Здебільшого для того, щоб записати математичний вираз, використовуються цифри. Ці універсальні символи є дуже зручними та оптимально підходять для цього, адже навіть велику кількість предметів можна зобразити у лаконічній формі завдяки кільком символам. Але у ході виконання цього завдання дитина буде орієнтуватись саме на зображеннях предметів, які треба перелічити та опрацювати математично. На екрані перед учнем міститься зображення кількох груп предметів. Між ними є математичні символи: знак мінусу, який передає дію віднімання, та знак рівності, після котрого треба вказати різницю, тобто число, котре є результатом дії. Під малюнками є пусті клітинки. Учень лічить кількість елементів у кожній групі та вводить відповідну цифру до кожної клітинки. Після цього залишається тільки виконати дію віднімання і ввести різницю. Коли учень заповнить всі пусті частини прикладу, то проходить на новий етап, де будуть інші обʼєкти, які треба використати в якості орієнтирів при створенні цифрового прикладу. Навіть якщо дитина помилиться, то все рівно пройде на новий етап, просто спочатку побачить на екрані правильний варіант. Це дуже важливо для того, щоб дитина як можна ліпше запамʼятала урок.
Учень/учениця: розуміє сутність взаємозв’язку дій додавання і віднімання; використовує назви компонентів і результатів дій додавання й віднімання; застосовує в обчисленнях правила знаходження невідомих компонентів дій додавання і віднімання; переставний закон додавання та взаємозв’язок між діями додавання і віднімання; володіє обчислювальними навичками додавання і віднімання чисел без переходу через розряд у межах 100.
Учень/учениця: використовує додавання чи віднімання в межах 100 для вирішення виразів на одну чи дві дії, що містять додавання, віднімання, порівняння з невідомими у будь-яких позиціях, наприклад з використанням малюнків чи символів на місці невідомих.
Учень/учениця: усно додає та віднімає числа в межах 20; до кінця 2 класу знає на пам'ять суми всіх двох однозначиних чисел.