Попри те, що війна триває, новий навчальний рік розпочався у більшості українських шкіл. Хтось пішов до школи, хтось навчається дистанційно, у деяких школах запровадили змішане навчання. Однак військові дії і тривалий стрес наклали свій відбиток на здатність до навчання та психологічний стан кожної дитини. Тож перед педагогами зараз постає багато нових викликів:
- як працювати зі змінами у навчальних навичках учнів;
- як полегшити дітям повернення до навчального процесу в умовах війни;
- як впоратися з тривогою школярів і сильними емоціями, і не зашкодити їм;
- що відповідати дітям, коли вони запитують про війну.
На ці питання ми підготували відповіді і поради від двох дитячих психологів — Світлани Ройз та Катерини Гольцберг.
Які зміни відбулися в навчальних навичках учнів і як допомогти з ними впоратися?
Світлана Ройз відзначає, що в багатьох дітей педагоги можуть спостерігати зміни у навчальних навичках. І дуже важливо їх нормалізувати: пояснити дітям і дорослим, що зараз це нормально, такі зміни є тимчасовими, і вони не характеризують нас, як невдах. Які ж це зміни?
1. Літній відкат у знаннях
- «Цього року ми не можемо спрогнозувати, скільки часу потрібно відвести на повторення матеріалу. До звичного „літнього відкату“ приєднався ще стрес, що впливає на роботу довгострокової пам’яті. Дітям важливо пояснити, щоб зняти їхню тривогу, — все поступово пригадаємо», — зазначає психолог у своєму блозі.
2. Регрес у письмових навичках
Діти могли відвикнути писати ручкою на папері, у багатьох змінився почерк тощо. Тому Світлана Ройз радить давати школярам вправи на розслаблення м’язів і пам’ятати, що деякий час темп навчання і письма буде уповільненим.
3. Труднощі з каліграфією
За словами психолога, діти і дорослі, що пережили досвід травматизації, можуть на деякий час (поки не стабілізуються) «забути» правила орфографії. У цьому випадку можуть стати в нагоді ігри із словами, кросворди, картки.
4. Складнощі з предметами та знаннями, що пов’язані з просторовою орієнтацією
- «Це одночасно і геометрія, і тригонометрія, і те, що пов’язане з прийменниками (над, за, під, через)», — зазначає Світлана Ройз.
Для подолання цих труднощів психолог радить пропонувати дітям активності, де б вони могли створювати 3D-моделі — LEGO, пластилін, оригамі, ліпка, спорт, гра на музичних інструментах.
5. Потреба в наочності та конкретності
Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять, тому зараз школярам потрібна наочність і прикладні, конкретні, зрозумілі знання та дії.
6. Погіршення навичок читання
Навички читання у дітей також можуть погіршитися, комусь досі може бути важко концентруватися через стрес. Дорослим важливо розуміти, що це тимчасово і з часом все відновиться.
7. Труднощі з довгостроковою пам’яттю
Процеси запам’ятовування інформації у дітей зараз можуть бути ускладнені.
- «Коли ми переживаємо стрес, робота гіпокампу, що відповідає і за довгострокову пам’ять, пригнічується», — пояснює психолог.
Вона радить починати з маленьких об’ємів інформації, закріплювати все в діях і рухах. Крім того, Світлана закликає педагогів обов’язково нагадувати школярам рухатися на перервах.
8. Складнощі з концентрацією уваги
Діти під час навчання можуть підспівувати собі, крутити щось в руках, гойдатися на стільці тощо. Це не відволікання, це їхній спосіб сконцентруватися, «відгальмувати» зайві сигнали і зняти тривогу.
Як педагоги можуть допомогти з цим впоратися? Психолог пропонує такі способи:
- руханки;
- вправи на рівновагу;
- дихальні вправи;
- спільне промовляння чогось чи спів;
- частіше проведення пауз.
9. Надмірне використання телефонів
«Багато дітей за цей час звикли тримати телефон в руках — це для них символ керованості, контрольованості. Потрібно подумати, що з цим робити, — може, використовувати додатки в телефонах у процесі навчання», — радить Світлана Ройз.
10. Фокус на практичності
Дітей може більше, ніж в інші роки, дратувати те, що не відчувається практичним. Тому важливо готуватися до питань, як це використовувати, можливо давати більше проєктної роботи.
Як педагоги можуть підтримати учнів і зменшити їхню тривогу?
1) Допомогти адаптуватися новим дітям
Зараз майже у кожній школі є нові діти, які переїхали через війну, учнів з різних класів можуть обʼєднувати в один (для очного чи дистанційного навчання) тощо. Допомогти їм звикнути до нових умов, адаптуватися в колективі — завдання учителя.
- «Дитина, яка потрапляє в нове середовище, спочатку звикає до нових людей, намагається відчути безпеку і зайняти своє місце, дізнається, як влаштована будівля, де вхід, вихід, туалет, їдальня. Тільки потім починається сам процес навчання. Їй часто потрібна допомога — у знайомстві, у тому, щоб відчути, що її приймають, у засвоєнні правил», — зазначає Світлана Ройз.
