Частіше за все у математичному прикладі треба знайти результат описаної у ньому дії: віднімання, додавання, множення чи ділення. Однак, цього разу учню доведеться не лише знаходити результат дії, а й доповнювати приклад, вставляючи до його структурного каркасу ще й один з елементів, наприклад, один з множників або доданків. На екрані перед школярем міститься зображення каркасу прикладу, де вказана дія, а крім неї – лише якийсь один елемент. Перш за все, дитина має звернути увагу саме на дію, щоб зрозуміти, якого елемента бракує. Наприклад, якщо на екрані є приклад з віднімання, а вказаним є лише перший елемент, значить, бракує відʼємника, числа, яке за визначенням мусить бути меншим, ніж зменшуване. Варіанти знаходяться під прикладом. Там не лише ті числа, яких бракує для утворення прикладу, а й варіанти, власне, самої відповіді на нього. Дитина уважно співвідносить ці числа з наявним у виразі, після чого переставляє потрібні числа на свої місця у відповідні порожні клітинки. Коли школяр це робить, то таким чином доповнює вираз, робить його завершеним, і далі проходить на новий етап завдання до іншого аналогічного прикладу. Варіанти під прикладом є досить легкими для опрацювання, тож ця вправа не є складною. Головна її роль у розвитку математичних здібностей дитини полягає у тренуванні його вміння орієнтуватись у числах і швидко подумки виконувати приблизні обчислення.
Учень/учениця: наводить приклади натуральних чисел; шкал;