Будь-який приклад – це свого роду головоломка, де кожен символ і кожне число є чимось на кшталт будівельного матеріалу, тільки різного ґатунку: числа означають кількість, а символи – дії, які необхідно виконати. У ході виконання цього завдання дитина працюватиме над відновленням прикладів, маючи в своєму розпорядженні тільки каркас виразу, де є символи – і останнє число, тобто остаточний результат. Цим дана вправа відрізняється від попередніх, де в наявності в учня були числа, а не було символів. Отже, дитина на кожному етапі перед собою бачить такий вираз з кількома порожніми клітинками. Школяр бачить також числа, що претендують на роль елементів прикладу. Учень має розібратись у тому, як використати ці числа: які з них підходять та куди їх треба перемістити. Якщо перед дитиною – приклад лише з додаванням, то все досить просто, адже порядок доданків не є важливим для суми. Це стосується і множення. Якщо ж дії різні і серед них є віднімання та додавання, то треба бути уважним особливо. Отже, школяр аналізує число, яке є остаточним результатом, після чого підбирає ті числа, що можуть разом з наявними у прикладі діями привести до нього. Це вимагає від учня досить хороших здібностей у орієнтації в числах. Коли дитина заповнює правильними числами всі порожні клітинки, то проходить на новий етап до іншого прикладу для опрацювання. Варіантів завжди більше, ніж потрібно, то школяреві доведеться вибирати між числами, знаходячи тільки правильні і відкидаючи зайві. Поряд із прикладом міститься зображення додаткового персонажу, який складе дитині компанію. Він не містить підказки для виконання вправи, але посилює її інтерактивність, а відтак – і мотивацію до успішного проходження.
Учень/учениця: розв’язує вправи, що передбачають додавання, віднімання, множення і ділення раціональних чисел, обчислення значень числових виразів, що містять додатні й від’ємні числа, розкриття дужок, зведення подібних доданків.