Крім того, дітям може бути складно запам’ятати імена педагогів, адже когнітивні здібності трохи знижені через тривогу. Тому психологи радять перші два тижні нагадувати своє імʼя і не присоромлювати дітей через його незнання.
2) Обговорити правила поведінки під час оголошення повітряної тривоги
Фізична безпека зараз є найбільш важливою. Тому поясніть дітям, що ви робите одразу після сигналу, як будете йти до укриття, де там місце вашого класу, що ви там будете робити. Після обговорення важливо кілька разів (не менше трьох) спуститися з дітьми в укриття і закріпити обговорені правила на практиці.
- «У дітей мають бути відпрацьовані ці алгоритми, і тоді вони будуть більш спокійно реагувати», — пояснює Катерина Гольцберг в інтервʼю радіостанції «Polskie Radio для України».
Психолог також пропонує класним керівникам писати у спільний чат з батьками про те, що відбувається з дітьми: «Зараз повітряна тривога. Ми всі з дітьми спустилися в укриття», «Відбій повітряної тривоги. Ми повернулися до навчання. У нас урок (назва уроку). Ми всі в безпеці».
- «Це дуже важливо, щоб батьки не телефонували кожної хвилини, щоб дізнатися, що там у вас відбулося. Ми маємо це повідомляти, я б сказала, на офіційному рівні. Це важливо, щоб батьки не переживали, бо вони теж мають працювати і спокійно віддавати дитину до школи», — відзначає Катерина Гольцберг під час вебінару для освітян «Виклики нової ери: спільно до навчання».
Крім того, психолог просить учителів дозволити учням написати батькам, чи все у них добре. Адже діти також хвилюються і хочуть дізнатися, чи з мамою й татом все в порядку. Про це важливо домовитися з батьками та школярами (можливо, просити батьків самим писати дітям про те, що з ними все гаразд) і, наприклад, відводити 3-5 хв для такої комунікації.
- «Такий зворотній звʼязок для багатьох дітей буде стартовою позицією для подальшого навчання. Тому що дитина так само тривожиться за батьків, як і батьки за дитину. І, якщо вона не знає, що з ними зараз відбувається, їй буде дуже і дуже страшно. А, коли нам страшно, ми навчатися не можемо. У дитини будуть навʼязливі думки (румінації), які вона не зможе припинити самостійно», — пояснює психолог.
3) Встановлювати правила комунікації та поведінки у класі
Чому це важливо? Правила дають дитині відчуття безпеки: і фізичної, і психологічної. Завдяки їм діти знають, що буде далі (є певна передбачуваність подій), і тоді вони не тривожаться, що станеться щось жахливе, невідоме.
Правила можуть стосуватися взаємовідносин у класі, особистих кордонів, користування телефоном, вживання ненормативної лексики тощо. Їх можна прописати й прикріпити у класі.
- «Правила не мають бути формальними (наче є, але його ніхто не виконує), заборонними. Бажано не формулювати правила на кшталт: „У нас не можна виходити із класу!“. Можна сказати: „У нас не прийнято виходити із класу до закінчення уроку“. „Не прийнято“ — це про приналежність до певної спільноти. Я хочу бути прийнятим до цієї спільноти, тому я виконую ці правила, а не тому що мені заборонено. Якщо ми ставимо заборони, діти будуть відчувати негатив. Якщо ми формулюємо правило, як бажану річ (прийнято-не прийнято), діти з задоволенням це виконують і навіть можуть слідкувати, як це виконують інші», — пояснює Катерина Гольцберг.
Аби правила працювали, їх мають дотримуватися усі. Якщо комусь дозволено порушувати якесь правило, воно просто перестане працювати. Також важливо обговорити з дітьми наслідки за порушення правил (попередження, час для обдумування поведінки, написання листа вибачення, розмова чи зустріч з батьками тощо).
4) Приділяти увагу заходам, що сприяють формуванню відчуття близькості та єдності
Світлана Ройз пропонує такі варіанти:
- вигадати ритуали привітання-прощання;
- розпочинати урок з пісні;
- створити девіз класу;
- робити спільні проєкти;
- співати разом;
- разом допомагати ЗСУ;
- висаджувати рослини.
5) Заохочувати дітей, фіксувати їхні результати
- «Коли ми проживаємо складний досвід, стрес, травматизацію — змінюється самооцінка, зараз часто діти живуть в режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка», — відзначає Світлана Ройз.
Психолог пропонує давати дітям маленькі знайомі завдання, у яких був би швидкий результат, святкувати наприкінці дня його перемоги, акцентувати увагу на силі.
- «Дітей і дорослих, з якими я зустрічаюся зараз, я запитую: «Яка ваша сила весь цей час вам допомагала? На яку нову навичку ви можете опиратися і перенесете її навіть у мирний час?» — зазначає Світлана.
Що потрібно пам’ятати про емоції та потреби?
1. Ретельно добирайте інформацію, враховуйте травматичний досвід дітей
- «Ми не знаємо, що може стати тригером для емоційних реакцій — під час підготовки уроків ми маємо бути дуже обережні із підбором відео, фото та музики. Бажано знати, через який досвід пройшли родина, щоб надати підтримку, якщо вона потрібна», — відзначає психолог.
