Здебільшого для позначення цифр на письмі використовуються цифри – спеціальні універсальні графічні символи. Їх називають універсальними, адже незалежно від мови й абетки у різних країнах форму свою цифри практично не змінюють. Їх називають арабськими (що правильно частково), і користуватись ними напрочуд легко. Проте у кожній мові є також і свої слова, які використовуються для того, щоб називати цифри. Ці слова в українській мові називаються числівниками, і їхнє вивчення стоїть на межі математичної науки та мовознавства. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати з числівниками, що використовуються для називання досить великих чисел. На екрані перед дитиною на кожному етапі той чи інший персонаж тримає папірець з цифрою. У руках цього героя (його наявність робить вправу більш інтерактивною, перетворює просте виконання завдання на діалог дитини та певного героя) число зображено саме у цифровому вигляді, традиційними арабськими символами. Під ними є кілька варіантів того, як це саме число має називатись за допомогою спеціальних слів. Дитина «читає» число, правильно називаючи кожний розряд – і таким чином шукає числівники, які підходять для позначення цього числа. Дуже важливо, щоб дитина запамʼятала два нюанси роботи з числівниками. Перший – це те, як вони слідують одне за одним, адже у числівнику перше слово називає найбільший розряд, потім – наступний і так до кінця цифри. Враховуючи, що учень працюватиме з великими числами, це дійсно важливо памʼятати. Другий момент, що повʼязаний з числівниками, це правила їх узгодження. Коли дитина вибирає правильний варіант, то переходить на наступний етап, де буде нова цифра, часто досить велика, та інші варіанти.
Учень/учениця: читає і записує багатоцифрові числа цифрами
Читати і записувати цілі багатоцифрові числа, використовуючи цифри з базової десятки та словесні назви цифр. Порівнювати два багатозначних числа на основі значень цифр у кожному місці, використовуючи >, = і < як символи для запису результатів порівнянь.