Емоційна компетентність — це здатність проявляти й розрізняти емоції — як власні, так і іншої людини. Дитина ще не вміє керувати своїми емоціями, стримувати їхні небажані прояви. Вся її активність — виразно емоційна, забарвлена позитивними чи негативними переживаннями. Тому одним з найбільш важливих завдань батьків та вихователів є допомога дитині в освоєнні емоційного світу.
У сьогоднішній статті ми підготували професійні поради для розвитку емоційної компетентності дітей 3-6 років від фахівців у сфері психології та педагогіки. Інші їхні рекомендації щодо розвитку важливих навичок у дошкільнят можна знайти на платформі «НУМО» — ресурсі, створеному командою UNICEF Ukraine, Всеукраїнським фондом «Крок за кроком» та відомим українським психологом Світланою Ройз.
Чому так важливо розвивати навичку емоційної компетентності?
За словами розробників, емоції є найважливішим ланцюжком зв’язку дитини з навколишнім світом, фундаментом ставлення до себе й інших. Саме емоції та почуття дають дитині змогу осмислити й розрізнити добро і зло, красиве й некрасиве, пізніше — опанувати здатність регулювати власну поведінку.
Важливо сформувати в дитини уявлення про те, що немає поганих і хороших емоцій, а натомість є позитивно й негативно забарвлені. Дитина має засвоїти, що може відчувати будь-які емоції, але заподіювати шкоду собі чи іншим не можна.
Як розвинути емоційну компетентність дошкільника?
Наводимо 10 поступових кроків (сходинок) до розвитку навички:
1 СХОДИНКА — ДИТИНА ВІДТВОРЮЄ ЕМОЦІЮ — ми бачимо її емоційну реакцію (наділяє емоціями іграшки, неживі об’єкти)
Запитання для аналізу:
- Чи грається моя дитина іграшками, озвучуючи діалоги?
- Чи змінюється при цьому тон її голосу, міміка?
Ідеї для розмови:
Можна розповісти історію, як ви любили гратися іграшками, вигадували їм імена (які саме?) та історії, розмовляли їхніми голосами.
Цікаві ігри та вправи:
1) Під час мультфільму спостерігайте за реакцією дитини, промовляючи: «Ти побачив, що герою сумно, боляче, він образився?», «Ти здаєшся сумним. Тобі шкода героя?», «Смієшся, бо радий за героя?».
2) Гра «Покажи емоцію»: ви показуєте емоцію — дитина називає її, і навпаки.
- Варіант гри для компанії: називаючи емоцію, кидаєте м’ячик. Хто впіймав, показує її. Тоді називає свою емоцію і передає м’яч далі.
3) Намалюйте разом з дитиною обличчя з носом і очима та додайте деталі, щоб змінити емоцію.
2 СХОДИНКА — ДИТИНА ВИЯВЛЯЄ УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЩО ІНШІ ДІТИ Є ЛЮДЬМИ, А НЕ РЕЧАМИ (їм буває радісно, боляче, образливо тощо)
Запитання для аналізу:
- Чи розуміє моя дитина, що іншим дітям (людям) буває боляче?
- Як це побачити?
Ідеї для розмови:
Розкажіть історію. Наприклад, що в дитинстві ви (ваш друг) були дуже активні, емоційні. Усі емоції відображалися на обличчі, як у мультфільмі. Якось ви щось загубили (розбили, вдарили) й сильно розплакалися. На це один дорослий сказав: «Ти ж хлопчик! Хлопчики не плачуть». А інший заперечив: «Ти — людина. Усі люди відчувають і проявляють емоції. Це нормально — плакати, коли боляче чи коли ти ображений».
Цікаві ігри та вправи:
1) Запропонуйте дитині разом розрізнити емоцію кота або собаки (у них немає потрібних м’язів на мордочці, але вони проявляють себе поведінкою).
2) Поміркуйте з дитиною: «А чи має емоції рослина, камінь?»
3 СХОДИНКА — ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ПРОСТІ ЕМОЦІЇ: злість, смуток, цікавість тощо
Запитання для аналізу:
- Який настрій у моєї дитини впродовж дня?
- Що її засмучує/тішить?
- Як малюк виражає свій настрій?
Ідеї для розмови:
1) Розкажіть, як у дитинстві раділи, наприклад, святкуючи день народження, отримуючи бажану іграшку тощо.
