Зазвичай у подібних статтях ми ділимося з вами корисними порадами від батьків, психологів і педагогів. Але сьогодні в нас незвичайний матеріал — ми пропонуємо вам розглянути шкідливі поради (ті, які варто прочитати і зробити навпаки) від відомого педагога Діми Зіцера. Насправді їх читати також корисно, адже вони дозволяють поглянути на наші підходи і методи виховання зовсім під іншим кутом.
- Для довідки: Діма Зіцер — доктор педагогічних наук, письменник, керівник Інституту неформальної освіти INO і власник приватної школи «Апельсин» в Санкт-Петербурзі. Його лекції і виступи на конференціях збирають повні зали, а книги з виховання стають бестселерами («Свобода от воспитания», «Любить нельзя воспитывать», «О бессмысленности воспитания подростков» та інші).
У своїх статтях і книзі «Любить нельзя воспитывать» Діма Зіцер показує батькам, які їхні дії призводять до того, що дитина:
- росте інфантильною і несамостійною;
- не хоче читати книги;
- припиняє розповідати про себе;
- не має гарного смаку;
- стає невпевненою і невротичною;
- не має друзів;
Ми зібрали антипоради педагога в 6 окремих рубрик і пропонуємо уважно їх прочитати, аби знати, як виховувати дітей НЕ потрібно.
I. Як виховати інфантильну і несамостійну людину?
1) Коли дитина виявляє бажання самостійно зав’язати шнурки (вибрати куртку, помити чашку або посмажити яєчню), кажіть їй: «Я сама, ти не зможеш!».
2) Завжди вказуйте дитині, як їй потрібно одягатися, складайте замість неї розклад тощо.
3) Не дозволяйте дитині пробувати щось нове, завжди говоріть: «Спочатку мама перевірить».
- «Зробіть це навіть на сніговій гірці, якщо спуск з неї здається вам занадто крутим», — «радить» педагог.
4) Не залишайте дитині часу на себе. Вона має бути постійно зайнята чимось важливим (з вашої точки зору).
5) Ніколи не запитуйте її, чого вона хоче, що обирає. Дитина має добре зрозуміти, що тільки ви вирішуєте, що для неї добре і цікаво.
II. Як відучити дитину читати?
1) Говоріть гаслами: «Книга — джерело знань!», «Книга в щасті прикрашає, а в нещасті — утішає!», «Книга — друг людини».
- «Ніщо так не знецінює будь-який предмет, як беззмістовні гасла, зміст яких вислизає раз по раз. Тому саме їх, безумовно, варто повторювати частіше, причому на повному серйозі», — іронічно зауважує Діма Зіцер.
2) Нагадуйте, що без книги не можна прожити. А той, хто мало читає, стає двірником і не може прожити гідне життя.
3) Вимагайте, щоб дитина читала, «торгуйтеся» за кожну сторінку. «Прочитав 3 сторінки? Мало! Солодкого не отримаєш».
4) Замінюйте планшет та ігри книгами. «Скільки ти сторінок прочитаєш, стільки хвилин потім фільму і подивишся».
5) Доводьте, що читання — це важка праця і покарання. Змушуйте читати, коли хочеться відпочити, змушуйте читати те, що нецікаво, але «всі читали», за двійки карайте читанням додаткових сторінок.
- «Дитина ні в якому разі не має запідозрити, що читання, нехай навіть віддалено, може нагадувати задоволення. Для того, щоб ступити на цей шлях, можна спочатку просто вимовляти щось типу „Займися чимось нарешті: піди почитай!“. Цього зазвичай достатньо для того, щоб читання почало асоціюватися з найбільш неприємними заняттями», — пояснює педагог.
6) Не читайте ніколи при дитині самостійно. Більше того: чим частіше ви говорите про задоволення від читання — тим менше потрібно читати самим.
- «Пам’ятайте: як тільки ви почнете читати вечорами паперові книги при дитині, вся ваша робота може зійти нанівець. Адже дитина може запідозрити, що книга дійсно приносить задоволення, яке ви собі дозволяєте. Замість цього краще зайвий раз скажіть їй піти почитати, а ви займіться переглядом телепередач».
ІІІ. Як поводитися, щоб у дитини зникло бажання розповідати про себе?
1) Ніколи не розповідайте нічого про себе: ні про свою роботу, ні про друзів, ні про те, який серіал ви зараз дивитеся.
- «Якщо ви почнете вести діалог, ділитися своїми сумнівами, радощами, бідами, це може відкрити скриньку Пандори. Дитина обов’язково почне говорити про себе», — зауважує Діма Зіцер.
2) Як тільки дитина почне вам щось розповідати, відразу покажіть їй, що вона вам заважає. Скажіть, що вам ніколи, у вас повно справ, вона вам набридла тощо.
3) Запитуйте кожного дня, що дитина вивчила в школі. Нехай вона зрозуміє, що її життя не цікаве, цікавий тільки матеріал, який викладали в школі.
4) Якщо ви все-таки почули розповідь дитини, поставтеся до неї критично: обов’язково прокоментуйте, додайте презирства і сарказму, знайдіть проблему, підкажіть, як її вирішити. Можете також влаштувати допит:
- Чому ти зробив так, а не інакше?!
- Навіщо ти взагалі поліз до нього (до неї) з цією розмовою (справою)?
- Я ж тобі багато разів говорив, що цього робити не можна!
- Ти що, хочеш, щоб я заборонила тобі туди ходити?..
Педагог наголошує, що така реакція батьків поступово навчить дитину захищати їх від зайвої інформації, а потім і зовсім замовкнути.
IV. Як правильно псувати смак?
У цій рубриці автор говорить про смак загалом, адже незважаючи на те, що їжа, одяг, мистецтво — різні речі, з точки зору «науки про псування смаку», вони знаходяться в одному полі.
