Що обрати: самореалізацію чи виховання дитини, успішний професійний розвиток чи щасливу сім’ю? Це питання турбує майже кожну матусю. А от психолог Людмила Петрановська пропонує відмовитися від дилеми «Робота чи материнство?». У книзі «Selfmama. Лайфхаки работающей мамы» вона переконує, що ми можемо успішно поєднувати ці сфери життя.
Як саме? Розповідаємо в сьогоднішній статті.
- Для довідки: Людмила Петрановська — сімейний психолог, педагог, фахівець з сімейного влаштування дітей-сиріт, тренер, авторка книг з психології та виховання дітей («Тайная опора. Привязанность в жизни ребенка», «К вам пришёл приёмный ребёнок», «Если с ребенком трудно», «Что делать, если...», «Selfmama. Лайфхаки для работающей мамы»).
9 порад для мам, що працюють, від Людмили Петрановської (з книги «Selfmama. Лайфхаки работающей мамы»):
1. Не приносити себе в жертву дітям
Згідно з теорією прив’язаності, для успішного соціально-емоційного розвитку дитини дуже важлива присутність хоча б одного значущого дорослого, з яким вона могла б побудувати надійний емоційний зв’язок. Тобто дитина має відчувати, що її люблять, захищають, приймають і можуть підтримати під час труднощів. Однак це зовсім не означає, що потрібно постійно бути в фізичному контакті з дитиною, жертвувати своїми планами і часом, якщо дитина погано реагує на вашу відсутність.
- «Теорія прив’язаності говорить про те, наскільки важливим є для дитини дорослий, але вона ніде не стверджує, що для дорослого важлива тільки дитина. Вона вчить ставитися до дитини як до цінності, але не пропонує батьків вважати лише засобом. Відповідно до теорії прив’язаності, дорослий приводить дитину у світ, обіцяючи їй свою любов, захист і турботу — але не задоволення всіх бажань і повну відсутність неприємних переживань», — відзначає Людмила Петрановська.
Вона підкреслює, що батьки мають право йти у своїх справах, а дитина має повне право через це засмучуватися. У подібних ситуаціях психолог радить бути уважними до почуттів дитини і навчати її адаптуватися до реальності. Ви можете сказати дитині:
- «Ти засмучений, що я йду. Я розумію, що ти будеш нудьгувати. Я теж буду сумувати. Ми зустрінемося ввечері — і я буду з тобою».
2. Припинити постійно себе звинувачувати
Нам часто здається, що ми могли б бути кращими батьками для своєї дитини. Ми звинувачуємо себе в тому, що приділяємо дітям замало часу, що недостатньо суворі з ними або надто поблажливі. Цей список можна продовжувати безкінечно. Нерідко, почуттю провини у батьків сприяють родичі, знайомі або навіть книги чи статті по вихованню.
Тому Людмила Петрановська у своїй книзі присвятила почуттю провини цілий розділ. Психолог пропонує батькам трохи знизити планку очікувань від себе і визнати, що не все в світі залежить від наших бажань і зусиль. До того ж, постійне самозвинувачення не додає нам впевненості у тому, що ми хороші батьки. Радше — навпаки: призводить до нервового виснаження та депресії.
- «Більшість наших страхів і побоювань є надуманими й роздутими. Не так просто заподіяти дитині серйозної шкоди. Для цього потрібно досить сильно її ображати і явно нехтувати турботою про неї. Якщо в цілому дитину люблять і вона знає, що її потреби важливі, вона без всяких наслідків адаптується до побутових негараздів і нестачі ресурсу в батьків», — пояснює Людмила Петрановська.
Психолог підкреслює: якщо вам потрібно щось терміново зробити або ви просто дуже втомилися, дитина може пообідати бутербродом, обійтися без прогулянки чи подивитися мультфільм дві години. Нічого надзвичайного не трапиться. Але це працює за умови, що ви не пірнаєте в почуття провини і не починаєте ненавидіти себе. Відступати від планів важливо з позиції дорослого, коли ви зважуєте пріоритети й жертвуєте тим, чим можна пожертвувати в конкретній ситуації.
- До того ж, Людмила Петрановська наголошує: зміни на краще починаються лише з ресурсного стану, коли ви добре ставитеся до себе, вірите у себе, а не тоді, коли страждаєте під гнітом звинувачень.
3. Планувати день
Незважаючи на усі сучасні можливості і темп життя, нам необхідно визнати, що ми не можемо виконати і встигнути все, що б хотіли. Однак планування допомагає виставити пріоритети і розподілити час та ресурси на справи, які вам потрібно виконати протягом дня, тижня чи місяця. Наявність справи у списку підвищує ймовірність того, що ви її виконаєте. До того ж, відзначені виконані справи викликають відчуття задоволення наприкінці дня. Особливо, коли вам здається, що ви не встигли зробити нічого важливого.
