Не менш поширене, важливе і актуальне в роботі з фігурами поняття, ніж поняття периметру, це «площа». Площею у контексті матеріалу для школярів цього віку називається розмір поверхні двовимірної фігури. У ході виконання цього завдання дитина ознайомиться з даним поняттям та вивчить його. На екрані перед дитиною міститься зображення геометричної фігури. Вона розділена на певну кількість рівних квадратиків. Справа в тому, що площа вимірюється у квадратних одиницях, тобто квадратах, чия довжина і ширина дорівнюють, скажімо, сантиметру, дециметру, кілометру – в залежності від обставин. Щоб дізнатись площу фігури, треба порахувати, скільки цих квадратних одиниць вона в себе вміщує. Для цього учень просто рахує кількість цих квадратиків, а число, яке виходить у результаті, вводить у спеціальне порожнє поле, що знаходиться під зображенням фігури. Ця тема підводить до теми множення, адже значно швидше було б помножити квадратики, що знаходяться вздовж лінії довжини фігури на квадратики, які знаходяться вздовж лінії ширини. Але поки учень ще не вивчив множення як окремої дії, достатньо і просто механічної лічби. Коли дитина вводить число-результат, то проходить на новий рівень, де на дитину чекає інша фігура.
Учень/учениця: розрізняє просту і складену задачу; обирає числові дані, достатні для знаходження відповіді на запитання задачі; розуміє, що для відповіді на запитання задачі може бракувати числових даних; розуміє, що не на кожне запитання задачі можна відповісти, виконавши одну арифметичну дію.
Учень/учениця: розпізнає геометричні фігури, базуючись на знаннях про їхні кути чи сторони; може намалювати фігури: трикутник, чотирикутник, п'ятикутник, шестикутник, куб.