Швейцарія захоплює з першого погляду. Це країна з неймовірними гірськими пейзажами, бездоганно чистими озерами, мальовничими маленькими містечками та селами. Вона є однією з найкрасивіших та найбагатших країн світу. Життя тут розмірене та спокійне, і, зі слів туристів, тут хочеться залишитися на все життя.
Однак зробити це не так просто — для цього треба прожити у Швейцарії щонайменше 12 років. І це лише одна з цікавих особливостей цієї країни. Про інші десять — розповідаємо нижче.
А для початку трішки загальної інформації про країну:
- Офіційна назва — Швейцарська конфедерація (Swiss Confederation);
- Cтолиця — відсутня (де-юре); де-факто нею вважається Берн;
- Площа — 41 285 кв. км;
- Населення — 8,4 млн осіб;
- Офіційні мови — німецька, французька, італійська, ретороманська;
- Форма правління — федеративна парламентська директоріальна республіка;
- Грошова одиниця — швейцарський франк.
Тепер перейдемо до цікавинок.
1) Чому країна не має столиці?
Відсутність офіційної столиці у Швейцарії пояснюється тим, що довгий час країна була конфедерацією — військово-політичним союзом рівноправних кантонів — адміністративно-територіальних одиниць сучасної Швейцарії. Всі міста в країні також були рівноправними. Так, до 1848 року містом, у якому засідав головний парламент країни, почергово ставали Цюріх, Баден, Люцерна та інші.
Однак 1848 року, коли країна стала федеративною республікою, було вирішено обрати єдине місто, в якому будуть постійно засідати парламент і федеральні департаменти — органи законодавчої і виконавчої влади. Ним став Берн. Щоправда, наявність столиці так і не прописали у Федеративній Конституції.
- Цікаво, що кожен кантон Швейцарії має ще й власну Конституцію та закони.
Самі швейцарці називають Берн федеральним містом. Однак парламентські спроби офіційно визнати цей його статус 2014 року не увінчалися успіхом.
2) Швейцарія — найбільш гориста країна Європи
Швейцарію можна по праву назвати гірською країною, адже Альпи займають 65% території країни. Найвища точка — гора Дюфур, 4634 метра. Крім того, на
території Швейцарії розташовується 208 гір, висота яких перевищує 3000 метрів.
А от найвідомішою горою країни є Маттерхорн (4478 м), яку зображують на упаковці шоколаду «Тoblerone». Гора є дуже красивою, схожа на засніжену піраміду. До слова, піднятися на її вершину до цих пір дуже складно, це роблять лише досвідчені альпіністи
- До слова, гірські туристичні маршрути і гірськолижні курорти Швейцарії є популярними серед туристів з усього світу.
3) Мешканці країни мають дотримуватися «правил тиші»
Так, у Швейцарії заборонено з 10 години вечора до 7 ранку приймати душ, мити посуд, зливати воду в унітазі, прати. Ці правила проживання вручають новим мешканцям багатоквартирних будинків. Тим, хто порушує правила, можуть виписати штрафи. А вони у Швейцарії дуже високі.
- До слова, виробники зливних механізмів відреагували на цю заборону і розробили моделі унітазів з безшумним змивом. Тож їхні власники можуть спокійно користуватися ними вночі.
«Правила тиші» діють у Швейцарії і на вихідних. Аби не заважати спокою сусідів, у країні заборонено на вихідних використовувати газонокосарки, вмикати голосно музику, мити автомобілі за допомогою апаратів високого тиску та здійснювати інші дії, що створюють багато шуму. Крім того, плануючи вечірки чи голосні застілля, варто заздалегідь попередити сусідів, аби уникнути скарг від них.
4) У країні державними є 4 мови
І це при тому, що площа Швейцарії становить всього 41,2 тисяч кв.км.
- Для порівняння: площа нашої Хмельницькі області всього лише вдвічі менша — 20,6 тис км2.
Багатомовність Швейцарії зумовлена етнічним складом її населення та географією. Так, на більшості території країни жителі говорять німецькою та її діалектами. Нею користується 64% населення Швейцарії. На заході країни розмовляють переважно французькою (20,4%), на півдні — італійською, а на південному сході — ретороманською (0,5%).
- Ретороманська (романшська) мова належить до групи романських мов і є рідною для мешканців найбільшого швейцарського кантону — Граубюндена. Протягом останніх 70 років кількість тих, хто нею користується зменшилася вдвічі, однак швейцарці зараз докладають чимало зусиль для її збереження та популяризації.
Щоб не використовувати відразу 4 мови на офіційних документах, було вирішено користуватися латинським написанням назви країни — «Confoederatio Helvetica» (СН), що перекладається як «Швейцарська Конфедерація».