- «Лягаючи спати, подумки перерахуйте те, що встигли зробити, а не те, чого не встигли. Згадайте кожну успішно виконану справу і похваліть себе. Хваліться зробленим перед дітьми і чоловіком, щиро дякуйте, якщо вони створили для цього умови (діти не вередували, чоловік грав з дітьми, вони разом приготували вечерю тощо)», — радить Людмила Петрановська.
Психолог також рекомендує під час складання списку враховувати можливі неочікуваності (малюк не заснув, довелося затриматися на роботі чи простояти усю обідню перерву в черзі у банку, аби оплатити комунальні платежі). Збільшуйте часові проміжки між справами й об’єктивно оцінюйте свої можливості, складаючи звечора план.
- Ділимося ще одним лайфхаком від Людмили Петрановської: спробуйте відзначати одну головну робочу справу на день і намагайтеся зробити її з самісінького ранку. У цьому випадку, навіть якщо ви більше нічого не встигнете зробити за день, одна важлива справа буде вже виконаною. А за цілий рік таких справ набереться 365.
4. Уникати зайвої багатозадачності
Справа у тому, що за твердженням психолога, коли ми перевантажуємо себе намаганням зробити деякі справи одночасно, це:
- виснажує мозок;
- знижує увагу та пам’ять;
- породжує відчуття хронічної втоми;
- викликає розлади сну і настрою.
«Особливо гострою стала проблема багатозадачності у зв’язку з поширенням різних гаджетів. Здається, що це взагалі не „справа“ — відповісти на репліку в „вотсапі“ або на коментар в соцмережі. Декілька хвилин, всього-навсього. Але якщо намагатися це робити не сидячи в черзі, а в процесі важливої розмови або іншої діяльності, що вимагає включеності, мозок перевантажується і „закипає“ або відключається для захисту і починає „тупити“. Робити так регулярно — вірний спосіб прийти до стану нервового виснаження», — застерігає Людмила Петрановська.
Однак інколи багатозадачність буває й корисною. Наприклад, коли ви поєднуєте справи, які активізують різні зони мозку: наприклад, працюєте руками (в’яжете, готуєте) і сприймаєте аудіоінформацію (слухаєте дітей чи інтерв’ю). Хороша багатозадачність також поєднує автоматичну дію і усвідомлену: якщо ви добре і давно водите машину, ви можете одночасно слухати аудіокнигу, а якщо недавно і невпевнено — це може призвести до аварії.
Корисним буде також заповнення пауз під час виконання справ (робити зарядку для очей чи шиї, поки завантажується комп’ютер, або читати книги у черзі). Це дозволяє не дратуватися через виникнення пауз, а цінувати їх.
- «Намагайтеся поєднувати завдання „на постійній основі“. Наприклад, „гуляю з коляскою — слухаю вебінар“, „чекаю дитину з гуртка — відповідаю на листи“, „гладжу білизну — перевіряю в дочки читання“. Так ви економите час і сили на прийняття рішень, за що коли братися, а прийняття рішення — це окреме виснажливе завдання», — відзначає психолог.
5. Делегувати справи
Зараз багато побутових справ можна довірити спеціальним службам або найманим працівникам. Зокрема, ми можемо скористатися послугами:
- клінінгових компаній або прибиральниці, яка приходить один раз на тиждень;
- служб доставки продуктів і готової їжі;
- няні;
- хімчистки і пральні;
- сервісів таксі.
Щоб подолати внутрішній спротив, Людмила Петрановська рекомендує порахувати вартість години свого робочого часу. Дуже часто виявляється, що вона суттєво вища за ту суму, яку потрібно буде заплатити за послуги. До того ж, люди, які надають послуги платно, найімовірніше навчені робити це швидко і якісно.
- «Вирішуючи, що довірити сервісам, а що робити самостійно, відштовхуйтеся насамперед від своїх уподобань. Тобто робіть те, що любите, і віддавайте те, що дратує. Хтось любить готувати і ненавидить прибирання, хтось — навпаки. Платити варто за позбавлення від неприємного», — резюмує психолог.
6. Розподілити з чоловіком батьківські обов’язки
Міфи про те, що чоловіки не можуть доглядати за дітьми чи гірше їх виховують вже давно розвіяні. Насправді тато може навчитися і памперси змінювати, й ігри дошкільникам вигадувати, і з підлітками розмовляти. Питання в іншому: чи хоче він насправді це робити і чи допускає мама його туди, де вона відчуває себе незамінною? Часто відповідь є заперечною в обох випадках.
Бути батьком, який просто заробляє гроші й іноді допомагає дружині з дітьми, чи стати її повноцінним партнером по вихованню дітей — вибір кожного. Однак, зауважує психолог, варто розуміти, що вклад кожного з батьків у прив’язаність і виховання дитини неминуче відобразиться на їхніх стосунках. І з часом з’ясовується, що дитині не цікаво з власним татом, вона відчуває себе з ним незатишно, а він її зовсім не розуміє.
- «Мені здається набагато більш здоровим відношення до вирощування дітей як до загальносімейної справи. Дитина має двох батьків, їхні права та обов’язки рівні. Вони вирішують між собою, хто яку частину роботи по догляду і вихованню бере на себе, і тут ніхто нікому не керівник і не помічник», — пояснює Людмила Петрановська.
