Задачка – це, по суті, ситуативний опис прикладу. У її умовах описується життєва ситуація, для вирішення якої необхідно використати математичні знання. Що характерно для задачки, у ній рідко вказується прямо, яку саме дію необхідно виконати. Здебільшого дитина має просто зрозуміти, які стосунки є між числами і героями, аби зрозуміти, що треба зробити для знаходження відповіді на питання задачки. А приклад у свою чергу можна вважати перекладом тексту на мову сухих, але однозначно зрозумілих математичних символів. Відтак приклад можна використати для перевірки правильності ходу виконання задачі. Цим і займеться дитина по ходу виконання даного завдання. На екрані перед учнем міститься математична задачка. Її треба розвʼязати. Під нею міститься її переклад на мову прикладів. Цей своєрідний переклад містить каркас, де є дія і один з компонентів. Залишається тільки вставити інше число на своє місце, після чого виконати дію прикладу. Відповідь на задачку і результат прикладу мають співпадати – саме у цьому і полягає суть перевірки задачки через приклад. Кожна задачка супроводжується набором ілюстрацій, які урізноманітнюють візуальний ряд вправи і роблять її більш цікавою для виконання. Завдяки даному завданню учень розуміє, як взаємодіють приклади і задачки, а також те, що, по суті, кожен приклад можна описати як задачку. Цікаво й те, що виконання прикладу є підказкою у цій вправі: наявність вже готового каркасу говорить дитині, що саме треба робити з числами в її умовах.
Учень/учениця: розв’язує сюжетні задачі вивчених видів