Дійсно оволодіти дією віднімання можна лише у тому випадку, коли дитина дійсно зрозуміє цей процес. А для цього мало навчитись виконувати безпосередньо віднімання одного числа від іншого – треба ще й дати учню розуміння того, як числа у прикладі з відніманням взаємодіють між собою. Цьому й присвячено дану вправу. На екрані перед учнем міститься зображення типового прикладу з віднімання, але особливість його в тому, що різниця, тобто результат дії, вже відомий. Невідомими залишаються зменшуване, себто початкове число, та відʼємник, тобто те число, яким віднімають. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб з-помі кількох варіантів чисел, які знаходяться під прикладом, вибрати ті, які підходять для даної різниці. Зробити це можна кількома способами. Наприклад, додаючи до різниці деякі з менших чисел. Якщо при цьому вийде одна з більших – цю пару й треба обирати. Або відняти від кожного більшого числа серед варіантів кожне менше. Та пара, яка дає в результаті різницю, і є правильною. Коли учень переміщує на свої місця означені цифри, то проходить на новий етап. На наступному рівні також треба буде виконати аналогічні дії, але цифри будуть вже іншими.
Учень/учениця: розуміє сутність взаємозв’язку дій додавання і віднімання; використовує назви компонентів і результатів дій додавання й віднімання; застосовує в обчисленнях правила знаходження невідомих компонентів дій додавання і віднімання; переставний закон додавання та взаємозв’язок між діями додавання і віднімання; володіє обчислювальними навичками додавання і віднімання чисел без переходу через розряд у межах 100.
Учень/учениця: використовує додавання чи віднімання в межах 100 для вирішення виразів на одну чи дві дії, що містять додавання, віднімання, порівняння з невідомими у будь-яких позиціях, наприклад з використанням малюнків чи символів на місці невідомих.
Учень/учениця: усно додає та віднімає числа в межах 20; до кінця 2 класу знає на пам'ять суми всіх двох однозначиних чисел.