Як же довго ми чекали можливості вдосталь гуляти! А дітвора — й поготів. Нам здається, вони встигли вже засипати вас численними питаннями, на кшталт: навіщо кульбабці парашутики, чому хрущі літають не кожного року, як утворюється веселка, чому небо синє... І це далеко не повний перелік їхніх «Чому?», «Як» і «Навіщо?».
Тож сьогодні ми вирішили знайти відповіді на найбільш поширені запитання діток під час травневих прогулянок, аби їхній пізнавальний інтерес не зникав, а ви — не губилися у відповідях.
Отож, 6 цікавих питань від чомусиків і відповіді на них:
1. Навіщо жуку-сонечку точки на крильцях?
Маленький червоний жучок з чорними точками знайомий кожному з дитинства. Він привертає увагу малечі своїм яскравим забарвленням, а також тим, що не кусається і дозволяє спокійно й довго його розглядати на долоньці.
Мабуть, під час таких спостережень ви вже помітили, що в сонечок буває різна кількість точок на спинці. Ми навіть зустрічали думку, що їхня кількість залежить від віку жука. Однак це не так: з віком у сонечок лише тьмяніє забарвлення, а кількість точок — залишається стабільною. А їх, до слова, в жука може бути від 2 до 28, і за ними легко можна визначити вид, до якого належить сонечко.
- Так, в Україні найчастіше зустрічаються семикрапкові сонечка з червоним забарвленням надкрилець і чорними точками на них. Трапляються також у нашій місцевості жуки з жовтими чи помаранчевими надкрильцями і точками білого кольору.
Але навіщо ж ці таємничі цятки жуку? Виявляється, таке контрастне забарвлення слугує застереженням для птахів та інших тварин-хижаків. Воно попереджає, що перед ними отруйна комаха. Адже в разі небезпеки сонечка можуть випускати з суглобів ніг спеціальну речовину, яка є смертельно небезпечною для багатьох представників фауни.
2. Як утворюється веселка?
Давайте спершу пригадаємо, коли цей кольоровий місточок з’являється на небі. Так, веселку на небі можна спостерігати тільки перед дощем або після нього. І лише в тому випадку, якщо одночасно з дощем крізь хмари пробивається сонце.
- Явище, коли дощ і сонце з’являються одночасно, в народі називають «сліпий дощ».
Що при цьому відбувається? Сонячні промені проходять через крапельки дощу. А кожна така крапелька працює як призма (многогранник). Вона розкладає біле світло сонця на його складові — промені червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, блакитного, синього і фіолетового кольору. Причому крапельки по-різному відображають світло різних кольорів, у результаті чого біле світло розкладається в різнокольорову смужку, яку називають спектром. Це явище описав відомий фізик Ісаак Ньютон близько трьохсот років тому.
- Цікаво, що сім кольорів, які ми назвали, це — основні кольори, які прийнято виділяти у веселці, але насправді спектр — безперервний, і кольори у веселці плавно переходять один в одного через безліч проміжних відтінків.
Для спостерігача на землі веселка зазвичай виглядає як дуга — частина кола, і чим вище знаходиться спостерігач, тим веселка виглядає повнішою. З гори або літака можна побачити й суцільне коло.
- Іноді можна побачити також ще одну, менш яскраву веселку навколо першої. Це — вторинна веселка, в якій світло відбивається в краплі два рази. У вторинній веселці «перевернутий» порядок кольорів — зовні знаходиться фіолетовий, а всередині — червоний.
Для того, щоб діти легко запам’ятали послідовність кольорів у веселці, можна запропонувати мнемонічну формулу — спеціальну фразу, перші літери кожного слова якої відповідають першим літерам назв кольорів. Наприклад:
- Чапля Осінь Жде Завзято, Буде Сани Фарбувати;
- Червоний Орел Живе За Байраком Серед Фіалок;
- Чарівниця Осінь Жар-птаху Закликає Бабин Сад Фарбувати.
3. Чому небо блакитне?
Справді, чому небо блакитне, якщо це — також повітря, яке ми бачимо навколо себе і яким ми дихаємо? Чому одне — безбарвне, а інше — блакитне? Виявляється, відповідь на це питання намагалися знайти багато вчених. І відшукали її не так давно — у 1899 році англійський фізик лорд Джон Релей запропонував найкраще пояснення цього явища.