- Цікаво, що випускники середньої школи за стандартами навчальної програми зобов’язані володіти трьома мовами: двома державними на вибір і англійською.
5) Як діти навчаються у школах?
Шкільна система у Швейцарії відрізняється в різних регіонах. Так, кожен кантон має власний департамент освіти, структуру освіти, програми та календар навчання. Однак є і загальні особливості, яких дотримуються по всій країні. Так, усю систему освіти Швейцарії можна поділити на такі рівні:
- дошкільний — діти 4-5 років обов’язково мають відвідувати дитсадок, де готуються до школи; у ясла дітей приймають з 4-місячного віку;
- середня освіта (початкова школа) — з 6-7 до 12 років;
- середня освіта (старша школа) — з 12 до 18 років;
- вища освіта — університет, коледж.
Більшість школярів навчаються в місцевих державних школах і тільки 5% дітей ходять до приватних шкіл. Державна освіта є безкоштовною, проте батьків можуть просити оплачувати вартість книг, шкільного приладдя, поїздки. Заняття у гуртках також оплачується окремо.
До навчального закладу беруть без співбесіди за місцем проживання дитини. У класах рідко буває більше 20 учнів, а оцінки починають ставити з 2 класу.
Зазвичай навчання починається о 8:30 і триває до 11:30, потім — з 12:30 до 16:00.
- У середу після обіду занять немає у всіх школах Швейцарії. Вважається, що діти мають перепочити всередині тижня. Вихідними також є субота і неділя.
Домашні завдання школярам дають на тиждень, а не на кожен день. Діти часто виконують проєкти у групах, а також пишуть багато самостійних письмових робіт, якими перевіряється рівень знань.
6) Що полюбляють їсти у Швейцарії?
На особливості національної кухні Швейцарії вплинули німецька, французька та італійська кухні. Так, відразу впадає в очі у раціоні швейцарців велика кількість сиру, кисломолочних продуктів та м’яса з різноманітними приправами.
Наразі у країні нараховується більше 150 сортів сиру, і це, не враховуючи підвиди та домашні рецепти. Недарма перше місце серед традиційних страв займає фондю. Готується ця страва з розплавлених твердих сирів з додаванням білого вина та приправ. Вживають його, занурюючи у розплавлений сир шматочки хліба на спеціальних довгих виделках.
- При цьому ємність з сиром постійно прогрівається, щоб сир не застиг. Тож майже в кожній швейцарській сім’ї є власна фондюшниця (какелон).
На сніданок жителі Швейцарії зазвичай їдять мюслі — сухий сніданок з сирих або запечених злаків, сухофруктів, горіхів, висівок, меду, цукатів та спецій.
- Мюслі, до речі, були вигадані швейцарським лікарем для пацієнтів госпіталю.
Як і в Німеччині, тут полюбляють різноманітні ковбаски. Національною ковбасою країни є сервелат. Його внесли навіть у книгу Культурних надбань Швейцарії. Виготовляють цю ковбасу з бекону, шкварок, яловичини, приправ і харчового льоду, наповнюючи ними кишечник дикого бика — зебу.
Поширене також рьошті — страва, яку готують з тертої картоплі з додаванням рослинного або тваринного жиру. За смаком вона дещо нагадує деруни. Подають рьошті як гарнір до страв з м’яса.
У раціоні швейцарців є багато страв італійської кухні — різноманітні пасти (макарони з соусом), піци та ризото (круглий рис з м’ясом, грибами, овочами).
З напоїв тут дуже полюбляють вина власного виробництва, які через високий попит жителів країни майже не експортуються. А національним напоєм країни є Rivella — солодкий газований напій, який виробляють з молочної сироватки.
7) Країна, яка не воювала більше 200 років
Після завершення війн з Наполеоном 1814 року розпочав роботу Конгрес, на якому держави-переможниці вирішували долю спустошеної Європи. Саме цей Конгрес 8 (20) листопада 1815 року визнав статус постійного нейтралітету Швейцарської конфедерації.
- Усі провідні європейські держави підписали «Акт щодо визнання та гарантії постійного нейтралітету Швейцарії та недоторканності її території».
Тож з 1815 року Швейцарія не брала участі у збройних конфліктах, як країна: ні в Першій, ні в Другій світових війнах, не приєдналася вона також до НАТО під час Холодної війни.
- До слова, незважаючи на своє розташування у центрі Європи, країна не входить до складу Євросоюзу.
Армія цієї країни слугує виключно для оборони незалежності Швейцарської Конфедерації, а її солдати беруть участь лише в миротворчих місіях ООН та ОБСЄ (Організації з безпеки і співробітництва в Європі).
