Математична задачка – один із головних засобів вивчення цієї дисципліни. Окрім образності та опису цілком життєвих обставин, за яких може знадобитись знання математики, задачка має ще одну чесноту: її розвʼязування вимагає від дитини справжнього розуміння поставленої теми. От з прикладом все простіше: є символи, які трактуються однобоко, є порядок елементів, що впливає у деяких випадках на взаємодію чисел. І все – залишається лише виконати математичну дію, характер якої очевидний завдяки однозначності символів. Для розвʼязування ж задачки дитина має розуміти, як само взаємодіють описані в умовах обʼєкти та їхня кількість, які операції треба виконати задля знаходження результату. Адже зазвичай у задачці не вказується прямо потрібна дія – учень має сам зрозуміти, що треба зробити. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься дописувати умови математичної задачки. На екрані перед учнем міститься нова для кожного наступного етапу задачка. Вона є незавершеною, наприклад, у ній може забракнути питання. Учень читає умови, що є у наявності. Їх цілком вистачить для того, щоб зрозуміти, чого саме бракує. Дитина має вибрати з-поміж кількох варіантів той елемент задачки, яким треба її завершити, аби вона стала повноцінною. Щоб це зробити, треба зрозуміти взаємодію персонажів та чисел і те, як, знаючи описане на екрані, можна поставити питання і до чого. Коли дитина дописує задачку, то проходить на наступний етап вправи до нового подібного випадку, але умови задачки будуть вже інші.
Учень/учениця: розв’язує сюжетні задачі вивчених видів
Помножити або розділити, аби виконати рівняння, пов'язані із дією множення, наприклад, розв’язуючи задачі у малюнках або словесні, що мають невідому змінну, з урахуванням відмінностей у діях множення та додавання.