- «Для початку в голові дитини все має змішатися. Справа навіть не стільки в тому, щоб змушувати її їсти або носити те, що вам подобається, а їй — ні. На першому етапі важливо просто збити її з пантелику. Відсутність смаку (будь-якого!) — це в першу чергу дезорієнтація, стан, у якому людина може сказати: „Я сам не знаю, що я люблю“. Отже, цей стан і необхідно всіляко підтримувати», — «радить» Діма Зіцер.
1. Як зіпсувати фізіологічне відчуття смаку?
1) Змушуйте їсти. Організуйте «суспільство чистих тарілок», щоб їжа стала випробуванням для дитини.
2) Введіть правило «Поки не з’їсиш, з-за столу не вийдеш», щоб їжа стала ще й покаранням.
3) Говоріть «Це корисно!», щоб дитина звикла їсти несмачне.
4) Ніколи не запитуйте, що дитина хоче на обід, який суп їй зварити, щоб дитина не зрозуміла, що їй самій подобається.
5) Маніпулюйте: «Ти не доїв? А мама так старалася, готувала!». Нехай їжа викликає комплекс провини.
6) Забороніть брати цукерки, але не дивуйтеся, якщо побачите дитину під ліжком, вимазану шоколадом.
2. Як зіпсувати естетичне відчуття смаку?
1) Переконайте дитину в тому, що одяг має бути зручним і немазким (щоб його було легко прати).
2) Не допускайте жодного прояву творчості. Саме творчість, за твердженням педагога, є матір’ю смаку. Тому ніякої моди, ніякої гри з кольорами чи розмірами.
3) Завжди давайте свою оцінку. Не соромтеся творчий запал загасити зауваженням: «Одягнений, як опудало!».
4) Коли дитина розповідає вам про свої інтереси і смаки, обов’язково прокоментуйте: «Як таке може подобатися нормальній людині?».
5) Сміливо нав’язуйте дитині свої вподобання (музику, фільми, книги тощо).
«Взагалі — вимагайте послідовності: „Якщо ти вирішив, що носиш (слухаєш, їсиш) саме це, то дотримуйся цього“. Дитина має забути про експерименти — рано чи пізно вони обернуться самовираженням, а звідти і до гарного смаку недалеко. Зробіть це своїм девізом: будь-який пошук себе — наш ворог!», — пропонує батькам, які хочуть зіпсувати смак дитини, Діма Зіцер.
V. Як зробити з дитини невпевнену і невротичну людину?
1) Ставте за приклад інших людей, дітей і себе в її віці. Порівнюйте не на користь дитини, звісно. Згодом у неї розхитається віра в себе.
2) Почав(-ла) гризти нігті? Забороніть це робити! І додайте: «Будеш гризти нігті — з тобою ніхто не захоче спілкуватися!».
- Те ж саме стосується кусання губ, відведення погляду в сторону, вертіння чогось у руках тощо.
3) Частіше влаштовуйте ситуації приниження — ставте неприємні запитання, викривайте брехню, ставте в незручне становище, вимагайте переробляти зроблене, декламувати вірші при гостях, особливо якщо дитина зі сльозами відмовляється і соромиться.
4) Постійно робіть зауваження:
- «Не біжи»;
- «Не кричи»;
- «Сиди рівно»;
- «Правильно тримай ложку»;
- «Одягни інший одяг»;
- «Перероби завдання».
5) Змусьте дитину думати, що батьки не можуть помилятися, і насправді вам доводиться постійно кричати, тому що це дитина — нестерпна («У всіх діти як діти, а в нас...»).
VI. Як позбавити дитину друзів?
1) Якщо дитина посварилася з однолітками, відразу починайте самостійно залагоджувати конфлікт, не дозволяючи їй втручатися.
- «Вони побилися, а ви почніть з’ясовувати стосунки, попередьте, що їм буде непереливки, якщо вони її ще раз скривдять. Бажано зробити все це на очах у всіх її знайомих», — «радить» Діма Зіцер.
2) При друзях частіше ганьбіть свою дитину: «Е-е-е, та мій син боїться всього на світі! Він недавно плакав, коли побачив безхатька! Боягуз!».
3) Хваліть її друзів, сварячи дитину. «Ось, дивись, який Тимур молодець, грає на кобзі, а ти так не можеш!», «Яка Олечка розумниця: мамі допомагає вдома. Не так, як ти!»
Ось такі антипоради пропонує батькам один з провідних сучасних педагогів. І нам здається: тут є над чим задуматися. Адже ми дуже часто поводимо себе з дітьми «на автоматі», не думаючи про те, що виховання — це неперервний процес. Тож і наше «зависання» у смартфоні, і те, як ми вирішуємо конфлікти, і навіть фрази на кшталт «Піди пограйся, я маю справи!» виховують її.
Те, що ми впливаємо на своїх дітей 24 години на добу, стало важливим батьківським відкриттям і для відомого педагога.
- «Це відбувається само собою, без наших маніпуляцій, без вічних „прибери в своїй кімнаті“ і таке інше. Адже людина ніколи не навчиться володіти своїм простором, якщо ви будете постійно в нього втручатися і розповідати, як цей простір має виглядати. Те ж саме з одягом: у людини ніколи в житті не з’явиться її власний смак, якщо батьки буду говорити їй, як одягатися. Діти і так бачать, як ви одягнені, як ви розмовляєте, що дивитеся і читаєте. Так ви виховуєте дітей навіть набагато більше, ніж вам самим би хотілося», — пояснює Діма Зіцер.
Тож нехай наше виховання буде непомітним, а стосунки в родині — здоровими і щасливими.
