Ми часто не знаємо, як знайти спільну мову з власними дітьми. І тоді наше спілкування з ними обмежується або короткими вказівками (на кшталт «Іди готуйся до уроків!»), або перетворюється на тривалі монологи, під час яких увага дітей розсіюється і вони відповідають нам одним-двома словами. Або взагалі обривають розмову й відмовляються розмовляти.
Як же навчитися спілкуватися з дитиною? Що говорити їй, щоб вона слухала нас? Як заохотити її розповідати про себе? У сьогоднішній статті публікуємо 8 підказок для налагодження спілкування з дітьми від австралійського психолога Надін ван дер Лінден.
- Для довідки: Надін ван дер Лінден — клінічний психолог та наставник (ментор), який працює з дорослими, підлітками та дітьми. Надін також є автором книг «Казки із батьківських окопів. Клінічний психолог і материнство» («Tales from the parenting trenches. A clinical psychologist vs motherhood») та «Проживай життя на повну. Ваш посібник, щоб почувати себе краще» («Live life to the full. Your guide to feeling better sooner»).
Отож, які поради пропонує батькам Надін ван дер Лінден?
1. Використовувати в розмові з дитиною фрази, які спонукають ділитися ідеями та почуттями
Вони переконують вашу дитину, що ви насправді слухаєте її і є зацікавленими. А ще підтверджують важливість її ідей і вашу повагу до того, що вона говорить.
Приклади таких фраз:
- «Ого!»;
- «Розумію»;
- «О!»;
- «А як щодо...?»;
- «Справді?»;
- «Розкажи мені більше»;
- «Це цікаво»;
- «Дивовижно!»
Психолог зауважує, що для ефективної комунікації ви насправді маєте бути зацікавленими в розмові і зосереджуватися на ній. Лише використання вище наведених слів або фраз без вашої включеності в розмову працювати не буде.
2. Частіше говорити «ТАК», ніж «НІ»
Деякі діти чують дуже багато «не». Однак заборони та обмеження не сприяють позитивній поведінці, яку батьки хочуть бачити. Насправді, вони підсилюють те, що ми хочемо заборонити.
Тому Надін ван дер Лінден пропонує використовувати замість заборон більш відкриті і позитивні твердження. Наприклад:
- Замість «Не виходь на вулицю, там холодно» скажіть «Залишайся всередині, будь ласка. На вулиці занадто холодно».
- Замість «Не бий свого брата» — «Гарно грайтеся з братом».
- Замість «Не фарбуй на килимі» — «Будь ласка, малюй на столі».
3. Розмовляти зі своєю дитиною «на рівних»
Замість того, щоб давати лише вказівки, залучіть дитину до двосторонньої розмови. Це передбачає, окрім розмови, й активне слухання того, що говорить ваша дитина.
- Психолог відзначає, що спочатку таке спілкування може здатися дуже складним завданням, особливо коли у вашої дитини обмежений словниковий запас. Але якщо ви хочете мати здорові стосунки з дитиною зараз і в майбутньому, важливо працювати над умінням слухати і поважати думку своєї дитини.
Коли ми говоримо з дитиною з позиції «згори», як з маленькою, ми повідомляємо, що її думки та почуття не є для нас важливими чи цікавими, і вона просто мусить робити те, що хочуть батьки.
4. Використовувати «Я-висловлювання» під час розмови
«Батьки часто починають розмову зі своїми дітьми із слова „ти“: „Ти такий неохайний“, „Ти не слухаєшся“ або „Ти жахливо поводишся“. Натомість використання тверджень з „Я“ може допомогти нам чіткіше зрозуміти, як поведінка нашої дитини впливає на нас. Це також дає вашій дитині більше уявлення про те, що від неї очікується, і покладає на неї більшу відповідальність за зміни», — пояснює психолог..
Ось кілька прикладів:
- «Ти жахливо поводишся» може стати «Мені неприємно, коли ти береш без дозволу мої речі»;
- «Ти нічого не вмієш» — перетворитися на «Мені не хочеться грати, бо я втомився»;
- «Ваші іграшки, розкидані по будинку, — це просто сором» може стати «Мені важливо, щоб у нашому будинку був порядок»;
- «У тому, що ти говориш немає ніякого сенсу» — перетворитися на «Я не розумію. Можеш, будь ласка, пояснити ще раз?».
5. Формулювати прохання чітко й обґрунтовано
Коли ви нечітко формуєте свої прохання до дитини, існує велика ймовірність, що вона їх проігнорує. Для того, щоб бути впевненим, що ваші прохання будуть враховані, потрібно спочатку переконатись, що увага вашої дитини спрямована на вас. Також потрібно говорити твердо, щоб показати, що ви маєте на увазі те, що ви говорите, і дати дитині причину, чому вона повинна це робити саме в цей час.
