Окрім знаходження периметра є ще одна досить розповсюджена методика пошуку розміру геометричної фігури. Йде мова про площу, тобто те, який розмір умовного уявного поля площини займає та чи інша фігура. Правило знаходження площі зовсім не таке, як у випадку з периметром: треба не знайти суму сторін, а знайти їхній добуток. У ході виконання цього завдання дитина не просто практикуватиметься у цьому, а й зрозуміє, чому саме ця формула використовується для знаходження площі. На екрані перед учнем міститься зображення досить нетипової геометричної фігури, яка складається з багатьох маленьких квадратиків, квадратних одиниць. Вони мають інший колір, ніж загалом робоче поле, на якому ця фігура зображується – таким чином позначається, що ці квадратики і відповідно вся фігура, що з них будується, ніби заповнюють робоче поле собою. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб дізнатись площу цієї фігури, яка і вимірюється у квадратних одиницях. Оскільки форма фігур завжди рвана, нетипова, то простим множенням тут не обійдешся – треба просто порахувати кількість цих квадратиків. Зробивши це, дитина вводить у порожню клітинку під фігурою число-відповідь, після чого проходить на наступний етап завдання. Таким чином учень розуміє, що фігури можуть бути нетиповими, проте правило знаходження площі завжди одне й те саме – треба знайти кількість квадратних одиниць, які складають цю фігуру.
Учень/учениця: знає формули для знаходження площі прямокутника, квадрата та застосовує їх при розв‘язуванні практично-зорієнтованих задач.
Учень/учениця: знаходить довжину однієї сторони прямокутника за відомими площею та іншою стороною