- На честь вченого, його й назвали релеївським розсіюванням світла.
Спробуємо пояснити це складне явище для дітей. Так, ми вже згадували з вами, коли говорили про веселку, що сонце випромінює сліпуче біле світло, утворене поєднанням кольорових променів. Потрапляючи на щось, воно може заломлюватись і розпадатися на 7 основних кольорів: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий.
Як же розпадається світло, що ми бачимо лише блакитний? Виявляється, саме повітря, яке оточує нас і нашу Землю, здатне забарвлювати небо в блакитний колір. Воно складається з великої кількості газів (кисню, азоту, вуглекислого газу). Частина сонячних променів проходить між молекулами газу, наче через сито, не стикаючись з ними, і без змін досягає поверхні Землі. Інша, більша частина, розлітається на всі боки і поглинається газовими молекулами.
А молекули повітря дуже легко поглинають саме блакитне і синє світло, і так само легко випромінюють його. Це світло розсіюється по всьому небу і ллється на нас з усіх боків з мільярдів молекул газів атмосфери. Тож нам здається, що все небо — блакитне.
Однак це відбувається вдень, коли сонце знаходиться високо над горизонтом. А от ввечері, коли воно прямує до горизонту, кут падіння сонячних променів зменшується, і їм доводиться проходити через більшу кількість повітря, щоб дістатися до наших очей. Через це блакитне і синє світло, яке має короткі хвилі, затримується в повітрі і не доходить до Землі.
- А хвилі помаранчевого і червоного кольорів — більш довгі — проходять цю відстань і стають видимими. Саме тому під час заходу сонця небо стає забарвленим у червоні та помаранчеві відтінки.
4. Навіщо кульбабкам парашутики?
Ой, зараз розповімо вам про ще одну улюбленицю малечі — сонячну весняну квіточку — кульбабку.
- Цікаво, що українська назва відображає кулясту форму квітки, а російська — «одуванчик» — нагадує, що її білий пух легко здмухнути. Англійці ж називають кульбабу «dandеlion», що походить від французького «dent de lion» — «левовий зуб» — на який схожі гострі зубчасті листочки рослини.
Для розуміння перетворення жовтої кульбабки в білу пухнасту кульку спершу варто пояснити діткам її будову. Адже жовта голівка кульбаби — це не одна квітка, а цілий кошик маленьких квіток, зібраних разом (так зване суцвіття кошик). Цих квіточок може бути близько двохсот на одній рослині.
- До речі, спостерігаючи за суцвіттям кульбаби, можна дізнаватися, котра година і яка буде погода. Адже в ясний день кошики кульбаби відкриваються о шостій годині ранку і закриваються о третій дня. Якщо ж буде дощ або передбачається похмура та волога погода, кошики закриваються раніше, щоб не намокав пилок.
Але повернімося до парашутиків. Тоді, коли квіточки в кошику відцвітають, замість кожної з них з’являється пухнастий парашутик на ніжці.
- Письменниця Олена Крижановська описує їх так: «Кожна тоненька ніжка тримає темне довге зернятко — насінину, яка незабаром вирушить у подорож. Як високо вона злетить, як далеко впаде, залежить від вітру та її власного талану. Або й від людей, які зривають кульбабки та здмухують їхні насінини».
Тож, як ми бачимо, парашутики потрібні кульбабам для розмноження — так їхнє насіння розселяється по околиці. Приземляючись, загострений кінчик насінини встромляється між частинками ґрунту, а дощові краплини, потрапляючи на парашутик, ще глибше просувають його в землю. І навесні з нього проросте нова сонячна квіточка.
- Відзначимо, що подорожувати парашутики з насінням можуть на значні відстані — до декількох сотень метрів від материнської рослини. Але це відбувається лише в ясну погоду. А на ніч і під час дощу парашутики складаються в щільну трубочку.
5. Чому бувають грози?
Травень часто приходить до нас з грозами. Тож цілком можливо, що дитина запитає вас про це незвичне і страхітливе погодне явище. Спробуємо пояснити його якомога простіше.
Як правило, гроза супроводжується сильним проливним дощем, громом і блискавкою (часом — шквалом і градом). Грозові хмари утворюються тоді, коли густе і холодне повітря піднімається над вологим і більш розрідженим.