- «Зазвичай важко переключити увагу дитини під час гри, тому краще обрати інший час або готуватися до того, що вам доведеться докласти немало зусиль, щоб привернути увагу дитини до вашого прохання», — зауважує Надін ван дер Лінден.
На її думку, успішне прохання могло б виглядати так: «Джеймсе, мені потрібно, щоб ти зараз зібрав свої іграшки на столі. Це важливо, тому що на столі немає місця для їжі». Це буде працювати краще, ніж: «Ти можеш зібрати свої іграшки? Я вже двічі просила тебе!».
6. Уникати грубих слів та навішування ярликів
Деякі поширені, але безрезультатні, способи спілкування з дітьми — це використання глузувань, присоромлювання та обзивання. Цей стиль спілкування може призвести до проблем у стосунках батьків та дитини. Не використовуйте висловлювання на кшталт: «Ти поводишся, як дворічна дитина», «Ти мені набрид» або «Ти — дурник!».
Батьки іноді використовують такі типи тверджень, щоб змусити дитину гарно поводитися. Натомість подібні фрази роблять вашій дитині неприємно і негативно впливають на її ставлення до себе.
7. Використовувати доброзичливі слова та фрази
Ласкаві слова формують хороші стосунки та покращують спілкування з дитиною. Крім того, діти, з якими розмовляють із вдячністю та повагою, мають кращу самооцінку. А це, за словами психолога, дозволяє їм бути більш успішними. Замість: «Ти — ідіот! Я ж говорив тобі, що машинка зламається, якщо ти будеш гратися нею у ванній», скажіть: «Давай приберемо запчастини. Аварії часом трапляються».
Інші приклади доброзичливих фраз:
- «Дякую, що допомогли мені з посудом»;
- «Ви гарно прибрали у своїй кімнаті»;
- «Мені справді дуже приємно»;
- «Мені подобається бачити, як ти гарно граєш зі своєю сестрою»;
- «Я тебе люблю».
8. Показувати дитині, що ви приймаєте її
Коли ваша дитина знає, що ви приймаєте її такою, якою вона є, а не лише такою, якою ви хочете, щоб вона була, ваші стосунки змінюються. Наше прийняття дозволяє дитині змінюватися і відчувати себе добре. А коли дитина почуває себе добре, вона легше знаходить спільну мову з іншими людьми. Крім того, вона буде відчувати себе поруч з вами в безпеці і з більшою ймовірністю буде ділитися з вами своїми думками та почуттями.
Коли ж ми погрожуємо дитині, караємо її чи читаємо нотації, це змушує її думати, що вона нам не подобається і що вона нічого не може зробити правильно.
- Наприклад, якщо ваша дитина каже: «Мені не подобаються ці овочі», а ви відповісте: «Ти маєш все з’їсти. Минулого разу ти теж вигадувала, що вони несмачні», ваша дитина буде відчувати відторгнення і думати, що ви вважаєте її поганою.
Натомість Надін ван дер Лінден рекомендує спробувати більш виграшний спосіб спілкування з дитиною. Замініть попереднє твердження на щось на зразок: «Я розумію, що тобі не хочеться їсти їжу, яку ти ще ніколи не куштувала (чи смак якої не сподобався тобі минулого разу). Я хотіла б, щоб ти спробувала з’їсти хоча б трохи, щоб побачити, як це смакує тобі сьогодні». Це твердження приймає відмову вашої дитини та пропонує підказки щодо того, як вона може впоратися з ситуацією.
- Психолог зауважує: «Прийняття вашої дитини не означає прийняття всіх видів її поведінки. Це означає спілкуватися так, щоб не соромити дитину».
Надін ван дер Лінден наголошує: хороше спілкування з дитиною — запорука здорових та гармонійних стосунків з нею. Якщо вона буде знати, що її вислухають без засудження, врахують її думку і завжди допоможуть знайти вихід, вона буде довіряти вам і ділитися з вами своїми переживаннями. Саме від нас залежить, чи буде наш дім місцем, у якому дитина зможе процвітати і розвиватися.
Звісно, спочатку впроваджувати нові правила спілкування буде важко (особливо якщо ви — діти авторитарних батьків). Не карайте себе за помилки чи невдачі, продовжуйте працювати над навичками спілкування, і ваші зусилля обов’язково приведуть до бажаного результату.
Бажаємо теплих і душевних розмов!
