Ця вправа виводить знання симетрії та вміння працювати з цією темою на дещо інший, більш високий рівень. Досі всі можливі варіанти симетрії для дитини були якщо не очевидними, то легкими для сприйняття. Цього разу учень стикнеться з більш об’ємним робочим полем, де симетрія прихована і з’являється тільки при правильній розстановці орієнтирів. На екрані перед учнем міститься зображення робочого поля, яке розділене на клітинки. Вони в свою чергу на перетинах мають крапки, які називаються різними літерами. Ці точки і є об’єктами опрацювання. Вони знаходяться у різних частинах робочого поля. Крім того, на кожному наступному етапі як їхня кількість, так і їхнє місцезнаходження буде вже іншим. Здається, ніби вони розкидані по лініях хаотично, однак, це не так. У завданні, формулювання якого міститься над цим робочим полем, знаходиться вказівка щодо того, яку точку вважати орієнтиром симетрії, а яку – ту, для котрої симетричного «двійника» і треба знайти. Учень шукає спершу точку симетрії, після чого – другу точку. Якщо провести пряму лінію, яка поєднує їх, і продовжити її далі, то вона неминуче наштовхнеться ще на одну точку по інший бік від центра симетрії. Ось ту точку і слід виділити. Пряму лінію дитина проводить, звісно, подумки. Коли таким чином школяр знаходить точку, яка була б симетрична іншій відносно третій, то проходить на наступний етап завдання. Там треба виконати аналогічний набір дій. Ця вправа схожа більше на гру з пошуком координат, тому саме механіка її виконання і буде тим, що посилює цікавість школяра до даної теми.