2) Ставте відкриті запитання, що мотивують до вираження емоції: «Що тобі найбільше сподобалося на прогулянці?».
Цікаві ігри та вправи:
1) Намалюйте лото емоцій (піктограми: радість, сум, страх): із заплющеними очима діставайте картку, розплющуйте очі, називайте емоцію, показуйте її й проговорюйте: «Я сумую, коли...».
2) Намалюйте або пошийте ляльку: з одного боку радісне обличчя, з другого — сумне. Коли дитина проживає емоцію, дайте їй ляльку і подивіться, яким боком вона візьме її до себе.
- Запитайте: «Що лялька зараз просить, чого їй хочеться?».
4 СХОДИНКА — ПРОЯВ ІСТЕРИК, АФЕКТІВ
Не потрібно боятися такої поведінки дитини. Це — закономірний етап її розвитку, коли вона ще не може керувати власними емоціями. Дорослі у цей час навчають дитину власною реакцією.
Запитання для аналізу:
- Чи бачили ви істерики в своєї дитини?
- Як часто?
- Як заспокоюєте її у ці моменти?
Ідеї для розмови:
Розкажіть: у дитинстві ви часом теж кричали й падали, це нормально. Але мама постійно нагадувала: те, що небезпечно, робити не можна (завдавати болю собі й іншим).
Цікаві ігри та вправи:
Створіть власні традиції примирення після сварки.
Алгоритм дій під час істерики:
1) Пригадати: дитина навчається саморегуляції; вона так поводиться не тому, що не хоче стриматися, а тому що не може.
2) Установити контакт (присісти, торкнутися).
3) Назвати емоцію дитини. Якщо ми маємо рацію, реакція на кілька секунд посилиться, а потім одразу згасне.
4) Підтримати: «Сумно, коли не можеш отримати бажане», «Я теж злюся, коли програю».
5) Запропонувати дію: «Давай ми... (глибоко подихаємо, сфотографуємо бажане, виправимо тощо)».
5 СХОДИНКА — ДИТИНА СВІДОМО ПЕРЕХОДИТЬ ВІД ОДНОГО ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ДО ІНШОГО (від гніву до заспокоєння)
Запитання для аналізу:
- Який емоційний стан у моєї дитини впродовж дня?
- Що допомагає їй упоратися з гнівом, злістю?
Ідеї для розмови:
Розкажіть: якось хлопчик забрав мою машинку. Я кричав і плакав. Мама обійняла й запитала: «Тобі прикро? Я теж злюся, коли без дозволу беруть мої речі. Спробуймо заспокоїтися й поговорити з ним».
Цікаві ігри та вправи:
1) Гра «Чому він плаче?»: Візьміть іграшку. Скажіть, що вона плаче. Малюк визначає причину й заспокоює. Підказуйте дії: біль — звернутися до лікаря; образа — поспівчувати, пояснити.
2) Гра «Заморозка»: Кожні 10 хв кажіть: «Стоп. Ти яка емоція?». Відзначайте зміни.
3) Наприкінці дня «заповніть щоденник»: дитина на аркуші малює своє обличчя сьогодні й розповідає, що викликало таку емоцію, підраховує, яких емоцій більше.
6 СХОДИНКА — ДИТИНА ПРОЯВЛЯЄ ЦІКАВІСТЬ ДО СТАНУ ІНШИХ ЛЮДЕЙ (чи ставить запитання про стан інших людей)
Запитання для аналізу:
- Чи звертає увагу моя дитина на мій стан чи стан інших дітей?
Ідеї для розмови:
Розкажіть, як побачили, що ваша мама дуже засмучена. Ви розпитували, що з нею. Мама розповіла, що отримала листа від бабусі й дізналася, що та захворіла. Потім мама поглянула на вас і сказала: «Вона неодмінно скоро одужає й приїде в гості». Я зрадів. Поясніть: емоції допомагають зрозуміти, що з нами, і правильно відреагувати, змінити свою поведінку.
Цікаві ігри та вправи:
1) Говоріть про свої емоції: «Я сумую, тому що... Я злюся, тому що...».
2) Роздивляйтеся фото в альбомі, роблячи акцент на різних емоціях.
3) Гра «Портрет наосліп»: Подивіться певний час одне на одного. Не відриваючи погляду від обличчя партнера, спробуйте намалювати його портрет (не заглядаючи в аркуш). Потім поміняйтеся місцями.