- При цьому у країні досі існує загальна військова повинність для чоловіків. Якщо ж особи визнані непридатними до служби в армії, вони мають сплачувати податок в 3% від доходу до досягнення 30-річного віку.
8) У Швейцарії діє пряма демократія
Пряма демократія — це система правління, за якої народ має безпосередню владу в країні. У чистому вигляді вона існує у 3 швейцарських кантонах — Аппенцелль, Іннерроден і Гларус.
А загалом у країні панує напівпряма демократія — представницька демократія з інструментами прямої демократії (на рівні міст, кантонів, федерації). Так, кожен житель країни, який має право голосу, може:
- ініціювати народне голосування — референдум — щодо будь-якого закону парламенту;
- пропонувати зміни до Конституції (федеральна народна ініціатива);
- подавати поправки до законів;
висувати на голосування проєкти постанов (громадська народна ініціатива).
Через ці механізми здійснюється прямий зв’язок між громадянським суспільством і державою. Усі питання державного значення в країні ухвалюються шляхом федеративних референдумів, які відбуваються 3-5 разів на рік. Місцеві референдуми проводять значно частіше.
Відзначимо, що для розгляду ініціативи чи поправки вона має набрати певну кількість голосів.
9) Усі мешканці забезпечені бомбосховищами
- Насправді цих бункерів навіть більше — вони можуть вмістити 114% населення Швейцарії.
Більшість бомбосховищ спорудили напередодні Другої світової війни та в часи Холодної війни. Так, у другій половині 1960-х років у Швейцарії наявність бомбосховища стала обов’язковою під час проєктування кожного нового будинку. Це було зумовлено загрозою ядерної війни з боку СРСР.
Зазвичай бункер споруджувався на один або кілька будинків з розрахунку на загальну кількість жителів. Він має вигляд приміщення, захищеного величезними залізобетонними блоками (завтовшки 30 см) та оснащеного системою вентиляції.
- Розміри типового Швейцарського бомбосховища — 2,5 на 3,5 метри.
2005 року була спроба скасувати обов’язок будувати бомбосховища в будинках. Однак, проаналізувавши ситуацію, парламент вирішив, що вони досі є корисними, не лише на випадок збройного конфлікту, а й для захисту від стихійних бід, хімічних аварій чи терористичного нападу.
- А поки що держава дозволяє використовувати бомбосховища як підвали для зберігання речей та винні погреби.
10) Швейцарія має один з найвищих рівнів життя у світі
- «Екологія, якість харчових продуктів, тривалість життя, рівень медицини й освіти, інклюзивність, захист прав і свобод, прозорість влади, правила ведення бізнесу, інфраструктура, НТР тощо — усе це не опускається нижче позначки 10 у загальносвітових рейтингах», — розповідає у своєму блозі на сайті ТСН.ua Олена Виноградова, українка, яка живе у Швейцарії.
У країні також високо розвинена економіка, а заробітна плата є однією з найбільших у світі. Станом на 2021 рік середня зарплата у Швейцарії становить близько 6730$.
Однак потрібно розуміти, що жити тут також дуже дорого. Так, місячна орендна плата за 2-кімнатну квартиру (60 кв.м) становить близько 2500 USD (доларів США). При цьому ви маєте перед заселенням покласти на рахунок у банку кошти на суму трьох місячних оплат — своєрідний завдаток. Місяць перебування дитини у садочку буде коштувати приблизно 2800 USD.
- При цьому вартість оплати залежить від доходу батьків. Наприклад, якщо у сім’ї працює лише батько, вартість перебування 1 дня дитини у садочку буде коштувати 110 USD, а якщо обоє з батьків — 220 USD.
Зауважимо, що декретна відпустка у Швейцарії триває всього лише 3 місяці. Кілька тижнів ще можна взяти лікарняних. А далі більшість молодих матусь або віддають дитину в ясла і виходять на роботу (найчастіше), або втрачають своє робоче місце.
У країні також високі податки та комунальні платежі, дорогі медичні страховки і продукти харчування. Тож деякі жителі їздять у сусідню Францію, щоб купувати продукти, які в середньому там на 25% дешевшi.
Як бачимо, високий рівень життя коштує недешево. А ще він потребує активної громадянської позиції та відповідальності за місце, в якому ти живеш.
- Яскравим прикладом тут є ситуація зі сміттям, яке зараз у Швейцарії сортується і повністю утилізується. Наразі в країні немає жодного сміттєзвалища, а 40 років тому вони загрожували їй екологічною катастрофою.
Сподіваємося, нам вдалося дещо окреслити для вас портрет Швейцарії. Відомий туристичний блогер Антон Птушкін на своєму YouTube-каналi відзначає, що ця країна продовжує дивувати навіть після тижневого перебування у ній. І ми з ним повністю згодні.
