Навчальний рік закінчився, але повномасштабна війна, на жаль, триває. А з нею продовжують зʼявлятися перед педагогами нові виклики та проблеми. Тож під час підготовки до нового навчального року пропонуємо учителям початкових класів звернути увагу на рекомендації дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз щодо використання матеріалів у підручниках для читання.

Світлана пропонує травмачутливий аналіз та стислі практичні ідеї, як можна подавати дітям інформацію, щоб вона не стала ретравмуючою.

Психологиня перечитала і проаналізувала 43 підручники (86 книжок) для початкової школи з української мови та літератури (читання). Готуючи рекомендації, Світлана Ройз консультувалася з іншими спеціалістами й спеціалістками, зокрема з колегами з Національної психологічної асоціації Валерією Палій, Лідією Чорною та Ілоною Рашковською.

Отож, перейдемо до рекомендацій.

З яким контентом у підручниках потрібно бути обережними?

Читання без ретравмування: поради вчителям 1–4 класів від Світлани Ройз - Learning.ua

1. Російський контент. У проаналізованих підручниках були тексти з російських «Смішариків». Проте, наголошує психологиня, їм немає місця в сучасних українських навчальних книгах.

2. Тексти й вірші, присвячені мамам і татам. Педагогам важливо бути особливо уважними, якщо в класі є діти, чиї батьки загинули, померли, служать у ЗСУ чи їх немає поруч. Такі тексти можуть спричиняти сильні емоційні реакції.

Що можна зробити? Світлана пропонує педагогам такі рекомендації:

3. Тексти про війну і військових. Під час ознайомлення з подібними текстами Світлана Ройз радить:

Також у підручниках трапляються тексти про літак «Мрія», міста, які зазнали руйнувань чи перебувають у тимчасовій окупації. Психологиня наголошує, що важливо бути уважними до реакції дітей і готовими стабілізувати їхній стан.

Світлана радить опрацювання таких тем завершувати надією і, можливо, словами про те, як святкуватимемо Перемогу, якою буде відбудована Україна.

4. У підручниках трапляється тема конфліктів і війн, але в контексті уникання. Наприклад: «Ми маємо все робити, щоб не було конфліктів».

Що можна зробити? Психологиня пропонує:

5. У багатьох підручниках пропонують прочитати давньогрецький міф про Ікара.

Читання без ретравмування: поради вчителям 1–4 класів від Світлани Ройз - Learning.ua

«Педагогам важливо памʼятати, що дитина дозріває до сприйняття метафор поступово. Діти молодшого віку сприймають інформацію емоційно. Учні 4 класу вже зможуть усвідомити сенс міфу», — пояснює психологиня.

Що можна зробити:

Натомість можна обговорити такі питання:

6. У підручниках для дітей різного віку є тексти, у яких дітям пропонують завжди бути слухняними, не проявляти злість.

Що можна зробити? Для того, щоб залишити за дітьми можливість права на захист, психологиня радить змінити у таких текстах ідеї для обговорення після прочитання:

7. У підручниках є тексти, у яких дітям пропонують і навіть вимагають знати та вміти те, на що вони не здатні в певному віці.

Читання без ретравмування: поради вчителям 1–4 класів від Світлани Ройз - Learning.ua

Зокрема, наголошено на почутті сорому й провини, якщо вони цього не вмітимуть.

1) Наприклад, текст для 1 класу, в якому дитина має памʼятати дні народження своєї родини.

Що можна зробити? В обговоренні таких текстів, щоб не провокувати почуття провини у дітей (бо в такому віці запамʼятати дні народження складно), Світлана радить запитати:

2) Також в одному з підручників був текст про те, як дівчина відмовлялася пити молоко, яке їй запропонувала мама. І мама, і всі речі, що були вдома, казали дитині: «Мама так багато для тебе робить, а ти відмовляєшся пити молоко».

