Ще задовго до того, як з’явились калькулятори, і тим паче комп’ютери й планшети, робота з великими числами здійснювалась за допомогою спеціального досить простого за будовою пристрою, який називається рахівниця. Й досі його де-не-де можна побачити в старих магазинах, селах та закладах, які спеціалізуються на ретро-естетиці. Між тим, рахівниця – практичний інструмент, і у ході виконання цього завдання дитина навчиться з ним працювати, адже це допомагає розвинути математичні навички та логічне мислення. На екрані перед учнем на кожному етапі завдання міститься зображення такої рахівниці. Вона представляє з себе набір різнокольорових кружечків, причому кожен їхній ряд нанизано окремо. Поряд з малюнком рахівниці міститься підказка того, як саме її слід сприймати. Кожен ряд кружечків – це розряд. Кількість перенесених з одного до іншого боку рахівниці означає цифру у цьому розряді. Учень уважно вивчає рахівницю, якщо потрібно. Та порівнює її з тим, що бачить у підказці, аби не заплутатись у розрядах. Під її зображенням міститься кілька багатоцифрових чисел. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб вибрати, яке саме число продемонстроване кружечками рахівниці. Важливо, що всі варіанти між собою досить подібні. А відтак дитині доведеться дійсно бути уважною з кожним розрядом, тобто з кількістю кружечків у кожному ряду. Коли учень вибирає, яке саме число зображено на рахівниці, то проходить на новий рівень до аналогічного завдання. Різноманіття цієї вправи у великій кількості можливих комбінацій елементів рахівниці, де буквально кожен кружечок має своє значення для загальної картини.
Учень/учениця: наводить приклади натуральних чисел; шкал;