Виконуючи попереднє завдання, дитина вже стикалася з текстовим оформленням дробів. Воно використовувалось як єдиний спосіб опису дробу. Тож учень розуміє, як виглядає таке завдання. Певна початкова кількість предметів, яка береться до уваги як умовна одиниця, або ж просто один-єдиний предмет було розділено на певну кількість рівних частин. Те, що вони рівні між собою, є дуже важливою особливістю, адже лише тоді може йти мова про дроби. Отже, початкова кількість частин береться за одиницю, тоді як те, на скільки їх частин було розділено, є знаменником. Деяку кількість з них взяли до дії. Ця частина є чисельником. Проте цим описом дане завдання не обмежується. У його текстовій основі вказано математичну дію, членом якої є дріб. На кожному етапі завдання міститься нова задачка, де є дріб, інше число та дії, які виконуються між ними. Під задачкою є каркас для математичного прикладу, котрий є числовим перекладом тексту. Важливо, що те, які саме дії треба виконати для того, щоб дізнатись відповідь на питання, у задачі прямо не вказується. Там чітко говориться лише про взаємозвʼязок між числами, тож школяр має сам зрозуміти, яку саме дію необхідно виконати, аби знайти відповідь на питання, яким закінчується задача. Ця дія вказана прямо у каркасі прикладу. Тож школяр має порівняти текст з прикладом. Каркас вже містить, як мінімум, один цифровий елемент, наприклад, дріб, а також – дію. Тож школяру залишається просто вставити у порожні клітинки інші числа з умов задачі. Коли дитина введе ці числа, то виконає дію у прикладі, після чого пройде на наступний етап, ввівши у каркас прикладу число-результат.
Вирішувати задачі, пов'язані з діленням дробів на ненульові цілі числа та діленням цілих чисел на дроби, наприклад, використовуючи візуальні дробові моделі та рівняння, щоб відобразити завдання