Що можна зробити? Щоб уникнути сприйняття тексту як маніпуляції почуттям провини, психологиня пропонує додати запитання: «Як ми можемо сказати „ні“, щоб це було коректно й не образливо для інших — тих, хто про нас піклується?».

3) Інший текст розповідав про сиві волосинки в мами, у появі яких звинувачують дитину.

Що можна зробити? Світлана пропонує додати після прочитання обговорення з дітьми про те, що мами піклуються про дітей та завжди хочуть, щоб вони були в безпеці. І це добре, якщо діти турбуються про почуття матусь. Також діти мають про себе піклуватися, але не тільки для того, щоб не засмучувати мам, а щоби бути в безпеці й не наражати на небезпеку інших.

В опрацюванні таких текстів важливо трансформувати почуття провини на підтримку і формування нових навичок.

8. У підручниках є тексти з наративами про те, що розповідати про себе, пишатися досягненнями має бути соромно. Це тексти з розповідями про свої досягнення, про вихваляння та самопрезентації.

Що можна зробити? Психологиня рекомендує додати до обговорення текстів роздуми про різницю між вихвалянням й визнанням своїх здобутків. Можна поговорити про «біле» й «чорне» вихваляння («біле» — якщо правдиво можемо розповісти про те, що зробили чи досягли, а «чорне» — якщо порівнюємо себе з іншими (я кращий/-ща, ніж ти), або вихваляємося тим, що у нас є, а не розповідаємо про те, що ми зробили).

9. Тексти про те, що діти завжди повинні ділитися тим, що їм належить, і мають відчувати провину, якщо не діляться.

Що можна зробити? Світлана пропонує після читання влаштувати дискусію:

Опрацьовуючи тексти, у яких наголошують на тому, що дитина
однозначно має віддавати все своє, педагог може запропонувати роздуми:

10. Матеріали, які можуть спровокувати цькування, наприклад, кепкування з прізвищ.

Читання без ретравмування: поради вчителям 1–4 класів від Світлани Ройз - Learning.ua

У підручниках багато текстів, у яких розповідають про походження прізвищ. Також є тексти, у яких діти глузують із прізвищ.

Що можна зробити? Психологиня радить після читання запросити дітей до обговорення (для профілактики цькування й насмішок):

11. Білоруська казка про зайчиків, яка є в багатьох підручниках.

Світлана Ройз радить її взагалі уникати. Адже у ній порушено тему самогубства, наявні хибні висновки й деструктивні програми, комплекс жертви.

12. Легенда «Камʼяна голова» та подібні тексти

Тексти такого типу можуть підсилити відчуття тривоги й почуття провини в дітей, що втратили рідних. Якщо ж все-таки їх використовувати, тоді психологиня пропонує:

13. Тексти з гендерними стереотипами, наприклад, про те,
чи має відрізнятися поведінка хлопчиків і дівчат.

Що можна зробити? Світлана пропонує після читання тексту запросити дітей до дискусії про те, чи насправді відрізняються правила поведінки для дівчат і хлопчиків? Чи може дівчинка бути активною, а хлопчик — чутливим? Чи є різниця у здібностях або проявах талантів?

14. Тексти, які можуть призвести до стигматизації.

Наприклад, в одному з підручників є текст про дятла, який не мав родини. Про нього пропонували казати «безродний».

Що можна зробити? Для того, щоб уникнути стигматизації людей, які не мають родини й дітей, психологиня радить поговорити з учнями про те, що людина може у своєму житті робити різний вибір та бути в різних обставинах, однак це не означає, що вона егоїстична чи погана. Коли бачимо людину, у якої немає дітей чи родини, це може бути її свідомим вибором, який ми маємо поважати, а може, й не завжди саме її вибором.

Крім того, запитання після одного з текстів — «Як дітям краще: бути самотніми чи в колективі» — некоректне. Світлана рекомендує запропонувати обговорення:

Також ці рекомендації можна завантажити за покликанням.