Ми часто губимося й не знаємо, як поводитися з дитиною, яка ще вчора бавилася іграшками й шукала наших обіймів, а сьогодні закривається в кімнаті, відмовляється ходити в школу і кричить, що ненавидить нас.
Перехідний вік — один з найскладніших періодів в процесі дорослішання дитини. В цей час у її організмі відбуваються гормональні, фізіологічні та психологічні перебудови, і це не може не відображатися на її стосунках з батьками та світом.
Як же налагодити спілкування з дитиною підліткового віку і прожити перехідний вік якомога спокійніше? Відповіді на ці запитання можна знайти у працях відомого сучасного педагога Діми Зіцера. Саме з його порадами ми пропонуємо вам сьогодні познайомитися.
- Для довідки: Діма Зіцер — доктор педагогічних наук, письменник, керівник Інституту неформальної освіти INO і власник приватної школи «Апельсин» в Санкт-Петербурзі. Його лекції і виступи на конференціях збирають повні зали, а книги з виховання стають бестселерами («Свобода от воспитания», «Любить нельзя воспитывать», «О бессмысленности воспитания подростков» та інші).
Отже, вісім правил, які пропонує батькам підлітків відомий педагог:
1. Звертати увагу на себе
Деякі батьки так занурюються в життя дитини, що забувають про свої потреби, мрії і бажання. Дитина стає центром їхнього життя, на неї покладаються всі їхні надії і прагнення. Однак дітям у таких родинах часто не вистачає свободи і можливості проявити власний потенціал.
У підлітковому віці така батьківська позиція може призвести до конфліктів і намагання скинути ярмо гіперопіки. Тому Діма Зіцер радить батькам більше звертати увагу на себе і замислюватися над тим, що відбувається всередині вас.
- «Ось досягла дитина 11-12 років — сядьте і напишіть на папірці, що ви завжди хотіли зробити, але руки не доходили. І дійте: театр два рази на тиждень, танці, ще одна освіта — що завгодно. Цікаво, що коли ми зайняті чимось дійсно цікавим, ми заряджаємо своєю жагою всіх навколо. Показуємо приголомшливий приклад насиченого, захоплюючою життя. І всі ці дорослі переживання типу „підліткам нічого не цікаво, крім гаджетів“ розсмоктуються самі собою. Тому що, якщо людина бачить, що світ класний і цікавий, що ось зараз ви робите одне, потім інше, потім вигадуєте щось разом, вона і сама починає жити так само», — пояснює педагог.
Батьки, до слова, часто бояться, що дитина буде відчувати себе покинутою, якщо ми почнемо жити для себе. Та насправді набагато гіршою є ситуація, коли батьки не дбають про себе, і їхнє життя крутиться лише навколо дітей. Адже коли ми живемо заради дітей, то несвідомо покладаємо на них відповідальність за своє щастя.
- «Якщо батьки живуть для себе, вміють це робити, якщо їхнє життя цікаве і наповнене подіями, то дитині цих батьків дуже пощастило. Що таке життя для себе? Це якраз не егоїзм, не постійні маніпуляції (як часто буває при сценарії „живу заради дитини“) — це вміння радіти, бути щасливим і робити щасливими інших», — розповідає Діма Зіцер.
2. Дихати
Педагог радить завжди перед тим, як почати розмову з підлітком (навіть на приємні теми), зробити глибокий вдих і пригасити тим самим зайві емоції.
- «А якщо є час, ще й два ковтки води зробіть, потім вдих-видих — і говоріть. Як правило, більшості з нас цього люфту в дві-три секунди досить, щоб перезавантажитися і зрозуміти: „А те, що я зараз хочу сказати, це мої думки чи це в мені моя бабуся говорить?“».
3. Приймати дитину такою, як вона є
Підлітки дуже чутливі, всі емоції вони відчувають сильніше, ніж дорослі. Будь-який конфлікт для них перетворюється на нестерпний біль, а свій біль підліток може висловлювати по-різному: може закритися в собі і цілими днями не виходити з кімнати або, наприклад, пофарбувати волосся в кислотний колір.
Діма Зіцер радить спокійно і стримано приймати всі зміни, які відбуваються з вашою дитиною:
- «Приймайте її і з синім волоссям, і з зеленим. Приймайте її мовчання та її замкнутість. Приймайте навіть те, що вам здається дивним».
Ми дуже часто починаємо в цьому віці занадто опікати дитину і нав’язувати їй свою думку. Однак відомий педагог рекомендує замість цього більше «відпускати підлітка в самостійне плавання» і давати йому можливість пізнавати цей світ і проявляти себе у ньому.
4. Йти на повідку в дитини
Будьте уважними до прохань дитини, і намагайтеся задовольняти їх за можливості. Адже за фасадом дорослості і неприступності підлітка ховається потреба в нашій увазі та підтримці.
- «Даю цю пораду з обережністю, але всім серцем. Якщо, наприклад, 15-річна людина приходить додому і каже: „Я хочу морозиво“, це означає, що вона вірить в те, що ви їй це морозиво дасте, що ви — партнер. Адже вона досягла віку, коли може і сама взяти все, що хоче. Пам’ятайте це, захоплюйтеся тим, що ваші відносини саме такі і „дайте їй морозиво“», — радить Діма Зіцер.
