На відміну від додавання, складові частини математичної дії віднімання не є рівнозначними. Як не змінюй місцями доданки, а сума не зміниться, проте з відніманням все дещо складніше. Зменшуване, тобто перша цифра у виразі, обовʼязково має займати своє місце, будучи першим числом прикладу. Адже воно найбільше і слугує тим, від чого, власне, віднімають. А от відʼємники, скільки б їх не було, вже можуть змінювати місця як завгодно. Не важливо, що спочатку відняти від вісімки – одиницю чи трійку – результат цієї дії буде один і той самий. У ході виконання цього завдання дитина пересвідчиться у цьому. На екрані перед учнем математичний приклад віднімання, де є два відʼємники. Завдання має два етапи. На першому учню треба знайти результат дії віднімання, тобто виконати її та вписати різницю у порожню клітинку, яка знаходиться після знаку рівності. Але це ще не все. Під головним прикладом, який зображено в центрі екрану великими цифрами, є кілька значно менших. Серед них треба знайти один, котрий дає такий самий результат, як і головний, тобто має таку саму різницю. Знайти його досить легко: зменшуване має бути таким самим, тоді як відʼємники змінені місцями. Щоб пересвідчитись у тому, що такі приклади дійсно дають однаковий результат, спочатку учню слід виконувати віднімання для всіх виразів, і тільки потім шукати описані вище.
Учень/учениця: володіє навичками додавання і віднімання з переходом через розряд у межах 20; перевіряє додавання відніманням, а віднімання – додаванням.
Учень/учениця: використовує додавання чи віднімання в межах 100 для вирішення виразів на одну чи дві дії, що містять додавання, віднімання, порівняння з невідомими у будь-яких позиціях, наприклад з використанням малюнків чи символів на місці невідомих.