країни. Влада розуміє, що за цим майбутнє, тож всіляко стимулює місцеві компанії до вдосконалення своєї IT-інфраструктури.

• Урядовий проєкт «Smart Nation» ось вже 6 років об’єднує підприємців, вчених, чиновників і громадян для впровадження технологій в повсякденне життя і створення комфортного середовища проживання для жителів міста-держави.

Наразі в країні створено потужний електронний уряд, де функціонує понад 1600 онлайн-послуг, що включають в себе подачу податкової декларації, отримання/продовження/скасування ліцензії, подачу позову до суду, реєстрацію компанії і багато іншого.

• Завдяки впровадженню електронного уряду в Сінгапурі зникла бюрократія і паперова тяганина.

А ще в Сінгапурі — найбільш швидкісна мережа Інтернет у світі. Середня швидкість інтернет-з’єднання тут досягає 197,5 Мбіт/с.

12. Успіх — найважливіша цінність сінгапурців

Матеріалізм сінгапурців виявляється в прагненні до п’яти «С» — «Five Cs of Singapore»:

• Cash — готівка;
• Car — авто;
• Credit card — кредитна картка;
• Condominium — приватні багатоквартирні будинки з великою кількістю різних сервісів — охороною, басейнами, тренажерними залами, тенісними кортами, міні-гольф полями і салонами краси.
• Club membership — членство в клубі.

Це — складові успіху, до якого прагне кожен житель Сінгапуру ще зі шкільних років.

• У місцевих жителів навіть є окремий термін, що позначає страх бути останнім, — «kiasu». Це також страх невдачі і не виправдання батьківських сподівань.

13. Чому символом міста є Мерлайон?

Сучасна назва «Сінгапур» перекладається з санскриту як «Місто лева» — «сінга» — лев і «пура» — місто.

• За однією з легенд, ім’я місту дав малазійський принц Санг Нілу Утама, що зустрів на острові лева. Принц дістав меч і приготувався до бою, але, подивившись один одному в очі, вони з левом розійшлися з миром, не заподіявши один одному шкоди. Після цього випадку принц назвав острів, де зустрів лева, «Сингапур».

Однак символом міста є не лев сам по собі, а міфічна істота з тілом риби та головою лева — Мерлайон («Merlion» — «mer» («mermaid» — «русалка») і «lion» — «лев»). Цей символ уособлює силу та безстрашність лева і, водночас, тісний зв’язок Сінгапуру з морем.

• До XV ст. острів Сингапур навіть називався Тумасек, що в перекладі означає «морське місто»

До слова, саме статуя Мерлайона (висотою 37 метрів) є одним з улюблених місць у туристів. Вона розташована на острові Сентоза, і з її оглядових майданчиків відкривається приголомшливий краєвид міста.

• А в самій статуї розташований історичний музей-обсерваторія.

14. Чому в Сінгапурі небагато автомобілів?

• Так, середнє число машин на людину в Сінгапурі вдвічі нижче, ніж в Нью-Йорку і втричі нижче, ніж у Лондоні.

Боротьба з заторами здійснюється владою відразу з двох сторін. По-перше, тут добре розвинений громадський транспорт, а по-друге, володіти автомобілем тут дуже дорого.

Так, для того щоб придбати особистий транспорт, необхідно на спеціальному аукціоні купити дозвіл на право керування автомобілем — його вартість становить близько 50 000 SGD (970 000 грн), і видається він всього лиш на 10 років.

• Після закінчення строку автомобіль повинен бути утилізований або проданий в іншу країну. Або ж власник може заново придбати дозвіл на керування ним.

А купівля автомобіля середнього класу, з усіма податками і реєстраційними зборами, обійдеться в більше, ніж 100 000 SGD. А це майже два мільйони гривень!

До того ж, у Сінгапурі безліч платних ділянок доріг, мостів, тунелів і розв’язок. Тож автомобілі тут можуть собі дозволити лише дуже заможні люди.

15. Сінгапур — це не лише центр і туристичні місця

Коли приїжджаєш в центр міста здається, що саме так виглядає вся острівна країна. Але туристичний Сінгапур — це лише 10% країни. Якщо виїхати за межі цієї зони, сівши на одну з ліній метро, то можна побачити кілометри спальних районів з багатоповерхівками, схожими одна на одну, і невеликою кількістю скверів обабіч них.

• Тут є райони, побудовані на традиційних кладовищах, знищення яких знадобилося для подальшого розвитку міста.

На околицях ви також можете побачити авто з червоними номерами — так звані «машини вихідного дня», власники яких можуть дозволити собі їздити лише по суботах, неділях та святах.

• А ще в місто приїжджають багато емігрантів, готових спати на вулиці і працювати прибиральниками за 1000 USD в місяць. Адже для них це величезні гроші — такі люди є найбіднішими в Сінгапурі і водночас найбагатшими в себе на батьківщині.

Тож, як ми бачимо, навіть у цього високотехнологічного, надзвичайно розвиненого міста є багато контрастів, які додають особливих відтінків його колориту.

Це — місто-мрія, своєрідна перлина Азії, яку хочеться побачити хоча б раз у житті.