«Наш 3-річний син дуже не любить помилятися. Ми йому недавно хотіли купити велосипед, але вирішили замінити на біговел. Тому що, якби Саша не зміг їхати на велосипеді, він на нього б ніколи більше не сів. У нас вже траплялися подібні випадки, і ми не можемо зрозуміти, чому він так поводиться. Ми ж його завжди хвалимо, навіть за найменші дрібниці, постійно говоримо: „Молодець!“, „У тебе так гарно виходить“ і т. ін. Але коли йому щось не вдається, він відмовляється це робити, починає плакати, кидається іграшками...».

Вам здається поведінка цього хлопчика дивною? Історія, до слова, — реальна, її розповідала минулого тижня молода матуся на дитячому майданчику. Ми вирішили проконсультуватися з психологом і з’ясували, що реакція хлопчика є закономірним наслідком виховання. Саме батьки сформували її надмірною похвалою. Адже, як відзначає психолог Юлія Гіппенрейтер, постійне нахвалювання провокує в дитини відчуття, що від неї завжди очікують найкращих результатів, вона завжди має бути «Молодець».

Тож у сьогоднішній статті ми вирішили ґрунтовно розібратися, до чого призводить нещира, необдумана та надмірна похвала і запропонувати вам рекомендації психологів щодо того, як правильно і з турботою заохочувати дитину.

До яких негативних наслідків може призвести некоректна або надмірна похвала?

Вчимося хвалити дитину правильно - Learning.ua

1. Зниження мотивації

Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз відзначає, що і нагороди, і покарання з часом знижують мотивацію. При цьому може зникнути бажання взагалі щось робити: мовляв, навіщо намагатися, все ж і так добре.

2. Залежність від думки оточення

Дитина, звикнувши до похвали, буде вимагати її ще більше, і, відповідно, більше залежати від оцінки інших людей.

3. Низька самооцінка

Батьки часто думають, що чим більше вони хвалитимуть дитину, тим вищою буде її самооцінка. Але, на жаль, часто це призводить до протилежного результату.

4. Страх помилки

Діти, яких часто хвалять, починають боятися, що розчарують батьків, не зможуть відповідати їхнім очікуванням. Тому аби уникнути ситуації невдачі, програшу, вони часто відмовляються від ігор і занять, які їм не вдаються.

5. Недовіра до батьків

Діти дуже швидко розпізнають фальш і нещирість. Вони не лише слухають те, що ви говорите, а й помічають, як ви це робите, звертаючи увагу на інтонацію, міміку, погляд. Тож, коли ми недбало кидаємо їй «Молодець!» і поспішаємо продовжити свої справи, дитина відчуває, що наша похвала не має ніякої цінності і вірити нашим словам не варто.

Як правильно хвалити дитину?

Вчимося хвалити дитину правильно - Learning.ua

Ми зібрали поради багатьох психологів щодо того, як висловлювати дитині похвалу, аби вона не призвела до негативних наслідків і стала потужним підтримуючим фактором. Для цього потрібно:

1) Чітко вказувати, ЩО саме ви хвалите

Дитина має розуміти, за що конкретно її похвалили, що саме їй вдалося зробити добре. Тому важливо не просто говорити дитині слова «молодець» («розумничка» тощо), а акцентувати увагу на тому, що саме ви підтримуєте і вважаєте цінним у її вчинку, дії чи роботі. Світлана Ройз підкреслює, що саме це дає відчуття значущості, відчутності зробленого.

2) Заохочувати дитину за зусилля, а не за природні здібності

Професор Керол Двек зі Стенфордського університету протягом двадцяти років досліджень виявила, що існує велика різниця між тим, коли ми хвалимо дітей за їхні здібності (кажучи, наприклад, які вони розумні) чи за зусилля («Ти дуже старанно попрацював над цим»).

Взагалі, розхвалюючи дитину за природний талант, здібності, ми транслюємо їй, що ця риса є постійною і вона нічого не може зробити, щоб її покращити. І в майбутньому це може змусити дитину уникати нового через побоювання, що вона не відповідатиме високим стандартам.

Світлана Ройз рекомендує замінити:

3) Уникати порівняння дитини з іншими

Не можна порівнювати дитину з кимось. Коли хвалите, не говоріть, що дитина зробила роботу краще, ніж хтось (брат, сестра, друг, одногрупник, однокласник).
Адже кожна дитина має власні здібності і досвід, кожна — унікальна.

Набагато продуктивнішим буде заохочення дітей до розвитку власної індивідуальності. Так, можна порівнювати актуальні досягнення самої дитини з її колишніми досягненнями (тиждень, місяць чи рік тому).

4) Не обезцінювати власну похвалу

Якщо ми хвалимо дитину, а потім додаємо «але», це знецінює все, що було сказано до «але». Коли ми змішуємо похвалу і критику, намагаючись донести дитині, що вона могла би зробити це ще краще, ми змушуємо її думати, що вона була не достатньо хорошою.

Світлана Ройз наводить приклади, як можна замінити речення зі сполучником «але» в спілкуванні з дітьми:

5) Використовувати «Я-повідомлення»

Існують різні форми похвали, часто їх ділять на «Я-повідомлення» і «Ти-повідомлення». Наприклад, «Ти-повідомлення» можуть звучати так: «Ти такий молодець!», «Ти — розумничка, так гарно працювала!». До «Я-повідомлень» можемо віднести:

Психологи наголошують, що «Я-повідомлення» несуть значно більшу емоційну цінність для дитини, ніж «Ти-повідомлення». Коли ми висловлюємо похвалу через призму своїх почуттів («Мені дуже подобається, як ти намалював цей малюнок!»), дитина розуміє, що для нас важливо те, що і як вона робить.

6) Будьте щирими, коли хвалите дитину

Завжди хваліть щиро і чесно. Діти добре відчувають емоційний стан батьків і розуміють, коли ви перебільшуєте, лестите чи намагаєтеся за допомогою похвали змусити її робити те, що ви хочете.
Коли дитина розкриє вашу нещирість, вона почне ставитися з підозрою до будь-якого схвалення з вашого боку.

7) Уникати завищеної і надмірної похвали

Немає нічого хорошого в тому, щоб говорити дитині замість «добре» — «ідеально», «краще не буває», «неперевершено» тощо. Так, психолог Амстердамського університету Едді Бруммельман відзначає:

А безмірна похвала втрачає свою цінність, привчає дитину постійно шукати оцінки в інших людей, а також знищує мотивацію і задоволення від самого процесу роботи. Тому хвалити дитину потрібно дуже дозовано, не перевантажуючи її своїми оцінками.

Едді Бруммельман вважає, що замість того, щоб захвалювати своїх дітей, краще їх уважно слухати та цікавитися їхніми захопленнями, таким чином вибудовуючи їхню впевненість у собі.

Як ми бачимо, для того, щоб похвала вселяла в дитину віру в себе, показувала нашу підтримку і ставала внутрішньою мотивуючою силою, її потрібно вміти висловлювати своїй дитині правильно.

Ми розуміємо, що спочатку застосовувати всі рекомендації психологів буде непросто. Спробуйте впроваджувати їх поступово, не бійтеся помилятися і вірте в себе і своїх дітей.
Ми у вас віримо і бажаємо вам успіхів!