Квадрат різниці й різниця квадратів: як не плутати
Дві паперові смужки складено по-різному.
Поділитися

Квадрат різниці й різниця квадратів: як не плутати

Мінус однаковий, але дії різні. Допоможіть семикласнику побачити будову виразу, зрозуміти роль середнього доданка та перевірити себе підстановкою — на парній вправі з поясненням кожного кроку.

Формули скороченого множення: дивимося на будову виразу

Мінус є і в ( a − b ) 2 , і в a 2 − b 2 . Щоб правильно вибирати формули скороченого множення, спочатку з’ясуйте: що саме піднесено до квадрата?

  • Квадрат різниці ( a − b ) 2 : спочатку віднімаємо, потім підносимо весь результат до квадрата. Двійка стоїть після дужок.
  • Різниця квадратів a 2 − b 2 : спочатку підносимо до квадрата a і b окремо, потім віднімаємо другий квадрат від першого.

Назва теж допомагає прочитати будову: квадрат чого — різниці; різниця чого — квадратів.

Квадрат різниці: звідки береться середній доданок

Піднести вираз до квадрата означає помножити його на себе. Тому почніть із запису:

( a − b ) 2 = ( a − b ) ( a − b )

Два перехресні добутки a ⋅ ( − b ) і ( − b ) ⋅ a дають − a b − a b = − 2 a b . Добуток ( − b ) ⋅ ( − b ) = b 2 має знак плюс. Звідси:

( a − b ) 2 = a 2 − 2 a b + b 2

У результаті маємо три доданки: квадрат першого виразу, мінус подвоєний добуток, плюс квадрат другого. Перед останнім квадратом стоїть плюс, хоча в початковій дужці був мінус.

Різниця квадратів: коли потрібні дві дужки

Тут немає квадрата над спільною дужкою. Є два окремі квадрати, між якими стоїть мінус. Їхню різницю розкладають на множники так:

a 2 − b 2 = ( a − b ) ( a + b )

Перевіримо праву частину, розкривши дужки:

( a − b ) ( a + b ) = a 2 + a b − a b − b 2

Доданки a b і − a b у сумі дають нуль. Саме тому середнього доданка немає. У дужки записуємо основи квадратів — a та b , а не їхні квадрати.

Три кроки перед вибором формули

  1. Визначте, що є основою квадрата: вся різниця чи кожен із двох виразів окремо.
  2. Назвіть будову: квадрат різниці або різниця квадратів.
  3. Звіртеся з умовою: потрібно розкрити дужки чи розкласти вираз на множники? Лише після цього застосовуйте відповідну рівність.

Знайдіть помилку й перевірте підстановкою

Умовний помилковий запис:

( a − b ) 2 = a 2 − b 2

У ньому пропущено − 2 a b , а замість + b 2 з’явилося − b 2 . Щоб перевірити перетворення, підставте a = 7 і b = 2 в обидві частини.

Ліва частина: ( 7 − 2 ) 2 = 25 . Права частина: 7 2 − 2 2 = 49 − 4 = 45 . Значення різні, тому така рівність не є тотожністю.

А ось збіг результатів для одного значення не доводить тотожності: за b = 0 навіть помилковий запис вище дає однакові результати. Підстановка допомагає виявити помилку, але не замінює обґрунтування формули розкриттям дужок.

💡
Залиште олівець учневі. Замість готового виправлення попросіть його повернутися до двох однакових дужок і знайти крок, на якому загубилися доданки або змінився знак.

Спробуйте разом: два вирази зі схожими числами

Дві окремі картки для вправ позначено затискачами різного кольору.
Картки з бірюзовим і жовтим затискачами лежать окремо.

Умовна вправа. Розкрийте дужки у A = ( x − 3 ) 2 та розкладіть на множники B = x 2 − 9 . Перед обчисленням запитайте: у якому виразі квадрат стосується всієї різниці? У якому потрібно побачити два окремі квадрати?

Розбір і відповіді

Перший вираз. У A до квадрата підноситься вся різниця x − 3 . Подвоєний добуток — 2 ⋅ x ⋅ 3 = 6 x , тому:

A = ( x − 3 ) 2 = x 2 − 6 x + 9

Другий вираз. У B маємо x 2 та 9 = 3 2 . Основи квадратів — x і 3 , отже:

B = x 2 − 9 = ( x − 3 ) ( x + 3 )

Перевірка першого виразу. За x = 5 початковий запис дає ( 5 − 3 ) 2 = 4 , а після розкриття дужок маємо 25 − 30 + 9 = 4 .

Перевірка другого виразу. За того самого x = 5 початковий вираз дорівнює 25 − 9 = 16 , а добуток — ( 5 − 3 ) ( 5 + 3 ) = 2 ⋅ 8 = 16 .

Запитайте не лише про відповідь, а й про вибір: чому для першого виразу потрібен середній доданок, а для другого — ні? Нехай учень пояснить це через множення дужок, а не лише повторить назви формул.

Як діяти, коли біля букв є коефіцієнти?

Спробуйте окремо назвати основи квадратів. Наприклад, у 9 y 2 − 16 = ( 3 y ) 2 − 4 2 це 3 y та 4 , тому 9 y 2 − 16 = ( 3 y − 4 ) ( 3 y + 4 ) .

А в ( 3 y − 4 ) 2 квадрат стосується всієї дужки: отримуємо 9 y 2 − 24 y + 16 . Орієнтир той самий — що саме піднесено до квадрата.

Для складнішого повторення можна розглянути вправу на спрощення виразів з розділу 9 класу. Добирайте її відповідно до вже вивченого матеріалу.

Про програму. У модельній програмі О. С. Істера для 7 класу передбачено формули квадрата двочлена й різниці квадратів. МОН повідомляє про затвердження двох модельних програм з алгебри. Порядок вивчення тем звіряйте з програмою свого класу.

Джерела