- Найбільше їхньому утворенню сприяє спека. Саме тому найчастіше гроза спостерігається влітку після задушливого дня.
Ці темні й зловісні хмари, котрі несуть грозу, можуть підніматися на висоту шістнадцяти, а то й більше кілометрів. Нам знизу вони здаються спокійними, тож ми не підозрюємо, що всередині них вирують вітри. Вони несуть вологе повітря вгору, в холодні райони, і там утворюється дощ і частинки льоду.
Ці крижинки стикаються між собою, кришаться і заряджаються при цьому електрикою. Маленькі шматочки льоду залишаються нагорі хмари, а більші — не можуть втриматися там, тож падають вниз, де тепліше, і швидко тануть. І ось вже верхня частина хмари несе позитивний електричний заряд, а нижня — негативний, між ними проскакує іскра. Так спалахує блискавка!
- Крім того, електричні розряди можуть виникати між декількома хмарами або між хмарами і Землею.
Цей спалах миттєво нагріває повітря навколо (температура блискавки може досягати 30 000 градусів Цельсія), внаслідок чого воно розширюється — «вибухає». І цей вибух називається громом. А з’являється він з певною затримкою, тому що швидкість світла набагато вища швидкості звуку.
- Тому блискавку видно відразу, а грім ніби наздоганяє її.
Відзначимо, що щороку на землі буває до 15 мільйонів гроз. Найчастіше вони виникають біля екватора (у Південній Америці і Африці), найрідше — на полюсах.
6. Чому хрущі літають не кожного року?
Пам’ятаєте рядки Тараса Шевченка: «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть...»? З травневими жуками, згаданими у вірші, знайомі майже всі дівчатка і хлопчики.
- Знаємо, що в дитинстві у багатьох навіть існувала вечірня весняна розвага — збиратися в групи й ловити повільних та гучних хрущів.
Але чи помічали ви, що в деякі роки жуків буває дуже багато, а в інші — не зустріти й жодного? Нам вдалося знайти пояснення цьому загадковому явищу. Справа в тому, що личинки, з яких виводяться хрущі, розвиваються цілих 3 або 4 роки. А тривалість життя хруща становить 4-5 років і складається з наступних фаз:
1) Стадія яйця (триває 30-40 днів).
2) Стадія лялечки (триває 30-60 днів).
3) Стадія личинки (в якій жуки перебувають близько 3, рідше 4 років).
Червоподібних личинок хруща можна зустріти в ґрунті, працюючи в саду, на клумбі чи городі. Їх у народі називають «борозняками». Вони зовсім не схожі на дорослих хрущів, тому що пристосовані до життя в ґрунті. Всі ці роки вони живуть в старих пеньках і під корінням рослин, а на зимівлю — зариваються в землю на глибину 1-1,5 метра.
- Перший рік життя молоді личинки майже не шкідливі: вони харчуються перегноєм і дрібними корінцями трав. На друге літо вони починають поїдати більші корінці рослин. А найбільшої шкоди рослинам завдають трирічні личинки.
4) Стадія імаго (дорослої особини), яка триває близько року.
Перезимувавши втретє, личинка перетворюється на лялечку, а через місяць-два — в жука. Проте ці молоді жуки не вибираються на поверхню, а залишаються в землі до наступної весни. З ґрунту хрущі вилітають в кінці квітня — початку травня: вони проривають тунель в землі і вибираються назовні.
- Дорослі особини також вважаються шкідниками, тому що харчуються листям дерев (берези, яблуні, сливи, клена, горобини, дуба).
Після запліднення й відкладання яєць самка і самець гинуть. Життєвий цикл хруща завершується.
Біологи відзначають, що не всі особини дотримуються такого чіткого циклу розвитку: тому щороку з ґрунту вилітає певна частина жуків. Однак масовий їхній виліт можна точно спрогнозувати — він відбувається через кожні три-чотири роки. А в проміжках між ними відбуваються «перерви», коли ми практично не зустрічаємо хрущів.
Ось такі цікавинки ми підготували сьогодні для дітвори. Сподіваємося, тепер дитячі питання про ці явища не захоплять вас зненацька.
Бажаємо веселих і пізнавальних прогулянок!