Спеціаліст радить також уникати несподіваних звуків, які можуть налякати дітей.
2. Спостерігайте за тілесними реакціями школярів
Коли дитині страшно, вона не може зосередитись і не сприймає інформацію. Ми можемо побачити, що вона сидить на краєчку стільця, її мʼязи напружені, погляд може бути розфокусованим, дитина може брати до рота куточки одягу .
Коли дитині спокійно, ми бачимо, що вона наче осідає на стільці, займає сідницями більшу поверхню, плечі опускаються, дихання стає більш глибоким. Погляд більш сфокусований.
- «Нам важливо просити сісти зручно-зручно, наголошувати на тому, що ми в безпеці, пропонувати зробити будь-які вправи на заземлення, запитувати частіше, чи все зрозуміло. Можливо, розмовляти тихіше чи повільніше. Говорити про ставлення до помилок: що помилки — це добре, з них зростають всі знання та здобутки», — пояснює Світлана Ройз.
3. Слідкуйте за проявами втоми
Коли дитина втомлюється (від контактів, режиму чи напруження — писати, підтримувати концентрацію, сприймати інформацію), це проявляється спротивом, сльозами, роздратуванням, аутоагресією.
У таких випадках психолог радить робити паузи, нагадувати пити воду, пропонувати вправи, щоб м’язи рук, плечі могли розслабитися.
4. Намагайтеся дати дітям відчуття безпеки
Будь-який процес навчання починається з відчуття безпеки (наскільки це зараз можливо).
- «Безпека — це наша передбачуваність, знання правил, знання території, недоторканність тілесна, повага до кордонів, зрозумілі правила. „Безпечний простір“ — коли дитина навіть на своєму місці може „усамітнитися“ (можна вигадати жест, який це показує)», — пояснює Світлана Ройз.
Вона пропонує вчителям починати урок з того, що всі стукають долонями по столах, створюють із олівців або малюють коло — свій захищений простір.
5. Не пропонуйте школярам практики із заплющеними очима і не просіть їх дихати глибоко
Психолог відзначає, що зараз діти і дорослі не заплющують очей, бо так вони втрачають контроль. Крім того, заплющені очі під час раптового лунання тривоги можуть стати додатковим фактором ретравматизації.
Глибоке дихання також може провокувати більш сильні емоційні прояви — тому дихаємо так, як дихається, і намагаємося лише робити акцент на видосі.
6. Нагадуйте дитині про фізіологічні потреби
Коли ми проживаємо стрес чи травматичний досвід, ми перестаємо відчувати свої потреби. Тому нагадуйте школярам пити, їсти, йти до туалету, рухатися.
Як відповідати на питання дітей про війну?
Катерина Гольцберг в інтервʼю для UNICEF Ukraine зазначає, що уникати таких розмов не варто, адже тоді дитина залишиться сам на сам зі своїми почуттями. При цьому вона радить педагогам не заглиблюватися в деталі і не обговорювати їх. Можна інформативно пояснити, що є певна подія, розповісти про своє ставлення до неї і вислухати дитяче ставлення.
- «Ми не маємо заглиблюватися в почуття, бо, на жаль, процес навчання може загальмуватися. Тому що дитина почне „переварювати“ цей новий досвід, це обговорення, і не зможе навчатися», — пояснює психолог.
Якщо дитина почала плакати, і педагог не знає, що стало причиною цього (чи пережила вона подібний травматичний досвід, чи щось інше стало тригером), бажано викликати шкільного психолога. Якщо ж у школі немає такого фахівця, педагог має знайти спосіб заспокоїти дитину, не використовуючи фразу «Заспокойся». Натомість Катерина Гольцберг пропонує доєднатися до почуттів дитини, сказати: «Я теж переживаю за це. Мені теж боляче. Я дуже розумію, що тобі боляче. Твої емоції мені зрозумілі і я теж долучаюся до них».
- «Якщо дитина дозволяє, ми можемо її обійняти. Але ми не чіпаємо голову, шию, вуха — це такі зони, які є досить інтимними для багатьох дітей, і вони не дозволяють там торкатися. Можна погладити по спині між лопатками, там у нас є „зона спокою“. Іноді, якщо дитина „дається“, можемо її обійняти. Але це мають бути не інтимні обійми, а такі, як у дорослого і дитини», — радить психолог.
Також вона рекомендує класним керівникам дізнатися історії тих дітей, які перейшли до вашого класу (звідки вони приїхали, чи не загинули в них родичі тощо). Це потрібно для того, щоб розуміти, які ситуації пережила дитина і як це може вплинути на її стан.
Сподіваємося: ці поради допоможуть педагогам налагодити навчальний процес у такий непростий період. А закінчимо статтю побажаннями для вчителів від Катерини Гольцберг:
- «Я бажаю вчителям терпіння. І довіряти, довіряти власним відчуттям. Ви маєте вже достатній досвід для того, щоб відчути, що відбувається з дітьми, щоб допомогти їм, щоб мати сили впоратися з будь-якою позаштатною ситуацією. Тому вірте собі, вірте своїм відчуттям та досвіду».
