Свобода у лічбі та використанні математичних операцій досягається тільки у тому випадку, якщо у дитини є розуміння структури процесів, які відбуваються з числами. Наприклад, те, що додавання двох чисел може дорівнювати не тільки одному числу-сумі, а й іншому виразу. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься створювати тотожні числові вирази з дією додавання. На екрані перед учнем міститься типовий приклад, де є два доданки, після котрих є знак рівності. Але замість суми там знаходиться інший приклад додавання з іншими числами. Чому в такому разі використовується знак рівності, якщо цифри використовуються різні? Справа в тому, що один з доданків у другому виразі пропущено. Учень має зрозуміти, яку цифру слід вписати у порожню клітинку, щоб вирази стали тотожними. Наприклад, якщо по одній стороні від знака рівності «5» додається до «7», а з іншого боку є цифра «8», значить вписати треба цифру «4». Отже, виконуючи це завдання, дитина має спочатку знайти суму двох відомих доданків, а потім або від цієї суми відняти відомий доданок з приклада з одного боку від знаку рівності, або просто порівняти між собою числа. Таким чином, учень усвідомлює, що одну й ту саму суму можуть дати зовсім різні числа при додаванні.
Учень/учениця: розуміє сутність додавання і віднімання одноцифрових чисел частинами; розуміє сутність властивостей додавання суми до числа, віднімання суми від числа та числа від суми; застосовує в обчисленнях прийом додавання і віднімання чисел частинами, переставний закон додавання, взаємозв’язок між діями додавання і віднімання числа від суми.
Учень/учениця: використовує додавання чи віднімання в межах 100 для вирішення виразів на одну чи дві дії, що містять додавання, віднімання, порівняння з невідомими у будь-яких позиціях, наприклад з використанням малюнків чи символів на місці невідомих.
Учень/учениця: усно додає та віднімає числа в межах 20; до кінця 2 класу знає на пам'ять суми всіх двох однозначиних чисел.