5. Нагадувати собі, що це людина, яку ви любите
Педагог наводить цікавий приклад: коли доросла людина закохується, то прагне дізнатися якомога більше про об’єкт своєї любові. Нам стає дуже важливо, що ця людина любить і чого не любить, які книжки вона читає, яку музику слухає і що їй подобається їсти. І коли ця людина лежить годинами на дивані, дивлячись в стелю, нам здається, що вона робить це найкраще на світі.
А якщо спробувати з такою ж уважністю та любов’ю ставитися до своєї дитини?
- «Дитина пробує різні способи взаємодії з дійсністю. І якщо вона валяється на ліжку і дивиться в стелю, це не означає, що вона байдикує. У цей момент у неї відбувається колосальна душевна робота. Як і кожен з нас, вона має право лежати і думати».
6. Частіше розповідати про себе
Розповідайте дитині про себе: про те, як пройшов ваш день, що вам вдалося, що — ні. Розкажіть про те, що вас турбує, чого ви боїтеся і що вас надихає. Навіть якщо вам здається, що підлітка це не цікавить.
- «Це ваш шанс на зв’язок зараз і в майбутньому. Не працює з людьми в цьому віці „Що було в школі? Як пройшов день?“. Він [підліток] вже розповів, кому треба, як пройшов його день. Все, що вам залишається, це розповісти, як пройшов ваш. І тоді не виключено, що він розповість про себе. Або, в будь-якому разі, знатиме, що якщо йому захочеться поділитися, є вухо, готове вислухати».
7. Поважати інтереси підлітка
Пам’ятайте про те, що в нього з’являється багато нових інтересів. І це буде дуже круто, якщо він пустить в ці нові інтереси вас. Безглуздо і пізно затягувати його в старі.
- Якщо ви — любитель-рибалка, і до 11 років він не «підсів» разом з вами на рибальство, шанси, що він полюбить це заняття, невеликі. Зате, якщо замість риболовлі він почне метати спис, у вас з’являється шанс покидати спис разом з ним. Пам’ятайте, що поруч з вами знаходиться цілісна, органічна, самостійна особистість, і ви можете познайомитися з цією людиною заново«, — радить батькам педагог.
Він також застерігає батьків від шпигування за дитиною: ні в якому разі не можна читати особисті щоденники, листування, нишпорити в її речах. Це точно зрада, яка призводить до втрати довіри і псування стосунків.
8. Створити надійний притулок
На думку Діми Зіцера, це найважливіше правило для батьків. Місце, в якому ми відчуваємо себе безпечно і комфортно, потрібне кожній людині, а підліткам — особливо.
- «„Передової“ йому вистачає і без вас. Нехай будинок стане для нього тилом — де можна побути слабким, помовчати, коли хочеться, просто відпочити».
Якщо ж ми натомість побудуємо для підлітка клітку з заборон і обмежень, будемо влаштовувати допити і скандали, він знайде собі надійний притулок деінде. Тому, якщо ви боїтеся за свою дитину, краще чесно зізнайтеся їй у цьому.
- «Припустимо, мій 14-річний син пізно приходить ввечері, і у нас настільки втрачений контакт, що я не знаю, де він і з ким. Я можу заборонити йому пізно приходити, але ж ми розуміємо, що буде після заборони: скандал і руйнування відносин. Альтернатива: визнати, що я боюся. [...] Я можу сказати йому про те, що я боюся, розповісти, що відчуваю. Можу попросити його не приходити пізно, дзвонити мені. Тому що це нормально — просити людину, яку ви любите, щось зробити для нас, особливо, якщо ми теж щось робимо для неї», — пояснює педагог.
Підлітковий вік — це час, коли діти починають рухатися самостійно і перевіряти, що в цьому світі їм подобається, а що — ні. Тож вони піддають сумніву все навколо: «А мені справді подобаються книги Джоан Роулінг?», «Люблю я цей суп чи ні?». Вони усвідомлюють, що мають право не любити суп, чи не надихнутися фільмом, про який батьки сказали: «Ти зобов’язаний його подивитися!». У дитини з’являється право сказати «Ні» і сили відмовитися від того, що не подобається.
Підлітки починають розуміти, що взагалі-то багато речей у їхньому житті залежить від них самих, їхнього внутрішнього стану і ставлення до подій.
- «І це, звичайно, революція. Вона не повинна бути кривавою: екзистенційна революція не дорівнює Жовтневого перевороту. Це перегляд моделі, в якій ми живемо: чим більше я всього спробую в цей період, тим цікавіше мені буде жити далі. Простіше чи ні, це інша розмова. Але цікавіше, точно», — резюмує Діма Зіцер.
Він наголошує, що стосунки в сім’ї не змінюються дуже швидко. Однак якщо ми будемо ставитися до дитини з повагою, уважністю, любов’ю і довірою, підліток відповість нам тим самим.
Мудрості вам і терпіння!
