Опис завдання
Існує кілька видів симетрії. Досі учень знайомився з осьовою симетрією або такою, що використовує в якості орієнтира один з елементів у ряду. Цього разу школяр працюватиме з так званою центральною симетрією. Вона пропонує розглядати в якості орієнтира точку, яка знаходиться у центрі того чи іншого предмета. Працювати з такою симетрією важче, але разом з тим – і цікавіше. На екрані перед учнем міститься зображення об’єкта спостережень, який може мати різний вид оформлення. Але у будь-якому разі він містить в центрі точку в якості орієнтира для симетрії, а також різну кількість секторів, сегментів чи інших частин, які у цій точці сходяться. Цей об’єкт і є робочою зоною. У різних його сегментах розміщено різні фігури. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб перемістити ці фігури симетрично одна одній відносно точки. Зробити це не так вже й важко, якщо розібратись у принципі. Коли дитина бачить фігуру на певному секторі, то знаходить інший такий самий сектор по іншу сторону від точки, який дзеркально йому б відповідав. Туди треба перемістити аналогічну фігуру. І так – по всій робочій області, яка приєднується секторами до точки. Коли дитина зробить так у всіх цих частинах цілого. То утворить симетрію, і після цього вона вже пройде на новий етап завдання. Відмінність від осьової симетрії у тому, що елементи розташовуються дзеркально одне одному у більшій кількості і більш незалежно від інших частин робочої зони. Якщо при осьовій симетрії можна предмет скласти навпіл по лінії-осі, то тут так не вийде – треба розглядати кожну пару об’єктів самостійно лише з точки зору їхньої взаємодії з точкою-центром.
Пов'язані стандарти