7 СХОДИНКА — ДИТИНА РОЗРІЗНЯЄ ЕМОЦІЙНІ СТАНИ ЛЮДЕЙ НАВКОЛО (орієнтується, коли радіють, засмучуються, сердяться)
Запитання для аналізу:
- Які вправи допоможуть дитині краще розуміти стан інших людей?
Ідеї для розмови:
Розкажіть дитині історію з власного досвіду. Наприклад, як ви гралися на подвір’ї з іншими дітьми й помітили дівчинку, яка розкидала все довкола, кричала й тупала ногами. Ви запитали в мами, чому дівчинка так розлютилася. Мама відповіла: «Катя засмучена, тому що інші діти зламали її іграшку».
Цікаві ігри та вправи:
Пограйте в гру «Детектив»: спостерігаючи за людьми (дітьми), спробуйте визначити їхні емоції. Можна також пофантазувати, чому в них виникли такі емоції.
8 СХОДИНКА — ДИТИНА РОЗРІЗНЯЄ СВОЇ НАСТРОЇ
Запитання для аналізу:
- Чи може дитина назвати свою емоцію, розрізняти емоції інших і сама заспокоїтись?
Ідеї для розмови:
Розкажіть: я засмутився, не отримавши в подарунок собаку, яку дуже хотів, і нікому не казав, що зі мною. Тоді мама обійняла мене й запитала: «Я бачу, щось тебе засмутило». Я заплакав від розпачу. Мама обійняла сильніше: «Ти можеш сказати про це». І я розповів.
Цікаві ігри та вправи:
1) Якого кольору твій настрій (емоції)? Намалюй.
2) Станцюйте танець суму, радості, страху тощо.
3) Барометр емоцій: палець угору — радість, униз — злість, убік — сум.
4) Створіть книжечку, щоб записувати (малювати), як упоратися з емоцією: «Коли я злюся — глибоко подихати, випити води...», «Коли сумую — обійняти себе, поплакати, послухати музику, згадати, кого люблю...».
9 СХОДИНКА — ДИТИНА ПОЯСНЮЄ ПРИЧИНУ СВОЇХ ЕМОЦІЙ
Запитання для аналізу:
- Коли дитина злиться, сумує, радіє, чи може вона сказати про свій стан і чим він викликаний?
Ідеї для розмови:
Розкажіть історію. Наприклад, я була дуже розлючена, бо сестра зламала будиночок, який ми будували разом. Але підійшов тато й обійняв мене: «Я бачу, ти сердишся на сестру, бо вона зламала твій будиночок. Звісно, неприємно, коли ламають те, що ти будуєш. Можеш сказати їй: «Я злюся на тебе, так робити не можна!».
Цікаві ігри та вправи:
Намалюйте дитині схему (сходинки) будиночка-нагадування. Можна поставити кубики або цеглинки LEGO.:
- я (радію, боюсь, злюся, сумую);
- тому що (сталося, хочу...);
- мені важливо... (бажана відповідь).
За цією схемою говоріть про свої емоції, а дитина навчатиметься цього.
10 СХОДИНКА — ДИТИНА ВПІЗНАЄ ТА НАЗИВАЄ РІЗНІ ЕМОЦІЇ ІНШИХ ЛЮДЕЙ
Запитання для аналізу:
- Що допомагає дитині запам’ятати назви емоцій і впізнати їх в інших людях?
Ідеї для розмови:
Розкажіть, як одного разу побачили, що плаче ваша сестра. «Вона загубила іграшку. Мені дуже хотілося її втішити, і я почав шукати іграшку. Скільки ж було радості, коли ми її знайшли. А потім мама сказала: „Як добре, що ти допоміг сестрі. Я впевнена, що вона запам’ятає це й захоче прийти тобі на допомогу, коли ти потребуватимеш“».
Цікаві ігри та вправи:
1) Намалюйте пряникову людину. Разом позначте, де «живе» кожна емоція (страх — розширені зіниці, стиснуті щелепи, холод у животі, серцебиття). Поміркуйте, які ознаки можна побачити зовні, а які лише зсередини відчутні.
2) Гра «Впізнай емоцію»: дорослий зображує емоцію, а дитина звіряє зі схемою та називає цю емоцію.
Бажаємо успіхів на шляху опанування цієї важливої навички!