7. Не робити те, що забирає час і не приносить користі
До справ, якими можна пожертвувати, Людмила Петрановська відносить:
1) Прасування постільної білизни і дитячого одягу (якщо сам процес не приносить вам задоволення).
2) Витрачання часу на роздуми «що вдягнути» (психолог радить скласти базовий гардероб, у якому все буде поєднуватися з усім).
3) Складні укладки зачісок (як собі, так і дитині).
4) Ігри з дитиною, якщо вам не подобається у них грати (краще знайти місце, де дитина зможе погратися з ровесниками або запрошувати няню для ігор).
- До слова, психолог радить давати дитині час понудьгувати: «Якщо дитина іноді сумує — це не тільки не страшно, але навіть корисно. Тільки по ту сторону нудьги починається власне своя діяльність, а не реакція на зовнішні стимули. Нудьга розвиває творчий початок. А вміння себе зайняти — дуже важлива у житті навичка».
5) Постійне перебування на зв’язку («Якщо це дозволяє ваша робота, за першої ж можливості вимикайте телефон і виходьте з мережі»).
6) Перевірку уроків у дитини.
- Психолог пояснює: хоч це може і звучати дивно, але навчання — це справа дитини, а не ваша. Тож Людмила Петрановська радить домовитися з дитиною, щоб та запитала, якщо щось не зрозуміє. А для дитини молодшого віку, якщо вона сама не може впоратися з матеріалом, можна запросити репетитора.
7) Відповіді на всі електронні листи і пропущені дзвінки.
8) Дочитування до кінця нецікавих статей, книг (те ж саме стосується перегляду фільмів, відеороликів).
9) Участь у нав’язаних маркетингом ритуалах (надсилання всім привітань зі святом чи привезення сувенірів з поїздок).
10) Влаштування багатолюдних свят для маленької дитини зі складним сценарієм і великою кількістю їжі.
8. Спробувати налаштувати ефективно роботу з дому
Людмила Петрановська рекомендує такі лайфхаки для мам, які працюють з дому:
- переодягатися, коли сідаєте за роботу (це допомагає налаштуватися на робочий процес і відчувати себе більш зібрано);
- розділити усі справи на ті, які можна робити поміж ділом (відповіді на листи, поки закипає вода в кастрюлі) і ті, які потребують повної включеності і творчої зібраності (робіть їх, коли дитина спить або гуляє з нянею або чоловіком);
- скласти заздалегідь список «легких» завдань, які можна відразу виконати, коли з’являться вільних 15-20 хвилин;
- знайти або зробити собі зручне робоче місце в будинку;
- перш ніж розпочинати роботу, поспілкуватися з дитиною і приділити їй достатньо уваги;
- розділити іграшки дитини на 3-4 контейнери й видавати їх по одному на декілька днів (за такої схеми маленькі діти сприймають їх як сюрприз і значно довше граються ними);
- використовувати підручні матеріали для того, щоб зайняти дитину (рулон шпалер для малювання, спагетті, які можна просовувати у друшляк, СD-диск, яким можна пускати сонячних зайчиків, рулон туалетного паперу, з якого можна робити «сніжки» і кидату їх у коробку, тощо).
А ще психолог радить вигадати особливе заняття для дитини на випадок форс-мажору, коли вам потрібно, щоб ніхто вас не турбував певний час:
- «Залежно від віку дитини це може бути якась іграшка, конструктор, коробка з біжутерією, набір інструментів. „Авральна“ розвага має використовуватися тільки в особливих випадках, щоб бути особливо бажаною».
9. Балансувати між сферами життя
У книзі «Selfmama. Лайфхаки работающей мамы» Людмила Петрановська наводить теорію чотирьох конфорок, згідно з якою сфери нашого життя можна уявити як чотири конфорки на плиті: робота, сім’я, друзі, здоров’я. За теорією, щоб бути успішною людиною, хоча б одну конфорку доведеться вимкнути, а щоб стати дуже успішними — вимкнути потрібно дві.
Однак психолог пропонує відійти від схеми, коли ми постійно відмовляємося від чогось важливого у своєму житті. Вона переконує, що ми можемо регулювати свою включеність у кожну з цих сфер, адже конфорки мають не просто два положення: увімкнути-вимкнути, а багато градацій нагріву. Не потрібно повністю вимикати одну з конфорок, щоб стати успішною в інших сферах, можна просто зменшити рівень її інтенсивності в поточний момент життя.
- «Врешті-решт, діти багато в чому роблять своє життя з нас, і важливо, щоб вони бачили перед собою людей, які чогось хочуть, до чогось прагнуть і не відносяться до себе як до засобу. У яких є складне і цікаве життя, і не всі сподівання і розчарування пов’язані тільки з дітьми. Хто ж, якщо не батьки, повинен показати дитині, як жити в повну силу і в злагоді з собою?», — резюмує Людмила Петрановська.
Бажаємо вам щасливого материнства!
