Віднімання – математична дія, яка є протилежною до додавання. У ході її виконання початкове число, яке називається зменшуваним, дійсно зменшується – від нього забирається, тобто віднімається, інше число, котре називається відʼємником. В результаті залишається різниця. Дитина вже знає суть віднімання, неодноразово працювала з цією дією раніше. Але цього разу учень виконуватиме віднімання на новому рівні, працюючи з числами до ста тисяч. На відміну від додавання, де всі доданки рівноцінні, для класичного віднімання характерним є обовʼязкове правило: зменшуване має бути більшим за відʼємник. Віднімати треба по розрядах, як і додавати. Якщо цифра у одному розряді зменшуваного менша, ніж цифра у аналогічному розряді відʼємника, то від наступного розряду зменшуваного треба відняти одиницю, а до меншої цифри слід додати «десять». Виконання віднімання великих чисел через це стає більш складним, ніж додавання, тому всі приклади у цій вправі подаються у форматі стовпчастих виразів. Дитина на кожному етапі бачить перед собою новий вираз з пʼятицифровими числами. Горизонтальна риска заміняє знак рівності. Під нею дитина має вписати різницю. Починати віднімання треба з найменшого розряду – і так рухатись до найбільшого. Враховуючи величину чисел, важливо не заплутатись у розрядах і памʼятати про нулі, які їх позначають. Наприклад, якщо безпосередньо над значущою цифрою відʼємника є нуль, а також нуль є у наступному розряді, то дитина шукає наступну значущу цифру, де б вона не була, а всі попередні нулі до неї додає. Коли учень вводить число, котре є результатом, то проходить на наступний етап до нового подібного прикладу.
Учень/учениця: володіє навичками письмового додавання й віднімання багатоцифрових чисел