Вміння працювати з числами лише тоді можна назвати дійсно засвоєним, якщо учень робить це вільно. А свобода приходить тільки тоді, коли учень не просто виконує ту чи іншу дію з числами, а й розуміє звʼязок між різними діями або просто різними числами. У ході виконання цього завдання дитина навчиться впізнавати тотожні вирази, тобто приклади додавання, які мають різні доданки, але одну й ту саму суму. На екрані перед учнем міститься малюнок. На ньому зображено певну ситуацію, де фігурує приклад. При цьому числа є тільки одним з багатьох елементів ілюстрації. Наприклад, числовий вираз представляється у якості фрази у діалозі між двома співрозмовниками. Під малюнком є зображення відразу кількох інших різних прикладів з додаванням. Учень має з-поміж них обрати такий, чия сума була б такою ж, як і у того приклада, який міститься зверху, на малюнку. Таким чином учень обирає тотожні вирази: їхні складові частини різні, але результат дії один і той самий. Коли дитина робить свій вибір, то проходить на новий етап вправи, де буде інший малюнок з новим прикладом та нові вирази у якості варіантів для вибору. Учень на кожному етапі виконує дію додавання кілька разів і поступово тренується впізнавати, сума яких чисел дає у результаті потрібне число.
Учень/учениця: розуміє сутність додавання і віднімання одноцифрових чисел частинами; розуміє сутність властивостей додавання суми до числа, віднімання суми від числа та числа від суми; застосовує в обчисленнях прийом додавання і віднімання чисел частинами, переставний закон додавання, взаємозв’язок між діями додавання і віднімання числа від суми.
Учень/учениця: використовує додавання чи віднімання в межах 100 для вирішення виразів на одну чи дві дії, що містять додавання, віднімання, порівняння з невідомими у будь-яких позиціях, наприклад з використанням малюнків чи символів на місці невідомих.
Учень/учениця: усно додає та віднімає числа в межах 20; до кінця 2 класу знає на пам'ять суми всіх двох однозначиних чисел.